Це друга частина циклу про Ганібала Лектера, і, як на мене, це цілком самостійна книга, звичайно, є декілька відсилок до попереднього роману, але вони незначні. В книзі оповідається про розслідування справи Бафало Білла, його пошук. Але, я б сказав, на ньому не робиться основний фокус в історії, основний фокус зосереджений на Кларісі Старлінг, вона ще навчається в підрозділі ФБР (якщо не помиляюсь), і розповідь досить значної частини книги ведеться з її точки зору. І, не дивлячись на те, що це "цикл про Ганібала Лектера", в цій книзі він ще не виступає головним героєм (як і в попередній; в книзі "Ганібал" про нього має розповідатись побільше), але він тут харизматичний, загадковий... Не знаю як в інших книгах, тому що я їх ще не читав, але тут він імпонує читачу, і хоч ти ним, як би це не звучало, захоплюєшся, але в одній кімнаті не хотів би опинитися. Поціновувачам жанру однозначно рекомендую, а от тим, хто не дуже полюбляє трилер, думаю, варто подумати, тут є описи жорстоких дій і огидних сцен (в принципі тут жорстокі і огидні сцени — взаємопов'язані). Сторінок небагато, думаю за два-три дні можна осилити, але книга в моментах дещо прихологічно важка, тому залпом читати не вийде... і потрібно ж обдумувати прочитане.

"Мовчання ягнят" - це друга частина трилогії про знаменитого Ганнібала Лектера, але, як і багацько читачів, своє знайомство почала саме з цієї книги і не пошкодувала. Хочу попередити про те, що центр уваги в цій історії зміщено у бік прекрасної Кларіс Старлінг, яка тільки стає на шлях агента ФБР. Образ сильної, вольової та розумної жінки, яку так старанно зображує Гарріс, не може не захоплювати з перших сторінок. Агенти ФБР намагаються зловити серійного вбивцю, який не залишає після себе слідів, розслідування заходить у глухий кут і спеціальному агенту Джеку Кроуфорду не залишається нічого, як звернутися до такого ж психопата. Тому він дає завдання Кларіс: отримати цінну інформацію від доктора Лектера, який, хоч і перебуває у камері психічної лікарні, але не ізольований від потоку інформації. Ганнібал не збирається давати чітких та зрозумілих вказівок, він так цінує здатність людей вирішувати складні задачі, які вже сам розгадав, що втратити можливість інтелектуально "познущатися" над агентом ФБР не може. Історія шалено цікава та захоплива, як на мене, це найкраща частина трилогії.

Можливо я не такий вже й начитаний поціновувач... Але мені здається, що Томас Гарріс один з перших, хто "впровадив" у сюжети психологічних трилерів спілкування з "досвідченими" злодіями-маніаками. Якраз в цей час, приблизно 1975-88 роки в ФБР зароджуються такі дисципліни як кримінальна психологія та профілювання. Реальні агенти ФБР опитують ув'язнених серійних убивць для класифікації їх поведінки з метою розуміння мотивів злочинця і створюють практичні керівництва для розкриття поточних справ. А Кларіса Стерлінг веде свої бесіди з доктором Ганнібалом Лектером, щоб отримати допомогу в розслідування серії вбивств і пошуку маніяка, відомого на ім'я Буйвол Білл. Цікаве те, що Буйвол Білл — це збиральний образ з кількох маніяків, що реально існували. В цій частині дуже детальні, щирі та цікаві діалоги між двома персонажами. Усі "сили" направлені не на думки/мотивацію/розуміння актуального злочинця, в його особистість взагалі немає глибокого занурення. Ні-ні, ця книга саме про Кларісу, її характер та особистість. Про її "побачення" з ув'язненим психотерапевтом, до якого її відправляють для того, щоб вона змогла в нього вивідати інформацію про маніяка. Це особлива психологічна гра, яка допомагає не лише розслідувати справу, а й зазирнути у внутрішній світ молодого агента.