Я вже давно хотів купити цю книгу да все ніяк не доходили руки. Тема в'єтнамської війни завжди притягувала до себе - документальні та художні фільми про неї, музика тих часів і взагалі оцей ореол, який створила поп-культура - все це робила один з найкривавіших конфліктів, після двох світових воєн, позитивно - притягувальним. А ще, відкривалась несамовита емпатія до всіх цих людей - зазвичай звичайних молодих юнаків, яких кинули в м'ясорубку війни в джунглях. Звичайно, інтерес до цієї книги був спричинений двома факторами. Перший - фільм з Мелом Гібсоном 2002 року. Один з моїх улюблених по темі в'єтнамської війни. І другий - а більше літератури особо і нема по цій темі. Тобто її повно в США, але у нас (і в Росії), на превеликий жаль, переведено надзвичайно мало книг - їх можна порахувати на пальцях однієї руки (а в продажу їх ще менше). Видання Астролябії взагалі сенсаційне - книга про в'єтнамську війну ще й на нашій, українській мові, що не може не радувати око! І я дуже надіюсь, що в подальшому буде перекладено ще більше книг по цій темі. Стосовно книги - вона об'ємна, її приємно читати - шрифт, розмір прям по красі. В книзі дуже добре описуються події і структура військ того часу. З приємних дрібничок - закладка. От чого не вистачає в цій книзі - це ілюстрацій... Не знаю чи були вони в оригінальній книзі, але їх трохи не вистачає, як і карт. Було б набагато цікавіше та інформативніше бачити всі перипетії боїв та її учасників наочно. Але в цілому я дуже рекомендую цю книгу, тим паче якщо ви, як і я, цікавитесь історією того часу.

В'єтнамська війна стала трагедією не тільки для В'єтнаму, адже за людськими втратами цей конфлікт був одним з найбільш важких в історії США. Тому дослідження історії цього конфлікту буде завжди актуальним. Перед читачами цікава книга, що показує події тієї війни очима її учасників. Тому книга уявляє собою особливу цінність для історії дослідження збройних конфліктів взагалі та війни у В'єтнамі зокрема. Отже основною темою цієї книги стала конкретна битва при Я-Дранг. Особливістю цієї битви стало масове використання повітряного десанту армією США. Автори книги були безпосередніми учасниками цієї битви, тому змогли у найдрібніших деталях відтворити хід подій. Результати битви стали таким ж неоднозначними як і наслідки участі США у війні в цілому. Але безперечно така битва дала безцінний досвід для майбутніх подібних військових операцій. Окрім битви при Я-Дранг у книзі міститься велика кількість фактичного матеріалу про війну в цілому. Особливу цінність представляють військові мапи, за якими планувалися військові операції. Книга розрахована на широке коли читачів, та в першу чергу вона буде цікавою всім дослідникам військової історії.

Що ми знаємо про в’єтнамську війну? Мабуть, тільки те, що довелося побачити у голлівудських фільмах на цю тему... Дотепер в Україні не видавалося жодної книги про війну у В’єтнамі. Але минулого року видавництво „Астролябія” вирішило подарувати країні історію війни, яку можна вважати для нас чужою. Чи потрібна зараз ця книга? Чи, може, варто приділяти увагу виключно своїй, українській історії? Я згодна з видавцями та Отто фон Бісмарком, і теж вважаю, що тільки дурні вчаться на власних помилках. Це масштабне дослідження може слугувати джерелом безцінного досвіду та інформації для роздумів як нашим військовим, так і волонтерам, історикам і людям, які цікавляться минулим не тільки своєї країни. Що найбільше вразило мене в цій книзі? Приголомшливе багатоголосся бійців, кожен з яких за тисячі кілометрів від рідного дому був вимушений ризикувати власним життям посеред тропічних джунглів, де на кожному кроці чатувала невблаганна смерть... Для мене всі вони тепер – добрі друзі, долею яких я щиро переймалася, стражданням яких я всією душею співчувала. Юні рядові та досвідчені офіцери, стрільці, кулеметники, мінометники, гранатометники, артилеристи та пілоти гелікоптерів і літаків – всі ці хлопці такі справжні та щирі, що їм починаєш беззастережно вірити з перших сторінок. Безмежно вдячна авторам, які більше десяти років провели, вивчаючи документи, звіти, рапорти, листи, статті, наукові праці, беручи інтерв’ю та листуючись з ветеранами війни у В’єтнамі. І вся ця колосальна праця покладена на вівтар правди, об’єктивності, справедливості та увічнення імен тих, хто віддав найдорожче у тій жорстокій війні. Боляче було дізнатися, що ветерани війни у В’єтнамі в себе на Батьківщині вже багато років стикаються з осудом, ворожістю та, найчастіше, з байдужістю. Мовляв, „ми вас туди не відсилали” і „ви отримали те, на що заслуговували”... Крім думки звичайних американців відверто здивувала багатолітня синонімізація В’єтнамської війни з „трагічною, помилковою війною”. Це дійсно це так? Кожен зможе відповісти собі сам, прочитавши цю книгу. Нескінченна низка жахливих смертей - 58 222 американських військовослужбовців, від 800 тисяч до 1,1 мільйона північнов’єтнамських вояків, понад 250 тисяч південнов’єтнамських бійців, 2 мільйони цивільних мешканців В’єтнаму з обох боків, 300 тисяч камбоджійців, 60 тисяч лаосців... Виходить, близько 3,5 – 3,8 мільйонів життів відібрала ця війна! Чи виправдані такі страшні жертви? Я вважаю, що ні, адже кожне життя – дорогоцінне і вбивство є справжнім злочином! Але чи залишав тоді вибір комунізм, сіючи смерть і муки в кожній країні, яка повірила оманливим обіцянкам червоних катів? Мільйони й мільйони смертей в Радянському Союзі та його сателлітах красномовно свідчать про те, що вибору у цивілізованих демократичних країн, на жаль, не було... В 1950-1953 роках в Кореї теж була війна, в якій приймали участь, крім північно- і південнокорейців, такі країни, як США, Китай, СРСР та миротворчий контингент ООН. Цю війну американці вважають переможною. І справді, де тепер Южна Корея і де Північна? Розквіт однієї і повний занепад та кривавий терор іншої... Ось так, потроху, в різних місцях і в різні часи, незліченна кількість країн боролася проти людиноненависницького червоного режиму, який колись намірювався загарбати увесь світ, волаючи про те, що „весь мир насилья мы разрушим до основанья”. А вийшло так, що „разрушили до основанья” саме криваву імперію зла! Радянський Союз врешті решт не витримав спонсорування нескінченних війн, локальних конфліктів, всебічного забезпечення незліченних „дружніх” республік і просто здувся, як повітряна кулька. А скільки ж душ ще могли загубити червоні людожери! Якби не ті, хто не сховався і пішов у бій... І серед них були й сотні українців, що воювали у В’єтнамі та Кореї, а також тисячі українців, литовців, латвійців, естонців, поляків та інших славних синів своїх поневолених народів, що воювали на своїй рідній землі проти комуністичної неволі. Всі ці відважні люди виборювали найцінніше – свободу! Для себе та для всіх нас...