Це не просто збірка поезії Це крик Це голос Це воля Жінки, котра оголює свою душу перед мільйонами людей і ділиться колючим досвідом Купуючи цю збірку, я взагалі не очікувала, що вона справить на мене аж таке враження. Я плакала. Це було сильно. Це був протест. Це був виклик. Людям. Суспільству. Це життя. Це реалії. Жахливі. Я знайшла в цих рядках частину себе. Біль. Смуток. Самотність. Бажання. Силу. Безпорадність. Збірка не для всіх. Рупі Каур писала її не для нас. Вона писала її для себе. Для заспокоєння душі. Для лікування. Задля можливості зцілитися. Я раджу її до прочитання. Усім. Жінкам та особливо чоловікам. Безліч жінок по всьому світі відчувають подібний біль. І безліч жінок не мають можливості про це сказати. Не мають голосу. Їх не чують. Ця збірка це крик усіх жінок. Я більше не читатиму її. Не торкнуся до неї. Бо для мене це біль.

Якби я не бачила цю книгу в пари десятків людей в Інстаграмі, то вона, скоріше за все, пройшла б повз мене. Я не фанатка поезії. В своїй домашній бібліотеці маю тільки Кобзаря і збірку лірики Жадана. Але хвалебні відгуки в Інстаграмі і фото, на яких показано неймовірне оформлення книги, таки наштовхнули мене придбати "Молоко і мед". Одразу почну з того, що збірка хороша. Рупі Каур явно має свій стиль як і в письмі, так і в оформленні (бо ілюстрації до книги поетеса створювала сама). Вірші дуже короткі та прості. Але попри це, вони не позбавлені сенсу. В своїй поезії авторка пише про кохання, стосунки в родині, ставлення чоловіків до жінок, сексуальні стосунки, розрив із коханою людиною та любов до себе і власного тіла. Деякі вірші сподобались більше, деякі - менше. Деякі просто швидко читала, а деякі засідали глибше в душі. Я кайфувала від крутого оформлення видавництва "Віват" і розглядала кожну мінімалістичну ілюстрацію Рупі Каур. Я провела гарний час зі збіркою "Молоко і мед", але... вона таки не зовсім для мене. Мені здається, що для поезії Рупі Каур я вже застара. Бо деякі вірші настільки наївні, що мені хотілося закотити очі під час читання. А й ті, що сподобались, не відкрили мені чогось нового. Не шкодую, що витратила свій час на "Молоко і мед". Прочитала книгу за годину, а потім віддала молодшій сестрі (17 років), якій поезія Рупі Каур ну дуууже припала до душі.

Раніше не була знайома з творчістю Рупі Каур і книгу купила випадково. Прочитавши її за вечір я дякувала небесним силам і кому тільки можна за те, що тепер вона є у мене у бібліотеці. Адже це не просто вірші, вся книга в цілісності - це як окремий вид мистецтва. Це оформлення, дизайн, ілюстрації не залишили мою внутрішню перфекціоністку байдужою. Книга настільки проста і відверта, що місцями мені було соромно, адже було відчуття, що я просто читаю без дозволу чиюсь оголену душу, настільки це чуттєво написано. Я вважаю, що ця книга повинна бути у кожної юної дівчини. Вона допомагає зміни ставлення до себе, прийняти своє тіло таким, яким воно є, розібратися з власними почуттями. Мабуть, кожна зможе побачити там себе і свої почуття, адже чи не кожна дівчина в юності відчувала ось це "боліти", "любити", "ламатись", "гоїтись". І найголовніше, щоб це "гоїтись" таки настало. Можливо звучить дивно, але я б радила прочитати книгу хлопцям, які насправді хочуть розібратися в дівчачій натурі, осягнути глибину душі і вагомість почуттів кожної юнки. Книга "Молоко і мед" є гарною ідеєю для подарунку. Всім раджу.