Містер Піп
Паперова книга | Код товару 1106955
Yakaboo 4.6/5
Автор
Ллойд Джонс
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2006
Перекладач
Анастасія Копівська
Кількість сторінок
256

Усе про книжку Містер Піп

Крихітне селище на тропічному острові на півдні Тихого океану. Всі білі полетіли в Австралію, з іншого кінця острова наближається війна, школа три місяці як закрита. І раптом містер Воттс — єдина біла людина, що залишилася на острові й живе відлюдником, — відновлює шкільні заняття.

«Діти, — каже він, — я познайомлю вас із містером Діккенсом». Не так вже й багато він знає, цей Воттс, але те, що знає, підносить дітям як дорогоцінний дар. Трохи любові та історій, над якими варто замислитися і навіть додумати, які вчать бути готовими до змін, зживатися з ними, однак залишатися людиною. Глибока і яскрава книжка про боротьбу двох ідентичностей в душі однієї маленької дівчинки. Про становлення особистості, про зраду та самопожертву, на які здатен кожен із нас. Про війну і її жахи. Про ревнощі та відвагу.

Роман Ллойда Джонса став світовим бестселером, його перекладено тридцятьма мовами і екранізовано Ендрю Адамсоном (постановником «Шреків» і фільмів про Нарнію) із Г’ю Лорі в головній ролі.  

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Ллойд Джонс
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2006
Перекладач
Анастасія Копівська
Кількість сторінок
256
Рецензії
  •  
    Великі сподівання містера Уоттса 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли я брала в руки цю книгу, то очікувала поринути в печальну, але добру історію життя вчителя, що самовіддано викликався навчати бідних африканських дітей. Так, ці очікування частково справдилися, принаймні в першій половині оповіді. Добрий чоловік, користуючись тільки однією книгою, а саме "Великими сподіваннями" Чарльза Діккенса, вчить дітей мислити, бути спостережливими розширює їх словниковий запас та кругозір. Перша половина книги наповнена світлою печаллю та невимовною мудрістю, від яких мимоволі на очі нагортаються сльози.
    Однак, із початком другої половини цієї оповіді, сюжет різко набуває, відвертої жорстокості, від якої дійсно стає страшно, і яка залишає по собі неприємні відчуття від читання. Так, описані часи в Африці були дійсно жахливими, антигуманними, від цих подій могло волосся стати дибки, але саме такий стиль викладу й опису від автора у мене чомусь викликав скоріш не співчуття до цих нещасних людей, а відторгнення від самої книги.

    Я люблю читати горрори, трилери, мене не лякають описи розправ, однак саме тут це викликало в мене невимовний жах, і не той, що діє як каталізатор та змушує із завмиранням серця читати далі й далі, а той, що викликає огиду й бажання закрити книгу, чи хоча б перегорнути й пропустити кілька сторінок. Справа не в подіях, а саме в описі цих подій. Саме це порушило загальний настрій книги, саме це зіпсувало ту крихку атмосферу й вибило мене з колії, як читача.

    На жаль, друга половина книги для мене була менш цікавою, і я її дочитала через повагу до першої половини оповіді, через повагу до Чарльза Діккенса, Містера Уоттса та дітей.

    Отже, загальні враженні від книги в мене досить суперечливі, були й гарні враження, були й зовсім неприємні. Не погано, але й не чудово.
  •  
    «Єдина хороша штука від розбитої мрії - ви завжди можете зліпити її заново...»
    «Якби все, що роблять люди, мало сенс, ми б жили в зовсім іншому світі. Життя було б не таке насичене, еге ж?»

    Невеликий острів у Тихому океані поблизу Австралії.
    «Бугенвіль - одне з найродючіших місць на землі. Киньте зернину у ґрунт, і через три місяці на її місці ростиме кущ із зеленим глянцевим листям. Іще через три місяці на ньому висітиме плід". Здавалося б, райський куточок - тільки жити! Проте, люди такі люди!
    Частина місцевих постала проти компанії на мідній шахті, а влада кинула війська, аби їх придавити. "Звідкись стало відомо, що нікому не дозволено виїжджати чи приїжджати на нашу територію. Ми не розуміли, - як можна замкнути країну з усіх сторін? Як можна країну зв'язати чи у щось загорнути?..."
    Блокада. Всі, хто мав можливість, покинули острів, особливо білі. Ті, хто залишився - виживали, діти помирали і всі чекали... Чогось? Когось? Щось?
    На весь острів залишився один білий. Банькатий, він же містер Воттс. І він бере на себе роль вчителя. У нього досить дивна система навчання - читати Діккенса "Великі сподівання"і кликати місцевих жителів як спікерів носіїв знань.
    В усьому божевіллі, коли солдати змінюють повстанців, повстанці солдатів - вже не розібрати, на чиєму боці правда, хто більш божевільніший і агресивніший. Проте, діти, які ще залишились на острові, мають можливість втекти від реальності. Втекти у маленький затишний світ, де подорожують, співчувають, обурюються, проживають разом з містером Піпом і містером Воттсом. Та все ж доля має на кожного свої плани...

    Не скажу, що книга справила аж такий "вау-ефект", але поживу для роздумів надала. Чи достатньо добре ми знаємо людей, з якими часто спілкуємось?
    Кожний побачить у романі щось для себе. Хтось - жорстокість і насилля, а хтось - незбагненну людську душу і бажання допомагати іншим.
Купити - Містер Піп
Містер Піп
220 грн
Є в наявності
 

Рецензії Містер Піп

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Великі сподівання містера Уоттса 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Коли я брала в руки цю книгу, то очікувала поринути в печальну, але добру історію життя вчителя, що самовіддано викликався навчати бідних африканських дітей. Так, ці очікування частково справдилися, принаймні в першій половині оповіді. Добрий чоловік, користуючись тільки однією книгою, а саме "Великими сподіваннями" Чарльза Діккенса, вчить дітей мислити, бути спостережливими розширює їх словниковий запас та кругозір. Перша половина книги наповнена світлою печаллю та невимовною мудрістю, від яких мимоволі на очі нагортаються сльози.
    Однак, із початком другої половини цієї оповіді, сюжет різко набуває, відвертої жорстокості, від якої дійсно стає страшно, і яка залишає по собі неприємні відчуття від читання. Так, описані часи в Африці були дійсно жахливими, антигуманними, від цих подій могло волосся стати дибки, але саме такий стиль викладу й опису від автора у мене чомусь викликав скоріш не співчуття до цих нещасних людей, а відторгнення від самої книги.

    Я люблю читати горрори, трилери, мене не лякають описи розправ, однак саме тут це викликало в мене невимовний жах, і не той, що діє як каталізатор та змушує із завмиранням серця читати далі й далі, а той, що викликає огиду й бажання закрити книгу, чи хоча б перегорнути й пропустити кілька сторінок. Справа не в подіях, а саме в описі цих подій. Саме це порушило загальний настрій книги, саме це зіпсувало ту крихку атмосферу й вибило мене з колії, як читача.

    На жаль, друга половина книги для мене була менш цікавою, і я її дочитала через повагу до першої половини оповіді, через повагу до Чарльза Діккенса, Містера Уоттса та дітей.

    Отже, загальні враженні від книги в мене досить суперечливі, були й гарні враження, були й зовсім неприємні. Не погано, але й не чудово.
  •  
    «Єдина хороша штука від розбитої мрії - ви завжди можете зліпити її заново...»
    «Якби все, що роблять люди, мало сенс, ми б жили в зовсім іншому світі. Життя було б не таке насичене, еге ж?»

    Невеликий острів у Тихому океані поблизу Австралії.
    «Бугенвіль - одне з найродючіших місць на землі. Киньте зернину у ґрунт, і через три місяці на її місці ростиме кущ із зеленим глянцевим листям. Іще через три місяці на ньому висітиме плід". Здавалося б, райський куточок - тільки жити! Проте, люди такі люди!
    Частина місцевих постала проти компанії на мідній шахті, а влада кинула війська, аби їх придавити. "Звідкись стало відомо, що нікому не дозволено виїжджати чи приїжджати на нашу територію. Ми не розуміли, - як можна замкнути країну з усіх сторін? Як можна країну зв'язати чи у щось загорнути?..."
    Блокада. Всі, хто мав можливість, покинули острів, особливо білі. Ті, хто залишився - виживали, діти помирали і всі чекали... Чогось? Когось? Щось?
    На весь острів залишився один білий. Банькатий, він же містер Воттс. І він бере на себе роль вчителя. У нього досить дивна система навчання - читати Діккенса "Великі сподівання"і кликати місцевих жителів як спікерів носіїв знань.
    В усьому божевіллі, коли солдати змінюють повстанців, повстанці солдатів - вже не розібрати, на чиєму боці правда, хто більш божевільніший і агресивніший. Проте, діти, які ще залишились на острові, мають можливість втекти від реальності. Втекти у маленький затишний світ, де подорожують, співчувають, обурюються, проживають разом з містером Піпом і містером Воттсом. Та все ж доля має на кожного свої плани...

    Не скажу, що книга справила аж такий "вау-ефект", але поживу для роздумів надала. Чи достатньо добре ми знаємо людей, з якими часто спілкуємось?
    Кожний побачить у романі щось для себе. Хтось - жорстокість і насилля, а хтось - незбагненну людську душу і бажання допомагати іншим.
  •  
    Читати і думати. Думати і читати.
    Це не та книга, яка розірве душу, як бомба. Це не та книга, яку захочеться ковтнути за вечір. Та і не треба. ЇЇ варто дозувати. Ділити. Думати: про неї і над нею. Смакувати.
    В творі стільки простоти. І стільки складнощів. Стільки легкості і стільки важких тем!
    Я її читала довго. Дуже довго. Декілька разів хотіла кинути, але знову тягнулась до неї. Вона мене просто не пускала. Чекала мене вранці, як вірний пес. Змушувала замість «Фейсбука» в маршрутці відкривати книгу. Бодай пару речень, бодай декілька сторінок – щоб знову мати над чим думати.
    Історія абсолютного білого дивака, який роками живе на острові з чорними. Єдиний білий. Що він тут робить? Чому не поїхав тоді, коли можна було? Чому він чіпляє дивного клоунського носа і возить свою дружину на возику? І взагалі: він нормальний чи ні?
    Завершила її читати і розізлилась. Стільки питань! Де знайти на них відповіді? Чому я мушу знову думати над ними?
    Коротше кажучи, книгу раджу. Але читайте її повільно. Не пропускайте рядків.
    Кажуть, на неї знятий фільм. Вибачте, але до нього поки що я морально не готова.

  •  
    Хороша і страшна книга
    Яка прекрасна історія! Вона дуже сумна, моторошна, жахлива, з одного боку. Але з іншого, така світла, чиста, вона дарує надію.
    Автор переносить нас на маленький острів, на якому є ще менше селище. Через військові дії селище є відрізаним від решти світу. Мирні жителі затягнуті в протистояння, балансують між місцевими повстанцями і вбивцями, які намагаються це повстання придушити.
    Ясно, що в такій ситуації страждають всі. Але найбільше – діти. І саме в цей час один чоловік вирішує відволікти дітей від страшної реальності, він вчить їх літературі. Особливо дітям подобаються «Великі сподівання» Діккенса. (Після Містера Піпа захотілося перечитати цей роман)
    Всю історію розповідає маленька дівчинка Матильда. Містер Піп став для неї справжнім другом, а роман Діккенса неймовірно її захопив, він рятує її від жахів реального життя.
    Фінал не лишає байдужим. Я, мабуть, ще довгий час ходитиму під враженням. Шкода, що немає хеппі енду. Хотілося б, щоб ця історія завершилась добре.
    Раджу читати, або хоча б подивитися екранізацію. Вона теж добре знята.
    І так, дякую видавництву Фабула за чудове оформлення роману і достойний переклад.
  •  
    Містер Піп
    Це історія про життя людей на маленькому острові поблизу Австралії. Так сталося, що місцеві жителі повстали проти власників шахти і пішли в підпілля воювати проти червоношкірих, яких влада надіслала, аби залагодити конфлікт. Повстанці-рембо, як їх називали прості люди, та червоношкірі розпочали війну, а з наслідками стикнулися жінки, їх діти та люди похилого віку, які ще лишилися в селищі. Усі білі встигли ще до блокади переправитися на континент, окрім містера Воттса... який не зміг, чи то не схотів лишити свою чорношкіру дружину, то ж зостався на острові і викликався вчителювати. Навчав він дітей за допомогою книги Діккенса ,, Великі сподівання,, , яку читав їм кожен день невеликими частинами, а решту часу обговорював прочитане та відповідав на запитання, що часом сипалися з дитячих вуст. І як виявилось, одна історія може навчити переосмислювати світ, бачити можливість щось змінити та дозволяти чомусь траплятися у нашому житті. Вона може навчити, що порятунок може прийти будь-коли, і не обов'язково в тій подобі, в якій ми його чекаємо.
    В книзі немає динаміки чи карколомних поворотів. Вона рівна і розмірена...
    Але перед прочитанням хотілось би освіжити в пам'яті ,,Великі сподівання,, Діккенса, аби всі деталі стали більш зрозумілими і стали на свої місця.
 
Характеристики Містер Піп
Автор
Ллойд Джонс
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2006
Перекладач
Анастасія Копівська
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Книжкова
ISBN
978-617-09-5905-8
Вага
350 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література