Моє каяття
Паперова книга | Код товару 833640
Yakaboo 4.8/5
Автор
Жауме Кабре
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2011
Перекладач
Петро Таращук
Кількість сторінок
688

Усе про книжку Моє каяття

Жауме Кабре (нар. 1947 р. в Барселоні) - іспанський філолог, романіст, сценарист, історик літератури. Пише каталанською мовою. Закінчив філологічний факультет Барселонського університету, викладає в університеті Лериди, член філологічного товариства Каталонського університету. Протягом багатьох років Кабре поєднує письменницьку діяльність з викладанням, також працює на телебаченні й пише кінематографічні сценарії. Лауреат багатьох літературних премій.

Роман «Моє каяття» (2011) - один із найвидатніших творів сучасної літератури, його перекладено дванадцятьма мовами, а загальний наклад становить майже півмільйона примірників. Це роздуми автора про зло в історії людства, які подано через зображення життя інтелектуала, що народився після війни в Барселоні, та історії незвичайної старовинної скрипки з чарівним звуком, створеної кремонським майстром; історії, що, починаючи з насінини, з якої виросло дерево для її корпуса, завжди була щедро скроплена кров'ю. Розповідь від імені головного персонажа, вже ураженого хворобою Альцгеймера, насичена багатими історичними ремінісценціями. В ній ідеться про щире і високе кохання, про любов до краси речей, яка спонукає до злочинів, про дружбу і заздрість, про людську шляхетність і ницість, досить часто поєднувані, про духовні пошуки і мізерність буденного життя... Це каяття не тільки героя роману, а й кожного з нас.

Українською друкується вперше.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Жауме Кабре
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2011
Перекладач
Петро Таращук
Кількість сторінок
688
Рецензії
  •  
    ,,Моє каяття" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Моє каяття" (2011) - роман-сповідь сучасного каталонського письменника Жауме Кабре. Книга, яка привертає до себе увагу атмосферною обкладинкою та заінтриговує назвою. Погортавши декілька сторінок, чтиво неодмінно зацікавить потенційного читача. Однак, таки взявшись серйозно за її прочитання, можна зіткнутися з труднощами, бо інколи доведеться перечитувати по декілька разів одну й ту ж сторінку, ба навіть закинути роман ,,до кращих часів". Це - складна, напрочуд складна, але поруч з тим - сильна та заворожуюча книга, яка однозначно варта часу та зусиль на її осягнення.

    Головний герой - Адріа Ардевол. Надзвичайно обдарований чоловік - поліглот, філософ, музикант, - який у похилому віці занедужав на хворобу Альцгеймера. Стаючи щораз немічнішим та відчуваючи близьку кончину, він не лише згадує своє життя, а й аналізує різноманітні події, які передували його народженню. Зокрема, ми дізнаємося про його дитинство, про батьків, які мали на меті ,,не просрати свого єдиного сина". Батько прагнув, щоб Адріа опанував не менше десятка мов, здобув блискучу освіту. Мати мріяла, щоб син став музикантом. Але чи цікавився хто-небудь, що подобається хлопчику? Ким він хоче стати у майбутньому? Ні...

    Оповідь ведеться то від першої, то від третьої особи. Густа, насичена особистими, культурними (музика, поезія), історичними, моральними ремінісценціями, в яких дуже легко заплутатись, оскільки автор ,,зістрибує" з теми на тему без жодного попередження, бодай у вигляді відступу чи абзацу. Плюс, героїв у романі - більше півтора сотні, події відбуваються у семи часових проміжках та у різних місцях. А ще левову частку присвячено темі зла: звідки воно береться, чому люди так легко стають на його стежку та які плоди вони пожинають...
  •  
    МОЄ КАЯТТЯ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу, на жаль, поставити найвищу оцінку, хоч як би хотілося.
    По-перше маю претензії до видавництва "Фоліо" стосовно якості друку: папір тонесенький, чорнило місцями змазане, місцями друк подвійний. Вибачте, але така якість друку знецінює вміст самої книги. Як на мене видавництво не поважає ні себе ні своїх читачів. За 330 грн книга мала б бути ідеальна. І вона явно перекладена вже з російської на українську, а не з оригіналу, бо досить часто в тексті вживалося "треба вивчити російську мову", "він наполовину росіянин" (сумніваюсь, що ці репліки були в оригіналі, це почерк росіян, які всюди люблять впихати свою "великую страну").

    Тепер про саму книгу. Дуже її хвалили і книжкові блогери і люди у відгуках в фейсбуці. А цього року я намагаюсь тратити час на читання лише якісних книг, от і вирішила її придбати.

    З самого початку було дуже важко вникнути, бо для мене читання – це в першу чергу відпочинок, а з цією книгою просто читати і розслабитися ніяк не виходило. Бо потрібно думати: Про кого ж це в черговому абзаці автор розповідає? Яку головну думку він хоче донести? Що з цього я маю почерпнути для себе? Хто такий Шериф Карсон і Чорний Орел?
    Чесно кажучи читати було нудно і важко, але я все-таки змушувала себе, бо люди казали, що книга має захопити і затягнути.

    Ну, прочитавши 200 сторінок дива не сталося, щоб аж так захопити то не вдалося, але я вже звикла до стилю, вивчила головних героїв, і просто перелистувала сюжетні лінії які мені були не цікаві.
    І десь на 390 сторінці з 677 мені вже почало подобатись.

    Головний герої книги, чиє каяття – Адріа Адревол – мистецтвознавець, письменник, володіє 12-ма мовами і грає на скрипці Сторіоні. І фактично ввесь сюжет закручений навколо історії цієї скрипки. Про долю її попередніх власників, про всі нещастя які крутяться навколо цієї скрипки.
    Книгу Адріа почав писати вже коли захворів на альцгеймера, тому вона ніби з кусочків і нагадує пазл, в якому відсутні деякі частинки. Було навіть до сліз шкода головного героя, коли описувалися його немочі.

    Також це книга про любов, головного героя до Сари (яка мене дратувала, бо була надто самозакохана і зациклена на негативі і смертях її родини).

    Також це книга про дружбу між Адріа і його близьким другом Бернатом.

    Також це книга-роздум про сенс життя, про пошуки себе і того заняття, яким хочеш займатися саме ти.

    Тому, прочитавши цей відгук вирішуй чи хочеш ти читати цю книгу.
Купити - Моє каяття
Моє каяття
330 грн
Є в наявності
 

Рецензії Моє каяття

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    ,,Моє каяття" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    ,,Моє каяття" (2011) - роман-сповідь сучасного каталонського письменника Жауме Кабре. Книга, яка привертає до себе увагу атмосферною обкладинкою та заінтриговує назвою. Погортавши декілька сторінок, чтиво неодмінно зацікавить потенційного читача. Однак, таки взявшись серйозно за її прочитання, можна зіткнутися з труднощами, бо інколи доведеться перечитувати по декілька разів одну й ту ж сторінку, ба навіть закинути роман ,,до кращих часів". Це - складна, напрочуд складна, але поруч з тим - сильна та заворожуюча книга, яка однозначно варта часу та зусиль на її осягнення.

    Головний герой - Адріа Ардевол. Надзвичайно обдарований чоловік - поліглот, філософ, музикант, - який у похилому віці занедужав на хворобу Альцгеймера. Стаючи щораз немічнішим та відчуваючи близьку кончину, він не лише згадує своє життя, а й аналізує різноманітні події, які передували його народженню. Зокрема, ми дізнаємося про його дитинство, про батьків, які мали на меті ,,не просрати свого єдиного сина". Батько прагнув, щоб Адріа опанував не менше десятка мов, здобув блискучу освіту. Мати мріяла, щоб син став музикантом. Але чи цікавився хто-небудь, що подобається хлопчику? Ким він хоче стати у майбутньому? Ні...

    Оповідь ведеться то від першої, то від третьої особи. Густа, насичена особистими, культурними (музика, поезія), історичними, моральними ремінісценціями, в яких дуже легко заплутатись, оскільки автор ,,зістрибує" з теми на тему без жодного попередження, бодай у вигляді відступу чи абзацу. Плюс, героїв у романі - більше півтора сотні, події відбуваються у семи часових проміжках та у різних місцях. А ще левову частку присвячено темі зла: звідки воно береться, чому люди так легко стають на його стежку та які плоди вони пожинають...
  •  
    МОЄ КАЯТТЯ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не можу, на жаль, поставити найвищу оцінку, хоч як би хотілося.
    По-перше маю претензії до видавництва "Фоліо" стосовно якості друку: папір тонесенький, чорнило місцями змазане, місцями друк подвійний. Вибачте, але така якість друку знецінює вміст самої книги. Як на мене видавництво не поважає ні себе ні своїх читачів. За 330 грн книга мала б бути ідеальна. І вона явно перекладена вже з російської на українську, а не з оригіналу, бо досить часто в тексті вживалося "треба вивчити російську мову", "він наполовину росіянин" (сумніваюсь, що ці репліки були в оригіналі, це почерк росіян, які всюди люблять впихати свою "великую страну").

    Тепер про саму книгу. Дуже її хвалили і книжкові блогери і люди у відгуках в фейсбуці. А цього року я намагаюсь тратити час на читання лише якісних книг, от і вирішила її придбати.

    З самого початку було дуже важко вникнути, бо для мене читання – це в першу чергу відпочинок, а з цією книгою просто читати і розслабитися ніяк не виходило. Бо потрібно думати: Про кого ж це в черговому абзаці автор розповідає? Яку головну думку він хоче донести? Що з цього я маю почерпнути для себе? Хто такий Шериф Карсон і Чорний Орел?
    Чесно кажучи читати було нудно і важко, але я все-таки змушувала себе, бо люди казали, що книга має захопити і затягнути.

    Ну, прочитавши 200 сторінок дива не сталося, щоб аж так захопити то не вдалося, але я вже звикла до стилю, вивчила головних героїв, і просто перелистувала сюжетні лінії які мені були не цікаві.
    І десь на 390 сторінці з 677 мені вже почало подобатись.

    Головний герої книги, чиє каяття – Адріа Адревол – мистецтвознавець, письменник, володіє 12-ма мовами і грає на скрипці Сторіоні. І фактично ввесь сюжет закручений навколо історії цієї скрипки. Про долю її попередніх власників, про всі нещастя які крутяться навколо цієї скрипки.
    Книгу Адріа почав писати вже коли захворів на альцгеймера, тому вона ніби з кусочків і нагадує пазл, в якому відсутні деякі частинки. Було навіть до сліз шкода головного героя, коли описувалися його немочі.

    Також це книга про любов, головного героя до Сари (яка мене дратувала, бо була надто самозакохана і зациклена на негативі і смертях її родини).

    Також це книга про дружбу між Адріа і його близьким другом Бернатом.

    Також це книга-роздум про сенс життя, про пошуки себе і того заняття, яким хочеш займатися саме ти.

    Тому, прочитавши цей відгук вирішуй чи хочеш ти читати цю книгу.
  •  
    Жауме Кабре, «Моє каяття» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Довго, дуже довго, несподівано довго думав, чи купувати книжку Жауме Кабре «Я исповедуюсь», бо останнім часом не раз наштовхувався на занадто розпіарені книжки, які не виправдовували сподівань… А ще й письменник – каталонський! )))
    Читав багато відгуків, як позитивних, так і негативних… До речі, як виявилося, і ті, й інші відгуки – правдиві…
    Так от: таких книжок я не люблю… Не любив… Довга, багато героїв, перестрибування з часу в час, з історії на історію. В такі книжки треба пірнути, зануритися з головою, читати уважно і опанувати сюжет… Як правило, коли після 50-100 сторінок книги «не пірнув», «не занурився» - таку книжку можна відкладати, бо це перетворюється на читання набору слів…
    АЛЕ...
    Але ця книга, мабуть, таки унікальна. Бо при всіх перерахованих недоліках таких книжок (в моєму розумінні), в цю навіть не треба занурюватися. Вона – затягує, всотує, заворожує!!! І не відпускає!
    Не знаю, чи слід рекомендувати прочитати цю книгу іншим, бо дійсно – як ляже…
    Але одне можу сказати відверто – я під враженням! І для мене зараз це – одна з най-най-найкращих прочитаних книг!

  •  
    Роман - пазл. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Найголовніше, що потрібно зробити читачеві цього роману - по окремим хаотично розкиданим автором шматочкам подій відгадати всю картину книги. І справді, роман побудований дуже складно за формою. Буквально кожен наступний абзац без жодного пояснення раптом починає розповідати про якісь інші події, інших героїв і навіть в іншому часі. На початку просто нічого не розумієш, взагалі. І лише потім поступово починаєш здогадуватися, що це зовсім не брак видання, а такий творчий задум автора (з Альцгеймером не посперечаєшся).

    Ось уявіть собі величезну картину, розрізану на сотні маленьких шматочків, які потім перемішали і просто взяли і висипали на стіл. І ти просто береш наступний черговий фрагмент цього невідомого тобі полотна і намагаєшся його якось розпізнати, з тим, щоб потім пристосувати на відведене йому місце. Можливо колаж, чи клаптева техніка, а може бути аплікація, але швидше за все пазл, ось що таке цей роман. І від читача потрібно не тільки терпляче тримати в голові всі ці шматочки подій, імен і місць, а й кожен раз нарощувати до уже відомого нові фрагменти, щоб в кінцевому підсумку все-таки вийшла цілісна картина роману.

    Якщо говорити про головний сенс, то звичайно це роман про Любов. Про кохання головного героя Адріа до своєї обраниці Сари. Про любов його друга до своєї супутниці життя. Про любов багатьох інших персонажів один до одного. Про любов до музики. Про любов до слави і грошей. Про любов до влади і насильства. Про любов до володіння. Про кохання...

    А всі решта змістові теми і шари просто є похідними з основного сенсу книги. Навіть настільки сильно і страшно виписана антивоєнна і антифашистська лінія. І витончено поєднана в одне ціле релігійна тема. І сімейні таємниці. І монастирські секрети ...

    Якщо ви почали читати цю книгу і вам здається, що вона "не пішла", то спробуйте просто потерпіти і продовжити читання. Раптом з вами станеться те ж саме, що сталося і зі мною - з роздратування і пирханням раптом прорізалися інші відтінки, інші емоції і почуття ...
  •  
    Каяття
    Жауме Кабре - один з найвідоміших каталонських письменників.
    Пару слів про сюжет. У центрі оповідання Адрія Ардевол- поліглот, філософ, знавець мистецтва, музикант, який на кінцевому етапі свого життя, вирішує написати свою історію, перш ніж незрима хвороба зітре залишки його спогадів. Але розповідь йде не тільки про нього самого, а й переноситься в різні епохи і до різних людей, які так чи інакше пов'язані тонкою ниткою. Спочатку, всі ці персонажі не приносять ніякої ясності в сюжет і усвідомлення чогось важливого постійно вислизає. Не поспішаючи, кожна історія формує в собі вузлики, які в сукупності дають нам ту родзинку книги.
    У цієї книги прекрасний текст. Дивовижні слова. Красиві звуки. Всю книгу можна закласти закладками і перечитувати до нескінченності. Сюжетні лінії поєднуються і ллються, змішуються і підносяться. Давно я не отримував такого задоволення від читання.
    А ще тут є скрипка Сторіоні, чудова на дотик, чудової форми і з прекрасним звучанням. Маленький і дорогоцінний предмет, який став причиною безлічі подій. Рекомендую всім любителям філософських творів.
  •  
    История талантливого человека
    Сложное и многозначительное произведение. Оно раскрывает все перипетии жизни Адриа Ардевола, чрезвычайно умного и талантливого человека, а также все то, что стояло за различными событиями его жизни.
    Адриа родился и жил в достаточно состоятельной семье. Его отец был антикваром и держал магазинчик, где продавались старинные вещи. Поэтому Адриа рос в любви к старине, и хотя впоследствии не продолжил дело отца, увлекся коллекционированием рукописей известных произведений. Несмотря на это, в семье Адриа не хватало любви: его родители вообще не учитывали желания и интересы Адриа и откровенно руководили его жизнью. Мать даже втайне вмешалась в любовные отношения Адриа, чем значительно изменила жизнь самого Адриа и судьбу его любимой девушки Сары. Адриа был совсем не похож на своих родителей, он не имел предпринимательского таланта, был доверчивым и сдержанным. Впоследствии он все же начал заниматься любимыми делами, но грехи отца и тени прошлого стояли за ним до конца его жизни.
    Отдельная сюжетная линия романа – это история старинной скрипки Сториони (от рождения до последнего владельца). Ее путь был полон страданий и полит кровью тех, кому она принадлежала. Эта скрипка оказалась в семье Адриа Ардевола, который бесконечно восхищался ею, но ее трагическое прошлое легло тяжелым бременем на судьбу Адриа.
    Многое поразило в этой книге. После чтения у меня осталось ощущение, что Адриа так никто и не любил по-настоящему. Сара, любовь всей его жизни, ставила ему условия, при которых она будет с ним (несмотря на то, что эти условия более или менее понятны, любовь не должна строиться на основе «буду с тобой, если» - это уже манипуляция, а не любовь), поэтому восхищения она не вызвала. Бернат, лучший друг Адриа, который на протяжении всего произведения казался верным и хорошим помощником для Адриа, в конце романа становится его предателем. Он просит прощения у Адриа, но он мог просто не допускать этой ситуации, когда надо просить прощения (я была очень шокирована таким его поступком). Родители Адриа были слишком поглощены ведением бизнеса в магазине и удовлетворением собственных амбиций на фоне успехов Адриа, чтобы обращать внимание на своего сына. Одна только Лола Шика, бывшая служанка в доме Адриа, была до конца верной ему.
    Также поражало, как далеко могут зайти мошенники и на какие глубокие струны в человеческой душе влиять ради материальной выгоды, чтобы завладеть ценной вещью. Человеческому цинизму нет предела.
    В целом, книга читается медленно. И это вовсе не из-за сложности изложения (роман читается нетрудно) и не из-за обилия персонажей и большого промежутка времени, который охватывает роман (к этому привыкаешь и потом понимаешь, кто и когда жил и действовал). Очень часто во время чтения возникало желание отложить книгу и подумать о тех вещах, которые описывались, было много отличных высказываний о жизни и человеческих отношений. Наверное, это та книга, глубину которой можно понять, только дочитав до конца и размышляя над ней не один день.
  •  
    І кожен бачить своє... 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Жауме Кабре "Моє каяття"
    зачепив один із відгуків і взялася до читання. Ні на секунду про це не шкодую. Оскільки була попереджена, що початок може здатися трохи нудний, то якось легко сприйняла довгу зав'язку, яка обіцяла багато цікавого. А потім...
    Моє дитинство пройшло в очікуванні фільму "Візит до Мінотавра". Був такий радянський серіал про скрипку Страдіварі, який раз у квартал точно показувала на одному з двох каналів. Я дивилася його із завмерлим диханням. Особливо історичну частину. Хоч сама не надто любила звуки скрипки в той час (мале-дурне) і ніколи не мріяла грати на цьому музичному інструменті. Так от, ця книга стала для мене теж про скрипку, скрипку Сторіоні. Вона для мене головна героїня, вона той центр, навколо якого тримається вся книга, вона стержень, вона мрія, вона біль, вона втрата. Усе і усі інші лише фон для скрипки.
    Я пам'ятала героїв по тому, яке відношення вони мали до музичного інструменту. Скрипка поєднала сюжетні лінії у моїй уяві напрочуд легко. Вона формувала особистості, збуджувала бажання, приносила радість, завдавала смутку. Вона змушувала любити і ненавидіти, вбивати і рятувати, грішити і каятися, заздрити і пишатися, дружити і зраджувати. Адріа Ардевол просто зумів показати її велич та цінність через власне каяття...
    Раджу!
  •  
    Книга про вічне
    Радий, що цей прекрасний роман було видано українською. Радий, що минулоріч прочитав цю книгу. Є в мене таке передчуття, що ми, можливо вже скоро почуємо ім'я каталонця Жауме Кабре серед Нобелевських лауреатів. Цікаво буде в найближчому майбутньому прочитати ще щось з його творів. Мене цей письменник заінтригував, враховуючи як незвичайно та складно побудований цей роман, дуже хочу дізнатися як він побудував інші свої книги. Не можу сказати, що "Моє каяття" викликає захват, скоріше, наводить на певні філософські роздуми, тому почитати її варто всім. В першу чергу - це роман про кохання. Точніше, про цінність кохання, що є актуальною проблемою сучасного пришвидшеного життя, коли в людей не вистачає часу будувати глибокі міцні відносини. Але це все не розкривається автором напряму, а скоріше, приходить до читачів, як роздуми. Певним чином, ця книга вчить розставляти життєві пріорітети, робити моральні висновки з життєвих перепитій героїв. Як це традиційно було у романах, ще до всякого там постмодерністського шалу. З іншого боку, ця книжка точно сучасна, бо має складну поліфонічну структуру, зібрана з багатьох паралельних історій, що роблять картину об'ємною.
  •  
    Покаяние возможно, а прощение неведомо
    "Человеческая жизнь - страдание". Так учил людей Будда. К этой же самой идее можно свести роман каталонца и светского католика Жауме Кабре. Все множество историй рассказанных автором посвящены метаниям, страстям и покаянию множества крупных и мелких персонажей.
    Есть в католической традиции особая философская дисциплина, которая называется "теодеция". Только самые зубастые богословы берутся за этот дело. Теодеция - это сотни тысяч страниц написанные за века существования Церкви, в попытке увязать между собой то, что Бог есть Всеблагой и Всемилостивый, и Всесильный, и то, что в мире есть очевидное зло и люди страдают. Очевидно, что эти вопросы тревожат и самого автора-каталонца и его персонажей, пусть даже все они отказались от своей веры, столкнувшись в жизни со злом. Но католический моральный конфликт незаметно переходит в плоскость светского бытия и заключается в том, что если нет Бога, то нет и того, кто примет покаяние человека. Это много больших и малых историй в которой люди творят зло и в итоге гибнут от слепой страсти. Если бы не вера некоторых персонажей в блаженство возмездия, этот светский католико-гуманистический роман отлично вписался бы во второй постулат учения Будды: "Причиной страдания являются наши страстные желания".
  •  
    Моє каяття
    Розповідь ведеться від імені Адріа Ардевола, відомого вченого і професора, хворого на Альцгеймер. Він усвідомлює, що має зовсім небагато часу, перш ніж недуга відбере у нього здатність будь-що розуміти чи навіть впізнавати найближчих людей, тому вирішує викласти на папері все своє життя, починаючи від нещасливого дитинства і аж до останніх усвідомлених днів. І в цій своїй рукописній сповіді Адріа обдумує і аналізує події, що ставалися в його житті. Намагається зрозуміти і виправдати батьків, які зовсім його не любили; робить спроби примиритися з багатьма своїми вчинками, за які відчуває провину, адже багато років поспіль вважав себе винним в смерті батька, а останні роки свого ще усвідомленого життя ніс тягар того, що не зміг врятувати єдину жінку, яку завжди кохав.
    Книга неймовірна. Автор зумів поєднати так багато всього: проблеми непорозуміння між батьками та дітьми; дружба, довжиною в життя, яка не завжди проходить випробування на вірність; кохання, яке руйнується упередженнями поколінь; а ще інквізиція, нацизм та холокост і багато чого іншого. Місцями роман читається важко, але він того вартий однозначно.
  •  
    Книга-сповідь
    Перше що приходить в голову після прочитання цього твору - що це однозначно книга-сповідь інтелектуала, який намагався віднайти себе. Книга про маленького хлопчика-вундеркіндера, який знав близько двадцяти мов та бездоганно володів скрипкою, книга про бунтівного підлітка, який всупереч волі батьків став філософом, книга про закоханого чоловіка, що проніс любов свого життя через роки, хоча не раз і зраджував її, книга про втрачений розум стариганя, який був великим інтелектуалом. Це книга про любов до старожитностей, до унікальних книжок, які приносили спокій душі. Часами дивна і заплутана історія інтелектуала, який занадто багато роздумував над життям.
    А ще це історія славетної скрипки від моменту попадання зернин у дерево і до сьогоднішніх днів. Це дивна і заплутана розповідь про усіх причетних до цього унікального інструменту, який приносив не лише захоплення музикою, а й невиносимий біль...
    Це розповідь про любов до витонченою краси та злочини, які здійснюються заради володіння цією красою; розповідь про зболену відданість та непродуману зраду; розповідь про вічне каяття і справедливу розплату. Її однозначно варто читати вдумливо, а до деяких розділів повертатися двічі, а то й тричі. Хороша книга, що лишає після себе неймовірний "післясмак"
  •  
    рекомендую для вдумчивого чтения
    Если бы можно было переместиться во времени лет на 15 назад и оглядеть полки книжных с бестселлерами современных авторов, то чего бы там только не нашлось, кроме большого психологически и структурно глубокого романа.
    Все с горечью говорили о смерти жанра. Говорили, что люди перестали покупать толстые книги, а людей и правда тогда больше завораживали экраны, большие и плоские...
    Но прошло время и романы вернулись. Вдруг. Конечно, прежними им не быть. Но, жанр адаптировался к новому времени.
    Авторы новых "великих кирпичей" предпочитают выбирать себе мало приметных для массовой культуры героев и исследовать их. Как профессиональный психоаналитик, Кабре начал с детства героя. В этом смысле "Jo confesso" - типичный роман, во всех остальных - нет.
    Его нельзя назвать ярким. Как память старого и больного человека, повествование скачет, и общее впечатление расплывчатости роман оставляет и в процессе и после прочтения.
    Есть в нем тень детективного жанра, а тематически кроме героя аутсайдера, он обращен к тяжелому наследию двадцатого века. Аутсайдер в данном случае - не криминальный элемент и не панк-бунтарь, а интеллектуал, один из тех кого по инерции зовут еще элитой, а по факту - самый настоящий современный маргинал, профессор истории, неуклюжий в личной жизни.
    Тема Холокоста всплывет, как ночной кошмар выживших и автор не станет нас вновь окунать в нее. Эта привязка к Холокосту мне поначалу была неясна и потом я понял, что общее у основного и побочных сюжетов не покаяние, а память и отчасти искупление.
    Вот об этом роман. О памяти (это поэма о памяти) и об искуплении, которое может быть только "отчасти".

  •  
    Восторг
    Я не перестаю восхищаться творчеством Жауме Кабре. Для меня это открытие прошлого года. Вот сейчас как раз дочитала "Я исповедуюсь" а мне так хочется чтобы книга не кончалась.) Я настолько сроднилась с романом, полюбила его героев, не только главного. Первое время меня сбивали с толку резкие временные переходы, но потом это стало так естественно, теперь я не знаю как без этого жить. Одним словом "Обожаю".
    Кабре каждый раз пронизывает мою душу и умело играет эмоциями. Его книги настолько увлекают и приковывают внимание, забываешь обо всем на свете.
    Этот роман из разряда долгоиграющих. Я не представляю как можно его прочитать быстро. Я читала эту книгу пару месяцев, смакуя каждую строчку, каждое предложение. Потихоньку пробиралась сквозь текст, читала между строк и обдумывала каждую страницу.
    Не перестаю восхищаться умением автора удивлять и цеплять за душу. Я любитель именно таких историй, где с героями сживаешься, дышишь вместе с ними, мечтаешь и грустишь.

    "Дожив до своих лет, я начал понимать, что важнее не сами вещи, а те фантазии, которые мы с ними связываем. Именно это и делает каждого из нас личностью."(с)
  •  
    Приголомшлива книга
    Бувають книги на прочитання яких довго наважуєшся, а потім не можеш їх відпустити. Так трапилося у мене з цією, я довго боялася до неї підступитися через багато відгуків, де попереджали, що безліч різких сюжетних стрибків ускладнюють читання.
    Так, є таке, але ви отримуєте величезну насолоду, коли всі ці часові стрибки перед вами з кожною сторінкою відкривають величезну картину загального сюжету.
    Адріа вже будучи у похилому віці починає писати мемуари про своє і не тільки життя, про спогади і не тільки свої, про любов всього його життя, про батьків, про його пристрасть до читання, любов до роздумів на вічні теми, про любов до мистецтва та скрипки. До його найціннішої скрипки 18 століття, його Сторіоні. У цьому романі автор розповідає не лише історії людей, а й історію цієї скрипки, так би мовити від витоків, коли ця скрипка була ще просто деревом поки не потрапила до майстра.
    Мені дуже складно розповісти про що ця книга, я тільки хочу сказати, що вона неймовірна, приголомшлива. Я не пошкодувала жодної хвилини, що прочитала її. Не було лякаючих стрибків, все ясно і зрозуміло, треба тільки читати вдумливо і нікуди не поспішати, ця книга захоплює більше читача з кожною сторінкою. Прекрасна книга про природу зла у кожному з нас. Раджу кожному.
 
Характеристики Моє каяття
Автор
Жауме Кабре
Видавництво
Фоліо
Серія книг
Великий роман
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2011
Перекладач
Петро Таращук
Кількість сторінок
688
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х90/16 (~145х220 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-966-03-7824-7
Вага
780 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Іспанії
Література за періодами
Сучасна література