Місто з химерами
Паперова книга | Код товару 930205
Yakaboo 3/5
Автор
Олесь Ільченко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
264
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Місто з химерами

Роман Олеся Ільченка «Місто з химерами» дозволяє повернутись в часі і зануритись у життя Києва початку ХХ століття: зазирнути за лаштунки театру Соловцова, зустріти Ларису Косач в Музеї старожитностей, випити гарячого шоколаду в кафе «Семадені», поспостерігати за будівництвом Миколаївського костелу і навіть політати аеропланом разом із Ігорем Сікорським.

Уважні читачі й читачки дізнаються про загадки життя відомого будівничого Владислава Городецького і разом з героями роману отримають можливість розкрити головну таємницю Києва. Що означає «зловісний трикутник»? Чому його було створено? Що знаходиться в центрі цього трикутника? Чому небезпека чатує над старим містом і чи справді вона вже в минулому?

Характеристики
Автор
Олесь Ільченко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
264
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Замало Городецького
    Чесно кажучи, цей роман мене трішки розчарував. У нього були всі можливості мені сподобатися, але ні. Розповідь тут ведеться у двох часових просторах: початок 20 століття, тобто життя Владислава Городецького і більш сучасна нам Україна, коли студент Влад, тезка видатного архітектора, намагається розгадати таємниці життя Городецького. Така манера подачі мені подобається. І більше мені сподобалась саме сучасна оповідь, оці розкриття таємниць в стилі Дена Брауна, а життя Городецького подане зовсім нецікаво. Багато якоїсь, на мою думку, непотрібної містифікації, оці сни, де до архітектора приходить нечиста сила, забагато описів полювання, якихось нецікавих дрібниць. При тому, що весь роман зовсім маленький за обсягом, це означає, що на дійсно цікаві речі було приділено мало часу і тексту. Взагалі, я підозріло і трішки з упередженням ставлюсь до малої прози, рідко, коли автор може в маленький текст вмістити закінчену оповідь. Ось і тут у мене склалось враження, що над твором ще можна було б попрацювати, додати більше інформації про Владислава Городецького, адже і особистість він цікава, і, як я зрозуміла, автор дійсно зробив серйозне дослідження про нього, має багато інформації. Але було б добре якби ця інформація була подана в іншій формі. Звісно, це лише моя суб'єктивна думка. Багато кому книга подобається і вона має право бути прочитаною.
  •  
    Багато місць для спотикання
    Прогулятися вулицями старого Києва обіруч з тими, хто його будував... Ну про це мріє кожен, хто захоплюється історією міста, хіба ні?

    З «Містом з химерами» Олеся Ільченка це можна зробити. Загортаючись в київську біографію київського Городецького, ця книжка проводить і вулицями Києва, і таємницями міста та одного з головних його творців.

    Але враження, проте, книжка залишила в мене... Не найкращі. Зараз поясню:

    ❌ частина дій відбувається у сучасному Києві, де два підлітки розгадають таємниці архітектора. І їхня мова... Кожному, хто є зараз у підлітковому віці або був нещодавно очевидно: це жах! Якщо навіть забути про те, що підлітки звертаються один до одного на повне (повне, Карл!) ім‘я, забути про те, що замість «сфоткай» тут «сфотографуй на айфон», так вони ж іще говорять загалом так, наче вийшли з діалогів-прикладів у підручниках з укр. мови!

    ❌ мова старших персонажів (з часів давнішого Києва) досить часто звучить так, що при всій повазі й прочитаних мною раніше історичних романах, важко уявити, щоб так хто-небудь колись розмовляв (а деколи репліки скидаються просто на переклад з російської)

    ❌ сюжет сам має багацько «цікавинок»:

    - «гучні імена»: Франко, Ахматова, Леся Українка, і т.п., а також просто гарно описані другорядні персонажі, що не грають жодної ролі в сюжеті, але чомусь з‘являються, і то на кілька сторінок;
    - обірвані лінії (особливо романтичні), що досить-таки непогано починаються і незрозуміло куди зникають;
    - розтягування одних моментів і прискорення інших у досить хаотичному порядку, важко зрозуміти чим обґрунтованому...
    - «the list goes on»

    ❌ неоковирне та сире притрушування тексту іменами та адресами. Вони наче здаються фішкою тексту (додають професійності звучанню та зв‘язку із сучасним містом), але водночас з’являються у настільки неорганічний спосіб, що просто вибивають з ритму читання.

    - Адреси:


    Замість того, щоб гарно вписуватися у діалоги чи описи, вони тут найчастіше вкидаються просто, як дивний додаток до назви закладу або просто виникають посеред опису, як дичнуванькі уточнення.


    - Імена:


    Тут або персонажі чомусь у першій репліці звертаються на повне ім‘я (з прізвищем, по батькові), або просто «кидок» в опис.

    Є і плюси, щоправда:

    ✅ сюжетний задум, базований на детективній історії, пошуку «диявольського трикутника» серед Києва, є цікавим, а часто й стирає трохи межі між реальністю та містикою в книзі

    ✅ історія базована на архівних джерелах, тож деталям біографії головного героя — пана Городецького, а також описам побуту Києва 1900-х можна вірити

    ✅ є кілька цікавих метафор в описах

    ✅ можна знайти перелік закладів та відомих архітекторів 1900-х, старих назв вулиць

    ✅ точне позначення місць, де відбувається історія: спокійно можна відвідати після читання

    ✅ легкий до прочитання стиль

    Отже, підсумую: якщо мінуси, що їх я назвала вас не лякають і не псуватимуть (як мені) враження від тексту — читайте сміливо; ні — знайдіть в дядька Ґуґла гарний відгук зі спойлерами й вистачить
Купити - Місто з химерами
Місто з химерами
160 грн
Є в наявності
 

Рецензії Місто з химерами

3/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Замало Городецького
    Чесно кажучи, цей роман мене трішки розчарував. У нього були всі можливості мені сподобатися, але ні. Розповідь тут ведеться у двох часових просторах: початок 20 століття, тобто життя Владислава Городецького і більш сучасна нам Україна, коли студент Влад, тезка видатного архітектора, намагається розгадати таємниці життя Городецького. Така манера подачі мені подобається. І більше мені сподобалась саме сучасна оповідь, оці розкриття таємниць в стилі Дена Брауна, а життя Городецького подане зовсім нецікаво. Багато якоїсь, на мою думку, непотрібної містифікації, оці сни, де до архітектора приходить нечиста сила, забагато описів полювання, якихось нецікавих дрібниць. При тому, що весь роман зовсім маленький за обсягом, це означає, що на дійсно цікаві речі було приділено мало часу і тексту. Взагалі, я підозріло і трішки з упередженням ставлюсь до малої прози, рідко, коли автор може в маленький текст вмістити закінчену оповідь. Ось і тут у мене склалось враження, що над твором ще можна було б попрацювати, додати більше інформації про Владислава Городецького, адже і особистість він цікава, і, як я зрозуміла, автор дійсно зробив серйозне дослідження про нього, має багато інформації. Але було б добре якби ця інформація була подана в іншій формі. Звісно, це лише моя суб'єктивна думка. Багато кому книга подобається і вона має право бути прочитаною.
  •  
    Багато місць для спотикання
    Прогулятися вулицями старого Києва обіруч з тими, хто його будував... Ну про це мріє кожен, хто захоплюється історією міста, хіба ні?

    З «Містом з химерами» Олеся Ільченка це можна зробити. Загортаючись в київську біографію київського Городецького, ця книжка проводить і вулицями Києва, і таємницями міста та одного з головних його творців.

    Але враження, проте, книжка залишила в мене... Не найкращі. Зараз поясню:

    ❌ частина дій відбувається у сучасному Києві, де два підлітки розгадають таємниці архітектора. І їхня мова... Кожному, хто є зараз у підлітковому віці або був нещодавно очевидно: це жах! Якщо навіть забути про те, що підлітки звертаються один до одного на повне (повне, Карл!) ім‘я, забути про те, що замість «сфоткай» тут «сфотографуй на айфон», так вони ж іще говорять загалом так, наче вийшли з діалогів-прикладів у підручниках з укр. мови!

    ❌ мова старших персонажів (з часів давнішого Києва) досить часто звучить так, що при всій повазі й прочитаних мною раніше історичних романах, важко уявити, щоб так хто-небудь колись розмовляв (а деколи репліки скидаються просто на переклад з російської)

    ❌ сюжет сам має багацько «цікавинок»:

    - «гучні імена»: Франко, Ахматова, Леся Українка, і т.п., а також просто гарно описані другорядні персонажі, що не грають жодної ролі в сюжеті, але чомусь з‘являються, і то на кілька сторінок;
    - обірвані лінії (особливо романтичні), що досить-таки непогано починаються і незрозуміло куди зникають;
    - розтягування одних моментів і прискорення інших у досить хаотичному порядку, важко зрозуміти чим обґрунтованому...
    - «the list goes on»

    ❌ неоковирне та сире притрушування тексту іменами та адресами. Вони наче здаються фішкою тексту (додають професійності звучанню та зв‘язку із сучасним містом), але водночас з’являються у настільки неорганічний спосіб, що просто вибивають з ритму читання.

    - Адреси:


    Замість того, щоб гарно вписуватися у діалоги чи описи, вони тут найчастіше вкидаються просто, як дивний додаток до назви закладу або просто виникають посеред опису, як дичнуванькі уточнення.


    - Імена:


    Тут або персонажі чомусь у першій репліці звертаються на повне ім‘я (з прізвищем, по батькові), або просто «кидок» в опис.

    Є і плюси, щоправда:

    ✅ сюжетний задум, базований на детективній історії, пошуку «диявольського трикутника» серед Києва, є цікавим, а часто й стирає трохи межі між реальністю та містикою в книзі

    ✅ історія базована на архівних джерелах, тож деталям біографії головного героя — пана Городецького, а також описам побуту Києва 1900-х можна вірити

    ✅ є кілька цікавих метафор в описах

    ✅ можна знайти перелік закладів та відомих архітекторів 1900-х, старих назв вулиць

    ✅ точне позначення місць, де відбувається історія: спокійно можна відвідати після читання

    ✅ легкий до прочитання стиль

    Отже, підсумую: якщо мінуси, що їх я назвала вас не лякають і не псуватимуть (як мені) враження від тексту — читайте сміливо; ні — знайдіть в дядька Ґуґла гарний відгук зі спойлерами й вистачить
  •  
    Між психологією і містикою: ні те, ні се
    "Місто з химерами" і роман теж з ними: тобто у книзі багато дивних снів, згадок про нечисту силу, натяків на містику. Власне, будинок з химерами мені страшенно подобається - одразу видно, що будувала його особистість неординарна. І хотілось би відчути це в романі про архітектора-оригінала. Але, на жаль, виклад у книзі мені не сподобався. Навіть екзотичні картини полювання змальовані як щось прохідне з натяком на якийсь надприродний вплив. А якби це був справді психологічний роман, у якому дошукувались витоки такої оригінальності, у якому б трагедія творчої особистості була б показана драматично, але без дешевої містифікації - оце була б крута книжка, котру хотілось би читати. Звичайно, творча людина може бути не зовсім "нормальною", тобто виходити за норму, але показувати це як служіння Змієві - ну, на метафору слабенько тягне, але й за жанром це не фантастика, тож забагато уваги приділено цим снам-ваганням-маренням. Діалоги, особливо Городецького із дружиною, теж не вражають.
    У книзі є фото будівель: храмів, палаців. З одного боку - це цікаво, а з другого - нагадує старі підручники з історії чи посібники музеїв.
    Задум чудовий, є цікава інформація, є увага до перлин архітектури, а захопливого роману поки що нема.
 
Характеристики Місто з химерами
Автор
Олесь Ільченко
Видавництво
Комора
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
264
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Книжкова
Шрифт
Lora
Видання
2-е (переработанное и дополненное)
Тираж
1500
ISBN
978-617-7286-44-7
Вага
275 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література