Видавництво "Фабула" вкотре здивувало мене якісним романом, та ще й таким... Відверто кажучи,так написати - ще треба примудритися! Роман сілезького письменника Щепана Твардоха (не буду називати його польським,адже сам автор себе поляком не вважає) ніби оповідає про звичні речі,що відбуваються під час Другої світової війни в одному з окупованих міст Європи, але "Так Написати", в такій манері, і до того ж,щоб роман захоплював читача до останньої сторінки-це дійсно треба мати неабиякий хист. Роман ніби простий,але він дуже глибоко психологічний, я б його порівняв за стилістикою із романами Достоєвського та Джеймса Джойса. Дозвольте без спойлерів представити Вам головного героя - Константи Віллеманна, який не вважає себе в повній мірі ані поляком,ані німцем,хоча батько у нього німець,а мати-полячка, бабія, дурника і наркомана,який після нападу Німеччини на Польщу встиг трішки повоювати, але після капітуляції Польщі і її подальшої окупації Вермахтом,не може змиритися з цим фактом і поринає в наркотичний дурман, намагаючись у морфіні знайти себе та розраду своїм страхам. Константи постійно в пошуках себе,намагається відповісти на вічні питання : "Хто Я?", "Навіщо існую та в чому моє призначення?". Роман достатньо заплутаний, то мова ведеться від імені головного героя,то від міфічної жінки Морфіни, яка уособлює якраз більш потворне,наркотичне "Я" Константи Віллеманна. Достатньо важкий текст,місцями брутальний,місцями вульгарний, але він глибоко психологічний і допомагає краще зрозуміти вчинки головного героя. Не дивлячись на багато хорошого у Константи, в ньому є і темна сторона, яка і проривається назовні. Особливо вразила кінцівка,чесно кажучи,такого не очікував! Одним словом,Щепан Твардох мене приємно здивував, тому хочу і надалі знайомитися з його творчістю, вельми непересічна людина і письменник! Книга не для всіх, але якщо любите психологізм, твори Майринка, Кафки, Достоєвського або Джойса, то "Морфій" Твардоха не минайте, він вартий уваги!!!

Цікава рефлексія про людину, яка не знає, чого хоче в цьому житті. Головний герой Константи Віллерманн опинився на роздоріжжі Другої світової війни. І от він сам не знає, чи бореться за незалежність Польщі, чи таки є відданим Німеччині, чи є патріотом та таємним агентом, а чи просто звичайним наркоманом, який висуває себе лідером (ой щось воно мені нагадує....) Будучи ще доволі молодого віку, він має бездоганну дружину-польку з сином, єврейську коханку та деспотичну матір-німкеню, яка вирішила стати полькою. І батько, покалічений війною та власною дружиною. Тут переплелось усе можливе і не зовсім: розшуки дружити друга та свого першого кохання, якісь таємні завдання, польські повстанці, німецькі солдати. І Морфіна, наркотик, який бере на себе роль пам'яті, совісті та порятунку. Текст важкий, але якщо вчитаєтеся, він уже не відпустить від себе до кінця останньої сторінки. Адже до кінця не знаєш, що може витворити хворий розум головного героя. Хоч і пише, що події книжки розгортаються протягом двох тижнів, враження ніби перед вами постає усе життя не лише Константи, а й інших важливих і другорядних персонажів. Цікаво, незвично, хоч і трішки складно. Вартує прочитати, аби ще раз зрозуміти, що війна це не чорне і біле

«Морфій» роман людина, саме найпростіше можна охарактеризувати цю книгу. В загальному можна подумати, що це роман про другу світову війну, а саме перший місяць окупації Польщі. Окупована Варшава, руїни, зруйновані кам'яниці, але найголовніше зруйновані життя людей, і серед них Костанти Віллеманн. Хто він герой Польщі, нагороджений Орденом Хоробрих, чи розпусник і морфініст, проблема в тому, що він і сам не знає хто він. Ніби знатного походження, який міг дозволити жити на широку ногу, нічого не роблячи, лише використовуючи своє походження, але все нагло руйнує війна, окупація, і треба дати відповіді, потрібно прийняти дорослі рішення, і відповідати за свої вчинки. Роман складний, на початку по стилю чимось нагадував Андруховича, а саме грою слів, але далі відбувалося поступове заглиблення внутрішній світ герою, з його переживаннями, дитячими травмами, і комплексами. Автор пропонує нам разом із Костиком пройти шлях, шлях становлення людиною. Сюжет цікавий, в нього знайдеться місце для Варшави і Будапешту, для польського підпілля і варшавських кнайп, для курв і ендеків. Залишається єдине питання, чи пройде випробування милий Костик, чи зможе відповісти, хто він? Чому?