Манюня
Паперова книга | Код товару 689621
Yakaboo 4.6/5
Автор
Наріне Абгарян
Видавництво
Рідна Мова
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Вікторія Прокопович
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Тетяна Філатова

Усе про книжку Манюня

«Ма­ню­ня» — світла, про­ни­зана сон­цем і за­па­хами схід­ного ринку та на­про­чуд смішна роз­по­відь про ди­тинство, про двох дів­ча­ток-під­літ­ків — На­ріне і Ма­нюню, про грізну й добру Ба — ба­бусю Ма­нюні та про їхніх ро­ди­чів, які пос­тійно пот­рап­ля­ють у ку­медні си­ту­а­ції. Це те саме тепле, пус­тот­ливе і спов­нене ве­се­лих при­год ди­тинство, що його кожна лю­дина зга­дує, як най­щас­ли­віші миті життя.

Характеристики
Автор
Наріне Абгарян
Видавництво
Рідна Мова
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Вікторія Прокопович
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Тетяна Філатова
Рецензії
  •  
    Тепер це одна із моїх улюблених книг 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Наріне Абгарян «Манюня» привабила мене не лише яскравою обкладинкою, але й обіцянкою поринути у світлу пору дитинства. Погодьтесь, в круговерті дорослих проблем, які часом здаються невирішуваними, так хочеться хоч на хвилиночку, забувши про все, поринути в безтурботність. І мені це вдалося!
    Ця книга - про дружбу двох дівчаток, яка переросла у дружбу двох сімей. Нарка та Манюня пустують, сумують, переживають перші злети і падіння, отримують на горіхи від суворої Ба… Гадаю, кожен читач знайде в цих кумедних історіях щось своє. Я, наприклад, згадала те дитяче відчуття, коли знаєш, що за якийсь вчинок тебе стовідсотково чекає покарання, але все одно якась невідома сила змушує тебе те робити:-) На сторінках «Манюні» ви точно зустрінете і героїв, схожих на ваших рідних чи знайомих, і ситуації з життя, і знайомі до болю реалії радянського минулого. Це життя маленької людини, яким воно є, без зайвих прикрас і рожевих окулярів, без магії та чарів, але з притаманною тільки дітям вірою у краще майбутнє.
    Автор веде розповідь у формі невеликих розділів, що робить її легкою для читання. А зміст гарно доповнюють кумедні ілюстрації.
    Єдиним мінусом цієї книги для мене стали нечисленні, проте досить грубі помилки в перекладі.
    Рекомендую всім дорослим, хто прагне «легкого» читання, шукає книгу в дорогу чи на відпочинок, а також дітям років з десяти, які цікавляться тим, як минуло дитинство їх тат та мам. Веселого читання!
  •  
    Нелегкое, но интересное чтиво 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Если книгу можно сравнивать с напитком, то автобиографическая «Манюня», написанная Наринэ Абгарян, будет похожа на домашний фруктовый компот, который наливаешь в стакан из охлажденного кувшина и жадно пьешь жарким июльским днем. Вокруг сразу начинают править бал запахи южного базара, гомон торговцев, спелые арбузы и персики, ароматы восточных пряностей. Начинается все так хорошо и искрометно, что было бы странно не ожидать подвоха – и он заставил себя ждать.
    Где-то на первых двух десятках страниц, книга начинает менять тональность, вызывая лично у меня желание передушить половину действующих лиц или выступить с петицией о превентивном расстреле таких. Грозная и добрая Ба – бабушка Манюни, напоминает мне добрый десяток бабулек, которые тоскуют по временам СССР и пишут письма лично Сталину, деспотичная старая женщина, заставляющая всех вокруг жить в её ритме. Остальные герои тоже вооружены впечатляющим набором недостатков, но и достоинств тоже хватает, а это если не панацея, то впечатляющая прививка от банальности и однобокости изложения. Лучше всего здесь подойдет определение: суровая сатира жизни, после чего книга займет законное место на полке между Санаевым и Диной Рубиной.
    Не подумайте, что книга скучная – бытовые перипетии с восточным колоритом никого не могут оставить равнодушным, особенно учитывая юмор, с которым автор смотрит на происходящее.
    А еще, не сказал бы, что это детская книга, она скорее подходит для человека лет двадцати, который воспримет её как театр абсурда в антураже волшебной Армении. Назвать легким чтивом нельзя, но интересным – вне всякого сомнения.
Купити - Манюня
Манюня

Звичайна ціна: 100 грн

Спеціальна ціна: 90 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Наріне Абгарян
Наріне Абгарян

Наріне Абгарян - це прозаїк, блогер і російська письменниця з вірменським корінням. Вона народилася 14 січня 1971 року в місті Берд. Наріне є випускницею Єреванського державного лінгвістичного університету ім. В.Я. Брюсова. З 1993 року і донині, вона проживає в Москві. Її перша книга з цікавою назвою "Манюня" стала вдалим дебютом в літературній діяльності Абгарян. Незважаючи на те, що там розповід...

Детальніше

Рецензії Манюня

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Тепер це одна із моїх улюблених книг 80% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Наріне Абгарян «Манюня» привабила мене не лише яскравою обкладинкою, але й обіцянкою поринути у світлу пору дитинства. Погодьтесь, в круговерті дорослих проблем, які часом здаються невирішуваними, так хочеться хоч на хвилиночку, забувши про все, поринути в безтурботність. І мені це вдалося!
    Ця книга - про дружбу двох дівчаток, яка переросла у дружбу двох сімей. Нарка та Манюня пустують, сумують, переживають перші злети і падіння, отримують на горіхи від суворої Ба… Гадаю, кожен читач знайде в цих кумедних історіях щось своє. Я, наприклад, згадала те дитяче відчуття, коли знаєш, що за якийсь вчинок тебе стовідсотково чекає покарання, але все одно якась невідома сила змушує тебе те робити:-) На сторінках «Манюні» ви точно зустрінете і героїв, схожих на ваших рідних чи знайомих, і ситуації з життя, і знайомі до болю реалії радянського минулого. Це життя маленької людини, яким воно є, без зайвих прикрас і рожевих окулярів, без магії та чарів, але з притаманною тільки дітям вірою у краще майбутнє.
    Автор веде розповідь у формі невеликих розділів, що робить її легкою для читання. А зміст гарно доповнюють кумедні ілюстрації.
    Єдиним мінусом цієї книги для мене стали нечисленні, проте досить грубі помилки в перекладі.
    Рекомендую всім дорослим, хто прагне «легкого» читання, шукає книгу в дорогу чи на відпочинок, а також дітям років з десяти, які цікавляться тим, як минуло дитинство їх тат та мам. Веселого читання!
  •  
    Нелегкое, но интересное чтиво 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Если книгу можно сравнивать с напитком, то автобиографическая «Манюня», написанная Наринэ Абгарян, будет похожа на домашний фруктовый компот, который наливаешь в стакан из охлажденного кувшина и жадно пьешь жарким июльским днем. Вокруг сразу начинают править бал запахи южного базара, гомон торговцев, спелые арбузы и персики, ароматы восточных пряностей. Начинается все так хорошо и искрометно, что было бы странно не ожидать подвоха – и он заставил себя ждать.
    Где-то на первых двух десятках страниц, книга начинает менять тональность, вызывая лично у меня желание передушить половину действующих лиц или выступить с петицией о превентивном расстреле таких. Грозная и добрая Ба – бабушка Манюни, напоминает мне добрый десяток бабулек, которые тоскуют по временам СССР и пишут письма лично Сталину, деспотичная старая женщина, заставляющая всех вокруг жить в её ритме. Остальные герои тоже вооружены впечатляющим набором недостатков, но и достоинств тоже хватает, а это если не панацея, то впечатляющая прививка от банальности и однобокости изложения. Лучше всего здесь подойдет определение: суровая сатира жизни, после чего книга займет законное место на полке между Санаевым и Диной Рубиной.
    Не подумайте, что книга скучная – бытовые перипетии с восточным колоритом никого не могут оставить равнодушным, особенно учитывая юмор, с которым автор смотрит на происходящее.
    А еще, не сказал бы, что это детская книга, она скорее подходит для человека лет двадцати, который воспримет её как театр абсурда в антураже волшебной Армении. Назвать легким чтивом нельзя, но интересным – вне всякого сомнения.
  •  
    "Манюня" - это любовь! 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Почему же я так долго обходила эту книгу стороной? "Манюня" - это моя новая любовь!!!
    Нарине Абгарян рассказывает историю дружбы двух семей: Шац - это Манюня, ее папа и ещё Ба, Манюнина взрывная бабушка, и Абгарян - это собственно сама Нарине, ее родители и три сестры. Описываемые события происходят во времена Советского союза в Армении.
    Что могут начудить две шустрые девчушки, если неуёмная энергия бьёт ключом, а в голову так и лезут гениальные идеи? Да мало ли что!.. Могут устроить тир с балкона, замучить объект первой любви, замесить тесто в унитазе, воссоздать зиму летом... Одно можно сказать без сомнений - скучно с ними не будет!
    Читая эту милую книгу, я не раз хохотала в голос! Такие забавные эти истории) кроме того, я с такой ностальгией вспомнила своё детство, когда мы с друзьями чудили подобным образом и потом получали на орехи от родителей.
    Это очень милая и добрая книга! Она поднимала мне настроение хмурыми осенними вечерами. Я счастлива, что прочитала ее. И обязательно продолжу читать истории о Манюне.
  •  
    Спорно 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Яркая обложка, парадный тон повествования, рассказ о детстве – казалось бы, отличное чтение для жарких летних дней. Но нет, автобиографическое произведение Наринэ Абгарян под милым названием «Манюня» - достаточно спорное. Хотя назвать «Манюню» целостным произведением было бы не совсем правильно – это скорее сборник историй из жизни двух семейств, дочери которых дружат. В чем этой книге точно не откажешь, так это в том, что она легко читается и является достаточно атмосферной. Действие здесь происходит в небольшом армянском городке. Маня и Наринэ подружились на выступлении хора, а вслед за ними стали дружить и их семьи. Абгарян пишет о первой любви и поездке к морю, о буднях в небольшом городе и том, как правильно готовить сладости из фруктов, о детских шалостях и проступках.

    Самый большой минус этой книги, который затмевает все остальные, - это бабушка Манюни, или просто Ба. Это женщина, которая называет девочек дегенератками, жестоко избивает или как минимум запугивает их за самые небольшие провинности. Ба вынудила маму Манюни оставить мужа и ребенка, а теперь держит под каблуком своего сына, не оставляя ему и шанса на личную жизнь. Но самое странное здесь то, что все это автор подает так, будто бы так и надо. В общем, очень спорное, как по мне, произведение.
  •  
    Восторга не состоялось 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книги, которые мне, в общем-то, не понравились, я всегда стараюсь разложить по полочкам и найти в них не только минусы, но и плюсы. Именно так я и поступила с в чем-то автобиографической книгой российско-армянской писательницы Наринэ Абгарян «Манюня». Конечно, положительные моменты в ней есть. И, во-первых, это чудесная атмосфера небольшого армянского городка, где все друг друга знают, где на рынке принято торговаться прежде чем что-то купить. Это место, где запах от миндального варенья, которое варят летом, доносится даже на соседние улицы. Кроме того, «Манюня» - это книга о настоящей дружбе двух девочек, которые познакомились в школе.

    Но, к сожалению, есть в этом сборнике отдельных историй и минусы. И первый (и, пожалуй, самый большой из них) – это бабушка Манюни. Кажется, этой женщине позволено все: обзывать внучку и ее подругу ужасными словами, запирать их в подвале, руководить личной жизнью сына и вмешиваться в дела друзей семьи. В общем, лично я, к сожалению, осталась от этой книги далеко не в восторге.
  •  
    Солнечный зайчик родом из детства 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Когда ты ребёнок и в голове как в муравейнике роятся новые идеи для приключений, то естественно сложно усидеть на месте)))
    Манюня овладевает твоим сердцем и пока последняя страница не будет перевёрнута - не пытайся переключить тумблер в положение "я взрослый".
    Море приключений и выходок двух подруг в прекрасной живописной местности заставили меня хохотать до слёз. Автор доступно и легко переносит Вас в далёкие "советские" времена - когда очередь в кинотеатр занимали с утра, а варенье варили во всех тазиках и кастрюлях семейства))
    Бабушка Манюни - это настолько собирательный образ всех бабушек, что другой просто не бывает!!! Она строгая и властная, но в тоже время у нее всегда есть пироги на столе и она не отойдет от твоей постели во время болезни.
    Не последнее место в книге занимает и природа. С какой любовью Н.Абгарян рассказывает о горах, ветрах, солнце и травах. Так и хочется упасть в душистых просторах, закрыть глаза и слушать...Слушать как горы стонут от старости, как реки бегут по их морщинам, как начинается сенокос и чабан перегоняет отару на новый луг...Запах хлебных лепёшек, свежего молока и брынзы...

    Прекрасная книга о детстве, приключениях и шалостях!
    Хорошая обложка, не стирается надпись, страницы не "вылетают", подойдет на подарок другу.
  •  
    Суперечлива книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Наріне Абгарян «Манюня» викликала у мене дуже суперечливі почуття. Так, з одного боку вона світла, добра, дитяча – читаючи її, ви неодмінно згадаєте своє дитинство. Крім того, вона атмосферна, авторка гарно описує побут в невеличкому вірменському містечку в радянські часи. Абрикосове варення, посиденьки з сусідами й друзями, мигдальні солодощі – ти ніби сама опиняєшся там і береш у всьому участь.

    Проте з іншого боку є бабуся головної героїні Манюні, яку всі кличуть просто Ба. І це просто страшна жінка, без перебільшень. Так, за найменшу дитячу витівку вона може замкнути двох малих дівчат у підвалі на цілий день, або відшмагати свою онуку, перед тим назвавши неприємними словами її подругу. Саме Ба зробила так, що мати Манюні змушена була від них поїхати, саме вона не дає своєму синові вдруге спробувати влаштувати особисте життя. Її бояться сусіди й друзі родини, але все це описується так, наче це абсолютно нормально. І це мене здивувало найбільше, адже це справжній домашній тероризм. Тому більше трьох зірок поставити не можу.
  •  
    Дитинство 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я прихильниця творчості Наріне Абгарян. Проте книги, які я вже прочитала, більш серйозні, емоційні, аж "беруть за душу". Книга"Манюня" інша - це збірка веселих історій із дитинства самої авторки та її подруги Марії(Манюні). Читаючи книгу, я насміялася від душі, позгадувала своє дитинство.
    Найбільш цікавий персонаж - це бабуся Манюні, яку звали просто Ба. Вона сувора, принципова, "безапеляційна". З іншого боку викликало обурення те, що вона негативно впливала на сім'ю свого сина. Це жінка з того розряду, яка сама знає, як краще жити іншим. Ба боялися усі жителі села: і жінки, і чоловіки. Боялася Ба і її внучка Манюня, але постійно влаштовувала різні провокації.
    Манюня і Нарка весь час ускладнювали життя Ба своїми пустощами: щось поламають, щось розіб'ють, то самі потраплять у халепу.
    Я і не помітила, як сплив час за читанням. Дуже цікаво, весело, позитивно. Ця книга - це можливість повернутися в дитинство, насолодитися своїми спогадами, підняти собі настрій. Окремо хочу відзначити ілюстрації, дуже сподобалось оформлення книги.
  •  
    Книга-антистрес! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ну що сказати? Ті п"ять днів, впродовж яких я читала цю чудову книжку були сповнені теплоти та затишку, сонячним настроєм, літнім теплом, пахучими ароматами смачних вірменських страв, спогадів про щасливе дитинство!
    Книга «Манюня», відомої вірменської письменниці Наріне Абгарян, - це світла, добра,позитивна і кумедна розповідь про щасливе дитинство двох дівчаток, найкращих подружок Наріне і Марії (яку всі лагідно називають Манюня), про добру та часом грізну Ба – бабусю Манюні, про двох їх татів, які так і не можуть дати собі ради: один, тому що не має дружини, а другий – тому що її має, та ще про багато - багато родичів та друзів, з якими щоразу трапляються смішні історії та курйозні випадки!
    Звичайно, методи виховання Ба, як на мене, є досить сумнівними, особливо в розрізі сучасних методів виховання дітей. Одна маленька цитата зможе повністю охарактеризувати Ба, як персонажа:
    «-Кто бы посмел отказать Ба в помощи? Никто! Жить хотелось всем!»
    Проте, інколи, це було не тільки повчально, але й весело.
    Читаючи цю чудову книгу я знов подумки повернулась у своє щасливе дитинство, згадала, як піклувались про мене мої бабусі і дідусі, як проводила в них свої літні канікули, спробувала уявити, яке дитинство було у моїх батьків, адже книга якраз про ті часи. Часи, коли багато продуктів було дефіцитними, в магазин ходили з авоськами, а за чеським плафоном потрібно було стояти у черзі добу, але це такі щасливі часи!
    Рекомендую всім для читання! «Манюня» - це книга – антистрес!
    Ставлю тверду 5!
  •  
    На любителя
    Скажу сразу, что книга Нарине Абгарян "Манюня" мне понравилась. Первое время скучала за этими сумасшедшими историями, хотелось еще. Хотя первое впечатление было напротив отрицательное. Первая мысль: "Какой ужас! И это прекрасные рассказы о детстве? Серьезно? Разве такого хочется пожелать своим детям?" Мой друг после истории с ружьем вообще больше не взял в руки эту книгу. Подход и стиль письма этого автора действительно спорный, НО на вкус и цвет, как говорится...
    Чем же все таки уникальна эта книга? Во-первых, колорит, ну конечно же интересно прочитать про немного другой стиль жизнь и те былые времена, когда магазин был один, а кино привозили раз в месяц. Другая страна, другой менталитет, воспитание, привычки и традиции, другая кухня и устройство быта. Во-вторых, персонажи, ну таких кадров еще поискать нужно. И папа девочек-девочек-девочек и еще раз девочек, и Ба - грозная и ужасная со своей особой любовью, и дети, которые порой придумывают такое, что уму непостижимо. Любой, кто встречается в разных историях - особенный, значимый и нескучный персонаж. В-третьих, то что у всех было разное детство и возможно в какой-то из ситуаций вы узнаете себя и лишний раз улыбнетесь. А если нет, то просто от души повеселитесь от выходок этих двух чудо-подруг и их жесткой бабули. Конечно порой меня от некоторых мер наказаний слегка передергивало, но кто его знает, как бы я отреагировала, будь я на месте родителей. С удовольствием прочитаю еще книги из этой серии!
  •  
    Истории о детстве: не всегда легкие, но всегда комические 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мне очень понравились эти яркие, забавные рассказы. Они – о дружбе двух девочек, об их семьях, взаимоотношениях, влюбленностях и проделках. Персонажи очень объемные, прям выпуклые. Такое впечатление, что они прямо сейчас сойдут со страниц и пойдут заниматься своими делами. Истории здорово читать перед сном, когда не нужно бежать, торопиться, а можно просто получить удовольствие от книги.

    Все рассказы – разные, но каждый из них – о дружбе. О том, как люди умеют прощать друг другу особенности характера и тараканов. Каюсь, я так не всегда умею. И не всегда даже хочу. Кажется, что истории написаны в разное время, стиль повествования и подача сюжетов немного меняется. Самые шедевры – в середине книги, но и в конце не хуже. Особенно врезалась в память фраза – окончание одной из средних глав: «Жить нам оставалось несколько минут». Смешно, что мне очень знакома лексика героев. Похожими фразами мы кидались в детстве. Хотя где – мы, Черниговская область Украины, а где армянский Берд.

    Эти истории одновременно комические и лирические. Лирика – в искренности, «настоящести» и грусти за ушедшим. Автор смеется, но не насмехается ни над кем из героев. Комизм – в абсурдности ситуаций и в характерах героев. Тут и национальные особенности, и советский дефицит, и детали быта.

    Я была заранее наслышана о характере Ба, ожидала увидеть ее героиней анекдотов. Получилось не так. Розайосифовна вполне себе живая, с сильным и часто противным характером, но и со своими болевыми точками. Хотя, с ней рядом жить непросто, а иногда вовсе невозможно. Я бы точно не смогла – по меньшей мере, из-за ее отношения к бывшей невестке и привычки маниакально контролировать сына. Не дай бог оказаться на месте той невестки, бррр.

    Что смутило в издании – качество украинского перевода. Читала книгу на русском и украинском. Русский текст звучит самобытнее, украинский перевод получился слегка натянутый. И несколько ляпов встретила в переводе слов. Полумягкая обложка и сшивка именно этого издания – не самые удобные. Даешь книгу почитать знакомым, очень аккуратным, и после 3-го прочтения она разваливается. Я бы себе оставила ее в библиотеку, но она не пережила чтений.

    Что мне очень понравилось в книге – бытовые подробности. О магазинах и покупках, машинах, еде, платьях, детских мечтах, панамках, походах в кино и на рынок, поездках на отдых. Есть в ней национальный и этнографический колорит: армянский, еврейский, местами грузинский и молоканский. Я как-то очень ярко представляла себе картинки: вот девочки сидят на лавочке, крадутся к холодильнику, облизываются на польский журнал мод или бродят улицами города.

    Взрослые тети у меня на работе читали «Манюню» с удовольствием. Думаю, она будет интересна и детям. В историях нет поучений, они хорошо читаются и изложены ярко. Автор не забыла, как это – быть ребенком, а такое вообще встречается редко. Лучше ничего от книги не ожидать. Она – не шедевр стендап-шоу, но где-то рядышком. И чем меньше ожидаешь, тем лучше «заходит».
  •  
    Книга-віконце в радянське дитинство 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Відразу скажу, що від читання цієї книги я очікувала ефекту наших "Тореадорів з Васюківки", лише в головній ролі мали виступати дівчатка. Але сподівання виправдалися лише частково.
    "Манюня" - це трохи автобіографічні розповіді з вірменського дитинства авторки Наріне Абгарян. Кожна людина у підлітковому віці має чимось схожі переживання та емоції. Саме тоді дрібні проблеми видаються катастрофами світового масштабу, перші закоханості, поїздки до моря та безліч комічних та не дуже ситуацій супроводжують характеризують цей вік. Але не знаю чи сучасній молоді будуть цікавими історії, де багато чого їм буде не зрозуміло. Ніхто з них вже не знає, що таке дефіцит у магазинах, радянський побут та ін. Тобто, книга більш для ностальгії дорослого покоління, яке тепер може ті часи пригадати з сміхом, а не жахом.
    Сюжет всіх історій крутиться навколо дружби двох дівчаток, яка згодом стрімко переростає у дружбу двох сімейств. І тут для мене все було дуже неоднозначним. Особистість Ба у більшій мірі нервувала та викликала антипатію, хоч як не намагалася реабілітувати її авторка. Тиран у спідниці, який відверто втручається та навіть псує особисте життя близьких, ось якою я її запам'ятаю. І якраз Ба у книзі дуже багато, навіть можна було назву змінити на "Ба та інші історії".
    Ще кілька слів про оформлення книги. Навіть при дуже обережному читанні обкладинка книги відклеїлась уже на середині. Це було дуже неприємно, адже у багатьох знайомих сталося з книгою те ж саме.
  •  
    Так з книгою я ще не сміялася :) 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Прочитала книгу по рекомендації.

    Події розгортаються в місті Берд, недалеко від Єревану, у Вірменії.

    Дитинство – це час, коли дізнаєшся багато нового, багато ще є невідомого, коли всіх любиш такими які вони є.

    Книга автобіографічна – це спогади авторки з її власного дитинства, а Манюня – це її краща подруга – Марія Шатс. Михайлівна :)

    Наріне розказує про витівки і приколи також і своїх сестер – Каріне, Гаїне і маленької Сонічки.

    Вагому роль (в прямому і переносному значенні :)) відіграє бабуся Манюні, яку всі називають Ба. Строга, але насправді любляча бабуся, яка тримає під контролем дві сім'ї – власну і сім'ю Абгарян. А ще вона пече своє ніжне ароматне мигдалеве печиво, яке тане в роті ніби пелюстки троянд.

    Гумор просто вищого пілотажу :) Ніколи так з книгою я ще не сміялася :)
    Авторка переносить нас в радянський союз, час дефіциту, довгих черг, ажіотажу навколо, здавалося б тепер, цілком доступних речей і інших побічних ефектів СССР.

    Коли я читала про Карінку, яка не могла і дня прожити, щоб щось не вчудити, то пригадала власне дитинство і проасоціювала себе якраз з цією дівчинкою.

    Але прочитавши, я зробила висновок, що власних карати, бити не буду :)
  •  
    Веселе дитинство
    Фантастично кумедна книжка про дитинство і життя невеличкого містечка на Кавказі. Книга заснована на автобіографічних спогадах 40-річної давнини.
    11-річні Наріне і Манюня були кращими подружками. Але дружили не лише дівчата, але і їхні сім’ї: багатодітна родина Наріне і нечисленна родина Манюні, якою заправляла Ба, бабуся-диктатор. Дівчата були дуже галасливі, непосидючі і вигадливі, але по-дитячому наївні і милі. Навіть їхні численні шкоди були не із злого умислу, а з дитячої допитливості і безпосередності. Наріне і Манюня часто потрапляли в різні халепи, що закінчувалися домашніми покараннями, адже зрідка замислювалися над наслідками своїх дій. Особливо потішив розділ про Манюню і кохання – дівчинка по-дитячому щиро, наївно і дуже кумедно (з дорослої точки зору) виявляла симпатію до об’єкта кохання.
    А ще в цій книзі чудово прописана атмосфера маленького містечка на Кавказі, де панує свою атмосфера особливої згуртованості і дружби між людьми. Особливо цікавим був розділ, де описано спогади про відвідування кінотеатру, коли показ фільму зупиняв життя в містечку.
    Мені надзвичайно сподобалася ця книга, вона дуже смішна. Читала її перед сном, і чоловік навіть прокидався декілька разів від мого вибуху сміху. Читаючи гнівні відгуки на цю книгу (Ба і батьки Наріне часто негуманно карали дівчаток), хочу на її захист сказати, що, по-перше, треба зважати на гарячу кавказьку кров, що додавала гостроти всі подіям і поведінці героїв, які дуже бурно й темпераментно реагували на все, і, по-друге, самі дівчата (й особливо Манюня) не були взірцем слухняності, і разом із батьками вони немов доповнювали один одного, як протилежності. Мені здається, що до цієї книги не варто ставитися дуже серйозно і прискіпливо. Вона – радше про веселе дитинство, сповнене безліччю подій. Вона – про дорослішання і погляд на світ очима дітей.
  •  
    Читаєш і поринаєш у дитинство
    Книга з якою поринаєш у спогади, про дитинство, таке щасливе, легке, без турбот буденного життя. Книга, що дарує ностальгію за веселими пригодами, за забавками та дружбою, яка, здавалось, буде вічною. Та всі ми, рано чи пізно, але дорослішаємо, а ця яскрава книжка, з не менш яскравою назвою, допомагає знову відчути себе пустотливою дитиною.

    Роман «Манюня» переносить вас у далекі радянські часи, де не було місце такому вже звичному для нас всіх - інтернету, а телевізор був рідкісним скарбом. Де люди не знали, що таке фейсбук, інстаграм чи вайбер. Де для дітей найкраща гра була - це хованки чи квач, але аж ніяк новомодна гра на планшеті.

    Дві головні героїні книги - Наріне та Манюня, сторінка за сторінкою розповідають захопливі історії зі свого життя. Ми дізнаємося про їхні дитячі мрії, фантазії, потрапляємо разом з ними в різні халепи, куди ж без них! Дізнаємося про родичів та просто сусідів, про маленьке містечко, де дівчатка мешкають і де всі одне одного знають.

    Від цих спогадів, що описує авторка роману - так стає тепло та затишно на душі. Інколи я так щиро сміялась, інколи мені ставало сумно.

    Але ось та Ба нереально дратувала! Ох, і жінка. Хоча розумію, що такі справді люди були, є і будуть.

    Це світла розповідь, яку повинен прочитати кожен, хто мав ось таке дитинство та хоче трішки поностальгувати. Щиро рекомендую.
  •  
    неймовірно добра дитяча книга
    Наріне Абгарян вже давно впевнено закріпила за собою звання мого улюбленого автора. В її творах так багато світла і добра, якого так браку в сучасній літературі в цілому.

    Ця книга про саму Наріне в дитинстві і її бешкетну подругу Манюню. А також про їх сім'ї, безстрашну і грізну Ба, невдалі закоханості, страшезний дефіцит, та справжні міцні сімейні узи, які не ламають гостросюжетний побут та безупинні пригоди.

    Ця книга не лише для дітей. Навіть не так. Ця книга скоріше для дорослих, адже діти не зможуть самостійно зрозуміти багатьох реалій, описаних авторкою. Їм точно знадобляться поруч дорослі, що пояснюватимуть, як вони росли, про що ідеться на сторінках книги і чому це смішно. Обіцяю, ви не один раз зловити себе на сміхові до сліз!

    І окрема подяка перекладачці: Наріне Абгарян пише колоритною російською, припорошеною густим шаром вишуканих і таких вдалих філологічних шедеврів, і Вікторії Прокопович вдалось передати всю суть її гострих і дотепних обертів мовлення з абсолютною влучністю і зі збереженням стилю авторки.
  •  
    Пригоди Наріне і Манюні
    Яка ж прекрасна книга! На мою думку, вона написана не стільки для дітей, як для дорослих, які хочуть згадати своє дитинство. Але і школярам, я упевнена, вона дуже і дуже сподобається! Тільки, маю надію, вони не будуть повторювати жодної із тих витівок, які вигадували для себе Наріне, Манюня та інші. Герої цієї історії надзвичайно харизматичні та індивідуалізовані, від того стає ще цікавішим те, що книжкова серія про Манюню багато у чому біографічна і правдива. Адже авторка цієї серії книг, Наріне Абгарян, у одному з інтерв’ю підтвердила, що більшість написаного у цих книгах – цілком правда. Ця книга про дитинство. Про дитинство шалопайок, пустунок, бешкетниць, непослух, яких зупинити могли тільки не дуже педагогічні методи. Ця книга про Ба – одну із найхаризматичніших жінок, які можуть трапитися на вашому шляху, і тільки вона може зупинити дівчаток, у яких фантазії на витівки просто безмежні!
    Книга про Манюню – дуже й дуже кумедна і смішна, ви будете сміятися багато-багато разів, читаючи про пригоди Наріне і Манюні. Ця книга із тих, які підіймають настрій і роблять читачів веселішими!
  •  
    Манюня
    Это юмористическая история о приключениях двух девочек Наринэ и Манюни, живущих в советское время в солнечной Армении, и их семьях. Написано очень легко, с юмором, для всех, кто хочет окунуться в детство. Отчасти произведение автобиографическое – писательница вспоминает о своем детстве, которое проходило в 70-80-е годы.
    Манюня и Наринэ – подруги, их семьи дружат. Манюня живет с отцом и строгой бабушкой, которую все окружающие называют Ба. У Наринэ большая семья – родители и три сестры. Девочки влюбляются, разочаровываются, узнают много нового. Они постоянно попадают в забавные ситуации, совершают глупые нелепые поступки, получают за них наказание. Персонажи колоритные, яркие, своеобразные, не всегда поступают логично.
    Книга позитивная, в ней много отсылок к событиям ушедшей эпохи. Здесь говорится о детстве, но написано для взрослых. Это воспоминания, ностальгия по ушедшему времени. Рассказано о советском воспитании, дружбе, хороших людях, детской непосредственности и шалостях. Прекрасно описаны природа, кухня, запахи, атмосфера счастливого детства. Современным детям, возможно, понять будет сложно. Добрая веселая история поднимет настроение.
  •  
    Для взрослых, о детстве сквозь смех и слезы
    Мне странно, что в России множество родителей дает детям читать эту книгу и она там бестселлер. Это ни в коем случае не книга для детей. Разве что, для подростков окрепших умом, которые не захотят повторять подвигов главных героинь. Читая я не раз ужаснулся за безопасность детей. А ведь это девочки!
    У кого-то книга о закадычных подругах может вызвать ностальгию по советскому детству, но опять же даже автор, не скрывает, что в светлом советском детстве, скучать можно только по поре невинности, а не по всему остальному. Да и как по ней не скучать?
    От чтения я получил удовольствие, мне было светло и смешно, но я и в немалом шоке, от... педагогических методов эпохи и места. Думаю, все таки армянские дети по природе более активные, чем мы привыкли и место действия - армянская провинция, так что на все это нужно сделать скидку. Я сам был ребенком и общался, у меня растут дети, но никто из моих знакомых не только не совал мелочи в нос и не глотал пуговицы, путая их с конфетами, но и не забивал унитаз тестом и не скакал из окна с зонтиком... Не могу отрицать, что многое в этой книге ужасает, но дети, могут быть крепче, чем мы думаем. "Манюня" - это еще одно свидетельство того.
    Все, что здесь происходит между родителями и детьми противоположно моему детству. Все очень относительно, культуры у нас разные, мы украинцы, очень сдержанные на позитивные эмоции, а армяне очень экспрессивные во всем люди и даже евреи живущие в Армении, тоже армяне. Так что бурные ссоры и наказания идут здесь на ровне с пылкой и большой любовью между людьми. Ба много ругается, давит авторитетом и пугает всех, но она очень любит людей, это ее форма заботы и люди любят ее.
  •  
    Не дай Бог стать таким инфантильным родителем 40% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга мне не то, чтобы не понравилась, она ужаснула меня до глубины души. Ничего весёлого и смешного я практически в ней не увидела. Хотя многие мне рассказывали, какая эта книга замечательная, прям "Денискины рассказы-2"...
    И что же в книге преподносится на самом деле под напускным юмором с намёком на счастливое советское детство?
    Автор с наигранной весёлостью рассказывает, как детей обзывают за всё, что только можно, их родители, бабушка. Да что там обзывают влепить в ухо ведром собственной дочери маме Наринэ достаточно просто. За что спрашивается такое наказание? А за то, что папа притащил домой ружьё и хранил его на антресоли, с ведома той же мамы, при наличии трёх маленьких детей. И, конечно же, это не нерадивые папа с мамой виноваты, а дети за то, что они дети, достали ружьё и давай стрелять.
    И таких ситуаций в книге великое множество, и всегда во всём виноваты дети за что их периодически бьют и обзывают.
    А дети... какими воспитали такие инфантильные взрослые, такие они и дети...
    Мне хочется надеяться, что в нашей стране наконец-то заработает социальная защита, и виновные понесут ответственность за жесткое обращение с детьми.
  •  
    Роман о детстве 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Манюня" - это не просто роман о веселых, задорных и немного вредных девочках, это история, окунающая в детство с головой.
    Читая книгу, невозможно не сопереживать Нарине и Манюне, невозможно забыть Ба (высказывания которой эхом проносятся в голове), невозможно не влюбиться в горы!
    Такое чувство, что каждая строка так и кишит теплом, горным воздухом и восточными пряностями. Так и хочется попробовать легендарный пирог Ба и почувствовать на себе все прелести ароматов времен года в Берде. Как для человека, родившегося после развала СССР, очень странно читать про длинные очереди, билеты в кино без указания мест и тотальный дефицит. Так или иначе, но данные обстоятельства нисколько не сделала детство героинь менее радостным чем детство любого из нас.
    Нарине, Манюня, Каринка, Маринка из тридцать восьмой уже тесно переплелись с моими взрослыми рабочими буднями и подарили невероятно позитивные эмоции, хорошее настроение и ностальгию по своему босоногому детству.
    Читая о шалостях этих малышек, вспоминаешь что чудил сам в их возрасте и задумываешься, а сейчас ты бы решился на такое?
    Ты тоже был таким вредным?
    А ты также не любил тушенные овощи?
    Боялся ли ты врачей?
    Это роман для тех, кто хочет посмеяться от души и на минуту забыть о проблемах взрослой жизни.
  •  
    Дуже смішна та весела книга 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це надзвичайна книга сповнена гумору, ностальгії та надзвичайної атмосфери Вірменії. Наріне пише прекрасно, а переклад українською мене приємно вразив.
    Якщо Вам цікаво як жили люди у невеличких містечках радянської Вірменії, то загляньте під цю яскраву обкладинку і Ви отримаєте величезну порцію насолоди.
    Кожна історія про пригоди Наріне та її подружки Манюні, це ніби анекдот, причому я сміялась вголос і бігала читати чоловіку цілі сторінки. Що ці шибениці тільки не вигадували, і як тільки за це не вигрібали.
    Окремий персонаж книжки це Ба (типова єврейська бабуся, яку всі бояться) - мені вона не дуже припала до душі, якась вона зла, ще й залишила дитину без матері. Тож як авторка не переконувала, що Ба непогана, мене вона дратувала.
    Найкращим було те, як через всіх персонажів містечка Наріне розкриває нам свою країну, її красу, історію, звичаї. А якщо Ви не знаєте, яке воно радянське дитинство, то читати обов'язково. Бо якщо для народжених в сімдесятих, це - ностальгія, то для молодшого покоління це якесь жахіття.
    Дуже раджу всім, і сама ще читатиму Наріне Абґарян.
  •  
    Сонячна книжка 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Весела книга про двох подруг, про їх незліченні витівки, абсурдні рішення дитячих проблем, які створюють масу труднощів дорослим, часом забавних, а часом і небезпечних, але які захоплюють і заглиблюють в дитинство.
    Книга автобіографічна. Це спогади автора з дитинства. Автор розповідає про своє радянське сонячне дитинство, проведене в невеликому вірменському містечку. Манюня і Нарка виробляють таке, що якщо ставиться до цього серйозно, волосся дибки встануть.
    Дитинство - чудова пора, коли можна насолоджуватися кожним днем, де є місце пустощам і витівкам. Ось і нам належить зануритися в цей вихор дитячих пригод.
    Окремо хочу розповісти про Ба. Це такий колоритний персонаж, без якого ці історії зовсім втратили б свою унікальність. Правда у Ба є свої недоліки. По-перше, вона справжній тиран, вона в будинку головна і від її впливу нікому і нікуди не дітися. Бідний її син, вона з нього зробила маминого синочка, аж до того, що панькалася з ним, як з маленькою дитиною. А ось ці істерики, коли він не ночував удома і взагалі, коли там навіть тінь жінки замаячила на горизонті. Єдиною жінкою в житті його сина повинна бути Ба.
    Дуже сподобалася мова книги. Вона написана в легкому розмовному жанрі, так, що ти віриш, що відбувається, хоч і розумієш, в тексті багато перебільшено. Порадувала гра зі словами і фразами, завдяки яким над текстом хихикаєш, а часом і смієшся в голос.
  •  
    Смішно до болі в животі 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нещодавно я прочитала книгу Наріне Абґарян "Манюня " і хотіла б поділитися думками щодо неї з вами. На самій обкладинці книги написано :"Дорослим, які вміють посміятися над собою, і дітям,яким цікаво, яке ж дитинство було в їхніх батьків". Цікаво та інтригуюче, правда ?
    Усього сюжету переказувати не буду, бо його, як такого, й немає . Кожен розділ-нова історія, пригода двох дівчат (у анотації написано підлітків)-Наріне й Манюні . Вони постійно потрапляють у кумедні ситуації - незамінні складові дитинства, яке кожна людина згадує, як найщасливіші миті життя .
    І це правда!
    Особливо мені сподобався образ Ба. Це сильна, грізна, але добра бабуся Манюні. Вона звикла завжди все тримати під своїм контролем.
    Найбільше сподобався останній розділ книги під назвою "Манюня їде в Адлер або Як Ба кокетувала з онуком Ґольданської". Посміялася від душі! Отже, відпочити з цією книгою вам вдасться на "ура"! У цьому навіть не сумнівайтеся . Однозначно раджу !Я ,до речі,планую і другу та третю частини " Манюні" прочитати, хоча рідко дочитую книжкові серії. Але це, однозначно, виняток!
  •  
    Присвячується тим, у кого друзі були в дворі, а не онлайн 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читаючи про Манюню, хвиля ностальгії накриває тебе з головою і ти поринаєш у спогади про своє дитинство. Коли не було комп`ютерів та інтернету, коли друзі були в дворі, а не онлайн. Коли друга гукали через вікно, а не дзвонили і не писали у соціальних мережах чи месенджерах. Коли до пізнього вечора гуляли на вулиці, лазили по деревах, облаштовували собі халабуди і зносили до них старий посуд і всілякі речі. А уява працювала на повну і не біда, якщо не було під рукою ляльок Барбі. Цілком були придатними до гри качани кукурудзи або квіти з яких так легко виходило уявити іграшки. І від тих всіх спогадів так тепло стає на душі.
    Єдине, що в книзі мене дуже злила та Ба. І хоча характер і всі дії цієї бабусі були цілком реальними, бо ж таких Ба в житті можна зустріти доволі багато, але все таки її паскудство дратувало неабияк.
    Але позитивні героїні настільки тішили, що під кінець книги взагалі забулась я про ту злу Ба і насолоджувалась розповіддю про дівчаток.
    Однозначно рекомендую до прочитання, якщо Ваше дитинство було без гаджетів та інтернету. Під час читання отримаєте масу задоволення.
  •  
    Сонячна книга 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Саме з цією книгою я вперше познайомилась з авторкою Наріне Абґарян. І не прогадала. Ця книга подарувала мені багато радості, пробудила чудові спогади мого власного дитинства, заряджала позитивом не лише на день, а на тиждень, а то й на місяць. Мені дуже сподобалось почуття гумору авторки, книга дуже весела - місцями я просто реготала.

    Пригоди головної героїні та її найкращої подруги Манюні захоплюють і хочеться читати про них ще і ще. Авторка описує таке типове радянське дитинство. І багато-хто може впізнати себе чи членів своєї родини у персонажах цієї книги.

    А ще попри почуту критику в сторону Ба, мушу сказати в цій книзі дуже багато тепла і любові.

    До речі, хочу відзначити чудовий переклад. Текст сприймається дуже органічно. Нема русизмів. Певні вирази та фразеологізми перекладені не буквально, а згідно із тим значенням, яке вони передають. Тому отримуєш величезну насолоду навіть читаючи переклад.

    Крім того, тішить якісний друк. Хоча в цьому виданні і м'яка палітурка, але при акуратному відношенні вона зовсім не пошкоджується.
 
Характеристики Манюня
Автор
Наріне Абгарян
Видавництво
Рідна Мова
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2015
Перекладач
Вікторія Прокопович
Вік
Підліткам, Від 9 до 12 років
Ілюстратор
Тетяна Філатова
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
130х200 мм
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-966-917-083-5, 978-5-17-069090-9, 9789669170835
Вага
320 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Манюня