Після Острову проклятих мені захотілось почитати і інші твори цього письменника. Але щось явно не склалось. Мені було відразливо читати цей триллер. І не через якісь кроваві подробиці чи сцени сексуального насильства. А через опис суспільства в якому це все відбувається. Від того якою безнадією віяло від сімей головних героїв. Від способу їх життя і цілей. Можливо мені такого і в житті вистачає тому тут побачивши знову те ж саме мене і відвернуло. Хоча сам по собі сюжет досить цікавий. Можна прослідкувати як одна подія вплинула на життя трьох дорослих чоловіків і що дитячі страхи найживучіші. Джиммі, Дейв і Шон полюбляли гуляти щосуботи в одній компанії. Хоча соціально і по характеру були всі дещо різні. Проте веселі та місцями, небезпечні гульки закінчились коли наймолодшого Дейва, викрадають збоченці. Так він зміг втекти через чотири дні від них. Але ця подія ламає і без того крихку дружбу, та й все життя хлопця теж. Перенісшись через десятилліття ми бачимо цих хлопців вже чоловіками. Аж раптом в одного з них вбивають доньку. Чи є причетним до цього інші двоє і як саме?

Гарна книжка, в якій поєднані детектив, трилер, психологічний роман та життя міста з його верхами та низами. Колись далекого 1975 року троє хлопців зухвалий Джиммі, поміркований Шон та найменший тишко Дейв розпочинають бійку посеред вулиці. Варто зазначити, що Джиммі та Дейв були з низин (найменш забезпеченого місця), а Шон з пагорбів (заможніших місцин). Батьки Джиммі та Шона працювали разом, а Дейв був сусідом Джиммі та був майже весь час з ним. Все почалося з того, що Джиммі, який був ватажком-розбійником вирішує «позичити» машину, щоб на ній покататися. Шон від цього не в захваті, а тишко Дейв, жартуючи з його перестороги, вдарив Шона. Шон відповів, за Дейва заступився Джиммі. Ну, а далі , зрозуміло, вийшла бійка. На дорозі зупиняється машина з двома дядьками (діти вважають їх поліцейськими) та забирають Дейва, як самого нерішучого до себе в машину, начебто для того, щоб відвезти додому та поскаржитися його матері… Дейва не було чотири дні, а після його повернення його життя вже не було таким як колись… Минає двадцять п’ять років… Шон працює в поліції, Джиммі побувавши в тюрмі, одружений вдруге та виховує трьох доньок, найстарша з яких Кейті від першої дружини, яка померла. Дейв теж одружений та має сина. Та ось однієї ночі зникає Кейті, яка згодом буде знайдена мертвою, а Дейв повертається додому весь в крові й каже дружині про напад на нього, якогось розбійника… В романі багато часу приділено змалюванню психологічних портретів героїв. Їх роздумам та переживанням.

Книга від короля трилерів Денніса Лігейна "Містична річка" чіпляє з перших сторінок. Виникає ефект переживання за головними героями, читач ніби утотожнюється з образами, які описані в книзі. Читаючи книгу, я перебував в духовному напруженні, співпереживаючи героям роману. Відразу хочу зазначити, що якщо ви хочете читити трилер у якому нічого не зрозуміло і події настільки переплітаються, що взагалі незрозуміло хто є вбивцею або ким скоєні злочини, то вам цей роман, мабуть, не сподобається. Однак на мене це ніяким негативним чином не вплинуло, злочинця можна впізнати досить швидко і все ще насолоджуватися розвитком подій. В центрі подій троє дітей, одного з яких містичним чином викрадають, але через декілька днів повернувшись змінюється життя всіх трьох підлітків. Історія місцями банальна та незрозуміла. Читач може не погодитися з розвитком подій, які не завжди відбуваються згідно правил здорового глузду. Не зважаючи на це, книга читається дуже легко та тримає постійно в напрузі. Оформлення книги якісне, папір кремового кольору, вигляд цікавий. Рекомендую всім любителям детективних трилерів!