Довго відкладала її, але сьогодні сіла та прочитала за 5 годин, дуже ніжна та пронизуюча душу історія, яка не могла відпустити до кінця, 100% рекомендую

З історією я була знайома по однойменній екранізації, але сюжет книги та фільму в дечому різняться. У книзі головних героїв вати Артут та Лорен. Починається все як і у фільмі, Лорен потрапляє в автокатастрофу, а Адам через певний час заселяється у її квартиру. Але у книзі головна героїня знає хто вона, що з нею сталося, і головне - вона може торкатися до головного героя. Ось цей момент з фізичним контактом був дуже дивний, тому що дівчину може бачити тільки Артур, а вони там іноді займалися дорослими справами. І як це все уявляти? Дуже дивно в цей момент почуваєшся, досить некомфортно. У фільмі все таки головні герої не могли торкатися один одного, і це було правильно і досить мило. Також у книзі, не дивлячись на невеликий об'єм, є досить велика частина, яка присвячена історії головного героя. Читач дізнається про його дитинство, про стосунки з матір'ю, чому він став архітектором (у фільмі головний герой був ландшафтним дизайнером). Книга непогана, але так як я дуже люблю екранізацію, то і моя любов залишається саме з нею.

Чи замислювались ви над тим, куди дівається безсмертна людська душа, після того, як втрачає зв'язок з тілом? А якщо тіло не померло, а просто на деякий час відірвалось від реальності, що тоді відбувається з душею? Марк Леві спробував дати відповідь на ці питання своїм романом. Надзвичайно зворушлива історія Лорен та Артура, ніби пробирається до тебе під шкіру, завдяки всім тим реалістичним зображенням медиків та їхніх дій. Усе тут до того реально виглядає, що ти починаєш вірити в реальність історії. А як же привид?.. Екранізація з Різ Візерспун - окрема частина історії, в якій так багато схожого, і водночас так мало. І це один з тих небагатьох випадків, коли фільм сильно відрізняється від книги, але це не робить його гіршим, навпаки, він показує історію з іншого ракурсу. Що ж до книги, то тут можна знайти і любовний роман, і невелике детективне розслідування, і психологію дитини, яка втрачає рідних, і жінки, що втрачає себе. І навіть можна полоскотати собі нерви, бо ж автор уміє в слушний час закрутити сюжет так, що ти не знаєш, яким чином персонаж звідти вибиратиметься. І як десерт, усе це приправлене дрібкою гумору та величезною кількістю любові та ніжності.