"Месопотамія" - перший роман Сергія Жадана, який я замовила і прочитала. До того я тішилась лише його поезією. Перший час роман давався мені важко. Було складно поринути у світ похмурого, робітничого, бандитського Харкова. Але потім я втяглась. Згодом, читаючи інші книги, я все більше закохувалась у вміння автора описувати жінок. Не знаю чому, але жіночі персонажі вдаються Жадану надзвичайно яскравими. "Месопотамія" - збірник 9 оповідань, які переплітаються собою невидимою ниткою. Роман видав мені яскравих персонажів, наділених неабиякою харизмою. Кожен постав зі своїм самобутнім характером, складною долею, цікавими рішеннями. Зазвичай я проектую прочитане на себе, тому часто я не погоджувалась із персонажами, розуміла, що в тій чи іншій ситуації вчинила б інакше. Проте, всі люди різні, у кожного свій життєвий шлях, свої "таракани". От і Жадан майстерно описав багатогранність людських доль робітничого міста. Після "Месопотамії" я взялась за "Ворошиловград", "Біг Мак" та інші. До речі, також раджу. Читаючи цього автора зрозуміла, що ця творчість закохує в себе не сюжетом, а самобутнім стилем. Аплодую.