Іан Уайброу "Малий Вовчик отаман зграї" Книга цікава, але на жаль дуже важко читається. Постійно потрібно було виправляти слова, так як вони граматично правильно не написані. Цей процес відволікав мене як маму, яка читає маленькому сину вголос, від сюжетної лінії. В книзі використані абревіатури, які доводили мене до сміху. Мій синуля, якому 4.5 років постійно забував їх розшифрування. Любляча матуся розшифровулваа їх завжди повністю при читанні)) Загалом історія цікава. Вовчик змушений рятувати Чухлю, який постійно влипає, а в даній пригоді це саме те, що він зробив)), в халепу. Друзі відправляються на його пошуки. Їх не лякають пустелі, гори, злючі вовки. Справжня дружба переможе все. Тут і весело разом, і сумно. Друзів не лишають в біді. Правда? Трішки дратували батьки Вовчика. Я все чекаю, що Вовчику напишуть:"Синку, ти наша гордість! Ми тебе любимо" А читаємо лише погрози і невдоволення. Можливо це завжди бешкетникам більше везе. Раджу читати. Ми далі з синочком будемо читати інші історії про пригоди малого Вовчика.

Іан Уайброу "Малий Вовчик - отаман зграї" Це третя книга, яку ми прочитали про малого Вовчика. Почали її радісно після перших двох і зупинилися. Якось малий Вовчик, який і раніше особливою грамотністю не відзначався, тепер ще більше став робити помилок. Прочитавши сторінок із 10, була змушена книгу закрити і повернулися ми до неї через місяць. За цей час я пробувала прояснити для себе, чому раптом стиль оповідок став інший і таки зробила це. Виявляється, змінився перекладач! Я не знаю, як в оригіналі правильніше, але дві книги читалися легше. З цією та ще й вголос довелося трохи помучитися. Якщо у попередніх двох книгах я й дивувалася батьківській холодності до Малого Вовчика, то в цій вони мене аж розізлили. Таки це точно історія не про батьківську любов. Загалом, як і завжди, цікаво і весело. Звісно, не обійшлося без неприємностей та випробувань, болю і втрат, та Малий Вовчик знову проявив себе із найкращого боку. Ну на мій людський погляд. Бо, здається, батьки Вовчика мають геть протилежну думку ;-) Таки купуємо решту)

Перш за все, велика перевага книг цієї серії, те, що дитина читає. Це вже шоста книга зі знаменитої серії про Малого Вовчика та його друзів, прочитана дитиною (хлопчик, 9 років) на одному подиху, без примусу чи вмовлянь. Чесно кажучи, не сподівалась, що на всі вистачить захвату. В цій книзі на нашого головного героя чекають нові захопливі пригоди. Йому доводиться перемагати власні страхи, пройти тяжкі випробування і йти до перемоги. Незважаючи на всі труднощі, Малий Вовчик залишається дуже уважним сином, він намагається не засмучувати батьків, піклуючись про свого не дуже чемного і слухняного братика Нюхлю, який весь час суне свого носика, в якісь жахливі пригоди. Наш герой та його команда - це вірні друзі, які не залишать одне одного в біді. Отже, другий великий плюс, ця книга не просто весела, пригодницька і дотепна історія про дивовижні і цікаві пригоди, це посібник з дружби, доброти, підтримки і взаєморозуміння. Всього того, що так потрібне нам всім і нашим дітям, і чого так не вистачає в сучасному світі.