«На якомусь етапі всі ці горизонтальні подорожі світом стають нездатними вдовольнити потребу людини в зануренні у глибини чогось неочікуваного й непростого. Рух набуває найбільшого сенсу, коли обрамлюєш його спокоєм.

Останнім часом на думку мені спадає, що в епоху швидкості ніщо так не збадьорює, як уповільнення руху. В епоху метушні й хаосу немає більшої розкоші, ніж концентрація уваги. І в епоху постійного руху немає нічого більш термінового, ніж не діяння».