Ми
Паперова книга | Код товару 682526
Yakaboo 4.9/5
Автор
Євґеній Замятін
Видавництво
Komubook
Серія книг
Komubook
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1921
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Ми

Після руйнівної двохсотрічної війни гине мало не все населення Землі. Ті, кому все ж таки вдалося вижити, жертвуючи своєю особистою свободою, створюють Єдину державу – оплот порядку та рівності. Засновники Єдиної держави підкорили голод – нафтовою їжею, а кохання – рожевими талонами. Все у цьому місті раціональне і математично вивірене. Місто майбутнього обнесене Зеленою стіною, яка захищає його мешканців від хаосу навколишнього ірраціонального світу, а будинки у місті нагадують матриці зі скла, де кожен у своїй комірчині постійно знаходиться під наглядом усіх.

Головний герой роману, інженер Д-503, щасливий жити посеред цього досконалого математичного світу. Він починає свій щоденник як оду величі Єдиній державі, однак його наміри швидко сходять нанівець… «Ми» Євґєнія Замятіна – це безумовно одна з найкращих антиутопій 20-го століття, яка сьогодні звучить особливо актуально.

Про видання:

  • Це перше видання роману “Ми” українською мовою.
  • Переклад з російської: Оксана Торчило.
  • Дизайн обкладинки: Олександр Приймак.
  • Тверда палітурка, якісний книжковий папір (Pamo Super або еквівалент).
Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Євґеній Замятін
Видавництво
Komubook
Серія книг
Komubook
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1921
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Антиутопія з великої літери 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Євгенія Замятіна "Ми" являється класичним твором в жанрі антиутопій. Наважуся назвати його основним і першочерговим твором свого жанру. Як і в усіх антиутопія цей твір теж характеризується специфічною сюжетною лінією. Розповідь ведеться від імені героя, вірніше події розгортаються скрізь його щоденника і записів у ньому. Роман описує дивовижну історії неймовірного всіту. Текст книги написаний легкою мовою, читається легко.

    Єдиним невеликим мінусом даного роману є невеликі типографічні рішення. Якість прошивки книги +4 на пятибальній шкалі, оформлення теж +4. Сторінки блідо-жовтого кольору.
    Загалом, достойний представник антиутопічної літератури.
  •  
    Цікаво, але небільше. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка має подібні риси до інших антиутопій 20 століття (Гасклі, Орвелл). Автор намагається по іншому подивитися на світ, приставити іншу реальність. Центральним образом роману є не опис будови утопічної моделі, а опис емоцій людини, яка живе в цій системі. Головний герой ніби знаходиться на шальках терезів, вибираючи між свободою і утопією. Його думки змінюються блискавично і він вагається, що обрати. Хороша книжка для поціновувачів цього жанру. Дана книжка є однією із найкращих, написаних Замятіним. По суті вона поклала початок такому жанру, як антиутопія. Такі гіганти світової літератури, як Олдос Гасклі і Джордж Орвелл брали її за основу своїх знаменитих книжок ("Який чудесний світ новий", "1984"). Сам автор мусив імігрувати з Росії до Європи, адже був проти радянської влади. Книжка стала протестом проти системи тотального контролю людини. Сама книжка виконана дуже якісно, як і інші книжки видавництва Комубук. Переклад трохи важкий для сприйняття і важкувато читається, відсутня плавність тексту. Верстка виконана з якісного паперу, приємного на дотик. Обкладинка тверда і виконана якісно. Без сумніву, вам сподобається ця книжечка, адже завжди цікаво з чого все розпочиналося, що було фундаментом до зародження жанру, який актуальний зараз, як ніколи.
Купити - Ми
Ми
128 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Євґеній Замятін
Євґеній Замятін

Евгений Замятин стал классиком 20 столетия. В это трудно поверить, но и сейчас читают его книги. Рождение мастера произошло 20 января 1884 года. Первые ступени образования писатель получил в Тамбовской губернии, где он и родился. А в 1902 году он закончил Воронежскую гимназию с отличием. Свой путь автор продолжает поступлением на кораблестроительный факультет. В процессе обучения Евгений ин...

Детальніше

Рецензії Ми

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Антиутопія з великої літери 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Євгенія Замятіна "Ми" являється класичним твором в жанрі антиутопій. Наважуся назвати його основним і першочерговим твором свого жанру. Як і в усіх антиутопія цей твір теж характеризується специфічною сюжетною лінією. Розповідь ведеться від імені героя, вірніше події розгортаються скрізь його щоденника і записів у ньому. Роман описує дивовижну історії неймовірного всіту. Текст книги написаний легкою мовою, читається легко.

    Єдиним невеликим мінусом даного роману є невеликі типографічні рішення. Якість прошивки книги +4 на пятибальній шкалі, оформлення теж +4. Сторінки блідо-жовтого кольору.
    Загалом, достойний представник антиутопічної літератури.
  •  
    Цікаво, але небільше. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка має подібні риси до інших антиутопій 20 століття (Гасклі, Орвелл). Автор намагається по іншому подивитися на світ, приставити іншу реальність. Центральним образом роману є не опис будови утопічної моделі, а опис емоцій людини, яка живе в цій системі. Головний герой ніби знаходиться на шальках терезів, вибираючи між свободою і утопією. Його думки змінюються блискавично і він вагається, що обрати. Хороша книжка для поціновувачів цього жанру. Дана книжка є однією із найкращих, написаних Замятіним. По суті вона поклала початок такому жанру, як антиутопія. Такі гіганти світової літератури, як Олдос Гасклі і Джордж Орвелл брали її за основу своїх знаменитих книжок ("Який чудесний світ новий", "1984"). Сам автор мусив імігрувати з Росії до Європи, адже був проти радянської влади. Книжка стала протестом проти системи тотального контролю людини. Сама книжка виконана дуже якісно, як і інші книжки видавництва Комубук. Переклад трохи важкий для сприйняття і важкувато читається, відсутня плавність тексту. Верстка виконана з якісного паперу, приємного на дотик. Обкладинка тверда і виконана якісно. Без сумніву, вам сподобається ця книжечка, адже завжди цікаво з чого все розпочиналося, що було фундаментом до зародження жанру, який актуальний зараз, як ніколи.
  •  
    Антиутопия от "очевидца" :) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    В истории современной литературы есть немало произведений, замахнувшихся на жанр антиутопии. Оруэлл, Хаксли, Брэдбери попытались воссоздать в своих произведениях тоталитарный мир будущего, где каждый человек является не более чем винтиком в гигантском маховике государства. Попытки их были небезуспешными, и книги их безусловно достойные. Но тем не менее, я лично уверена, что для того, чтобы правдоподобно создавать картины тоталитарного режима и, самое главное, соответствующее настроение книги, надо жить внутри подобного тоталитарного режима, а не прохлаждаться в свободном капиталистическом мире, как вышеперечисленные товарищи :)
    Вот поэтому книга Замятина "Мы" стоит для меня особняком среди прочих 1984, Фаренгейтов и им подобным. Потому что автор реально жил в стране, где люди были всего лишь винтиками, выполняющими свою роль на общее благо. Поэтому и история получилась пронзительная, резкая, наполненная настроением. Да, многие жалуются на рубленные предложения. Да, многим не симпатичен главный герой, который даже правду ищет как-то механически, как всего лишь выбившийся из единого хора винтик, работающий не так, как все, но всё равно безжизненно, не осознавая собственной уникальности и ценности. Но это и есть правильный мир антиутопии, прописанный с правильной резкостью и точностью.
    В общем, книга достойная. Любителям жанра советую :)
  •  
    Кстати, какой Ваш нумер? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Все пишут на украинском, а я выделюсь.

    Честно признаюсь, думала о маленькой рецензии ещё во время чтения. Как же охарактеризовать её? Как описать? Пересказать? А если бы задали прочесть в школьные годы, что ответить учителю? А какой вопрос был?
    - Кстати, какой Ваш нумер?
    - А это у нас R-23, читать любит, размышлять излишне, но налоги платит, оставим.

    Такой момент, когда много мыслей, и все они как ветви сухого дуба, крепкие, но отдалённые от друг друга.

    Мне очень нравятся антиутопии за осознание, понимание. Но Замятин просто взял и круто выбил почву из под ног. Прежде всего, из-за того, что убрал во мне тот факт, что здравый разум это здорово. «Слушай сердцем, прежде всего, это единственное живое, интуитивное, естественное, что у тебя есть. – сказал он мне... А остальное за тебя сделает Государство. Слово это сопоставь понятию «Общество».»

    Стоит ли читать? Если есть желание брать на себя ношу о знании, что «мы» не имеем свобод из-за Государства, то да, конечно.
    Если нет желания, то лучше продолжить листать новостную ленту, любить и улыбаться. Работать, ну и знаете, надеяться на пенсию.

    А книга, о любви, собственно. Да.
  •  
    Перевірене часом
    Відомий роман-антиутопія Євгенія Замятіна «Ми» вже багато років справляє глибокі враження на читачів. Книга написана майже сто років тому назад, але до сьогоднішнього дня вона не втрачає своєї актуальності. Автор підхоплює хвилю режиму, який зароджувався в Радянському Союзі та описує проекцію на молодий лад, але з різницею у сто років. В романі описана нова ідеологія, в якій люди живуть з тотальною відсутністю приватності та свободи. Ідеологія майбутнього суспільства полягає в досягненні щастя методами позбавлення свободи. В романі є і ті персонажі, які не погоджуються з насадженим режимом. Головні герої не мають імен, а тільки номери. Вони закохуються одне в одного, і затіють революції і тут розгортаються найцікавіші події. Книга побудована у формі розповіді-щоденника головного героя. Думки та емоції головного героя ніби потік свідомості розгортаються на сторінках роману: описані переживання, страхи, боязні та очікування чогось нового. Роман читається швидко, але для кращого розуміння деякі частини потрібно перечитувати. Серйозна книга для справжніх книжкових гурманів. Рекомендую всім!
  •  
    Суспільство, як один механізм...
    В книзі ми знайомимося з оповідачем Д-503, який в честь того, що найближчим часом «Інтеграл» полетить в космос, вирішив написати про Єдину державу і те, що в ній відбувається і які всі щасливі й вільні. Тобто ми читаємо такий собі щоденник, який веде Д-503. На самому початку він пише про всю красу їхньої держави та про те, що вони, всі мешканці, є єдиним організмом «МИ», який живе у злагоді й щасті.

    Для людей в цьому світі звично жити у квартирах, які є повністю зі скла і прозорими, а коли в них інтимні години, то вони отримують талон на штори. Весь час дня в них розписаний на прогулянки на роботі й так далі. Всі знають, що буде завтра після завтра і через місяць. Д-503 захоплюється устроєм у цьому суспільстві й ніщо не може похитнути його віру в єдину державу, так він думав до того, як зустрів І-330.

    В цій книзі є дуже багато всього, і про математичність життя яку так відчайдушно хоче описати у своїй голові головний герой і про несвідомий бунт, який зароджується мимоволі, і про те як важко зберегти здоровий глузд коли розумієш що все те, що було завжди вірним і не підлягало сумніву виявилося зовсім не таким досконалим. Книга мені дуже сподобалася.

    Якщо ви читали Оруелла 1984 і вона вам дуже сподобалася, то і ця книга полонить ваше серце, для поціновувачів антиутопій ця книга маст хев, я думаю ви будете в захваті. Адже це не просто книга – це ода про те в ідеальність чого поступово перестаєш вірити.
  •  
    Перша антиутопія
    На сьогодні жанр антиутопії настільки популярний, особливо серед молоді, що ми навіть не здогадуємося, що ж стало поштовхом до створення цього жанру. Першим романом- антиутопією можна сміливо назвати книгу Євгенія Замятіна ,,Ми'', адже у ній вперше автор підняв тему альтернативного майбутнього нашої планети.

    Сюжет знайомить нас із таємничим оповідачем Д-503, який живе у далекому майбутньому в оновленій державі під назвою ,,Інтеграл''. Усі жителі цієї країни змушені чітко слідувати написаному розпорядку дня і ніколи його не порушувати, аби держава розвивалася стабільно і впевнено.
    Стиль написання досить специфічний: розповідь ведеться від першої особи, тобто самого Д-503, який зарисує свої думки у вигляді щоденника. Загалом, книга мені сподобалася, проте мова автора місцями складна для сприйняття. Можливо тому, що книга написана ще на початку 1920-тих років і вже давно отримала статус культової. Якщо вам цікаво дізнатися, як зародився жанр антиутопій, то рекомендую до прочитання цю книгу, а також роман Орвелла ,,1984''. Від мене 4/5.
  •  
    Щасливі в своєму нещасті
    Той випадок, коли у книзі всі щасливі, але від цього щось нікому не радісно... Тоталітарна Єдина Держава майбутнього на чолі з Благодійником цілковито контролює своїх громадян. Вони мешкають у скляних і повністю прозорих конструкціях, щоб за ними легко було спостерігати, живуть за єдиним чітким розкладом: прокидаються, їдять і лягають спати у визначений час, у них навіть сексуальне життя цілком регламентоване талонами. Найжахливіше те, що таке життя люди, а якщо бути точнішими - то "нумери" - щиро вважають щасливим. І таке щастя вони мають поширити на інші розумні цивілізації, якщо такі існують.

    Для такої важливої мети Єдина Держава будує щось на зразок космічного корабля під назвою "ІНТЕГРАЛ". На будівництві цього чуда техніки працює і головний герой - інженер Д-503. В якийсь момент він починає помічати дивну поведінку однієї з нумерів, а згодом в його промитих мізках закрадається сумнів, що можливо, за великою Зеленою Стіною може існувати й інше життя.

    Ця антиутопія була однією із перших ластівок у своєму жанрі, і дуже прикметно, що її написав російський автор ще на початку 1920-их років, немовби передчуваючи, в яке тоталітарне пекло вже незабаром скотиться його країна.
  •  
    Актуальність перевірена 100-річчям
    Сьогодні на дворі 2020 рік, а книга Євгенія Замятіна вийшла друком у світ в далекому 1920-му. Тобто між сьогоднішнім читачем і автором роману - проміжок у 100 років. Але попри такий серйозний ювілей, вказаний проміжок часу не можна назвати прірвою, оскільки подані автором ідеї та внутрішні конфлікти героїв актуальні і в наш час.

    Прочитавши вказану книгу я одразу зрозумів, що в рейтингах антиутопій вона займає перші сходинки не просто так. Глибина внутрішніх конфліктів героїв роману доповнюється неперевершеною атмосферою світу, в якому вони живуть - світу, в якому втілена концепція математичної технократії, де такі поняття як совість, емоції, бажання, інстинкт, мрії заміняють математичні формули, практична доцільність і холодний розрахунок. "Ми всі щасливі, а всіх нещасних ми зробимо щасливими примусово, навчимо їх бути щасливими" - основний девіз суспільства, в якому живуть головні персонажі твору. Аналогії такому підходу не важко знайти і в сьогоденні...

    Блискуча манера письма автора, безперервний розвиток подій, численні внутрішні трансформації головного героя, стиль дискретного викладу інформації від першої особи - все це тримає читача в напрузі до останньої сторінки, за рахунок чого книга читається напрочуд швидко і змушує співпереживати основним дійовим особам.

    Однозначний №1 в списку антиутопій! Рекомендую!
  •  
    Контекст цікавіший за текст
    Роман-антиутопія, написаний аж у 1920 році. Замятін писав "Ми", коли вже було зрозуміло, що владу надалі матимуть більшовики. І вони зовсім не оцінили роман. Адже в ньому описується прототип тоталітарної держави, де людина є гвинтиком системи, опозиція знищується, а влада контролює навіть кількість сексу в житті людини. Тому в СРСР "Ми" вперше опублікували аж у 1988му, тоді як Чехословаччина, США і Франція зачитувались із 20х років.

    Вважається, що Замятін дуже вплинув на інших антиутопістів і утопістів, хоча і не всі з них це визнавали. Оруел - так, Хакслі ж казав, що знати не знав про "Ми". Але є прийоми, які після Замятіна почали з'являтись у подібних творах: штучна мова для інтересів держави (у Замятін це відмова від слів "сім'я", "натхнення" і т.д), номери замість імен, тотальний контроль над особистим життям, інтернати і вилучення дітей у мам, боротьба з фантазією і свободою слова і т.д.

    Тому "Ми" - сильна штука, якщо зважати коли і в якій країні писалась. Але поза контекстом, тобто текст сам по собі мені не сподобався. Стиль "Ми" для мене надто хаотичний: нагадує мікс постмодерніма (якого у 20х, ясне діло, не могло бути) з футуризмом і потоком свідомості. Я місцями просто плавала в тих обірваних фразах. Але це справа смаку.

    Тому усім радила би перед Замятіним читати про те, що це за текст і як він вписався в історію. Адже окремо від цього він уже не такий революційний, як був 100 років тому.
 
Характеристики Ми
Автор
Євґеній Замятін
Видавництво
Komubook
Серія книг
Komubook
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
1921
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Minion Pro
Тираж
1000
ISBN
978-966-97490-9-3
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Ми