Книга Майстер корабля

"Майстер корабля" - роман-мемуари. Але його особливість в тому, що це мемуари вигаданого героя. Нам розказує свою історію Томакі - Товариш майстер кіно. Він знайомить нас із тонкощами роботи на фабриці кіно у ті часи, коли його знімали за допомогою плівки, довго монтували, склеюючи вручну кадр за кадром, а усі декорації створювали талановиті майстри-художники. Чоловік доповнює свою історію людьми, які з'являлися у його житті і і які, власне, є найяскравішою його частиною: вірний друг Сев, Богдан - моряк, який пережив багато дивовиж, Тайах - авантюрна красуня, яка полонила серце героя.

Часові проміжки переплітаються, автор повертає у минуле і знову вертається у сьогодення, де він - уже старий чоловік, батько двох дорослих синів. Цьогоріч роман вперше внесено у програму Зовнішнього Незалежного оцінювання. Він досить непростий для розуміння, наповнений символами, хоча на перший погляд може здатися звичайним нудним потоком спогадів старої людини. Але якщо читати уважно, якщо глянути глибше, у героях можна впізнати реальних прототипів, а в описаному - символи і приховані значення.

Отож, читайте. Пориньте в неспішну історію Томакі, його фільмів і корабля. А якого корабля - вирішуйте самі.

Щось дуже дивне читали мої очі - такий підсумок знайомства з "Майстром корабля".
Дивна річ, але я не пам'ятаю цей твір ні в шкільній програмі (можливо, коли я навчалася його там і не було), ні в університетській (що дуже дивно, адже українська мова і література - мій фах). Тому читала уважно й намагалася зрозуміти, як сталося так, що твір пройшов повз мене. І зрозуміла, що він знову це робить...
Складна композиція, тьма-тьмуща ліричних відступів, які не мають впливу на основний сюжет, але надають сприйняттю історії нових відтінків, постійне загравання автора з читачем, море термінології пов'язаної з кораблебудуванням (які варто ґуґлити, щоб зрозуміти про що мова) та процесу зйомки фільму - хух! Чесно, постійно перебуваєш в напруженні намагаючись втримати всі деталі роману в голові і не заплутатися в часових стрибках між старим ТО-МА-КІ і молодим, між сюжетними переплетіннями - це втомлює і задоволення від читання не отримуєш. Навпаки, він втомлює і дратує! А ще алюзії... то космос: багато не розумієш і знову ж ґуґлиш, інші перевіряєш чи правильно зрозумів.
Тож, якщо вам подобається стилізація під мемуари, неоромантична любовна лінія (шкульгає вона по правді і віри їй немає) та натяк на пригодницький роман - вам сюди, але запасіться терпінням і увагою.

"Майстер корабля" - це молодість. Це пісня натхнення, творчости і моря. Цей роман варто прочитати молодим людям, бо твір кишить юними пориваннями, думками, переживаннями. Роман ідеально читати десь на березі моря, вбираючи солоне морське повітря і споглядаючи безмежжя морського простору.

Тут вельми багато моря. Море всюди. Воно різне: бурхливе, непокірне, страшне, ніжне, красиве, як життя головного героя.

Оповідь ведеться від імені То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) про його молодість, спогади, кохання. Фактично, це книга про книгу. Головний герой у досить зрілому віці пише книгу-мемуари і занурює нас у цей надзвичайний, мрійливий світ юності. Він зустрічає різних людей: сміливих, дотепних, вірних, утім так чи інакше вони впливають на його життя, змінюють його або доповнюють.

Читаючи цей роман хочеться говорити з добрими людьми, а на березі спокійного моря зустріти солодкий захід сонця.

Роман вельми афористичний. Кожна сторінка - це цитата.

Безсумнівно, раджу прочитати! Відчуйте цю меланхолійно-морську атмосферу твору, зазирніть у світ безтурботної й бентежної юності.

Ковтком свіжого морського повітря виглядає роман Юрія Яновського серед інших "шедеврів" радянської епохи. В романі немає ні почесних трударів, ні прямолінійної моралі. Зате тут багато філософських роздумів про життя і мистецтво, про призначення митця і його творчість.
Основою сюжету є спогади колишнього режисера про свою роботу на Одеській кінофабриці. Для зйомок чергового фільму будується справжній вітрильник, який стає символом усього роману. Під час роботи над сценарієм відбувається зустріч з актрисою Тайах, в яку шалено закохається не тільки герой, а половина знімальної групи. Цікавою постаттю є моряк Богдан. Він молодий, сильний, справжній шукач пригод. Його розповідь про роман з дочкою вождя племені тубільців є яскравим ліричним штрихом усього роману. Герої кохають, ревнують, творять, сумніваються і пробачають. Також у творі присутні чудові зразки епістолярного жанру; це листи синів героя, колег по роботі, самої Тайах.
"Майстер корабля" - це в першу чергу гімн красі. Красі жіночій, красі людських взаємин, красі мистецтва.

Я не назвала б цю книгу серед тих, що захоплюють мене в творчості Яновського, однак якщо ви хочете пізнати автора з незвичного боку - це саме той варіант. Звісно, читача відлякую неоромантичний стиль, незвичний потік свідомості, складна композиція твору, що будується на зміщенні часових пластів, поринанні в минуле - молодість, коли все тільки починалося.
Натомість цікавість книги в її прихованому автобіографізмі, у тому, що добре відома нам люди сховані за фантасмагорійними іменами: То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) – сам Юрій Яновський; художник Сев – Олександр Довженко, Професор - художник Василь Кричевський, балерина Тайах - артистка Іта Пензо, яка гастролювала в Одеському оперному театрі в середині 20-х років, Директор - матрос Павло Нечеса; матрос Богдан – Григорій Гричер- український кінорежисер, сценарист. У романі поступово відтворюється історія народження українського кіно, показана модерним автором через фантазійні діалоги, складні відносини між персонажами. Роман уведений 2020 р. у програму ЗНО, тож бажаю натхненного прочитання саме юним читачам.

До Юрія Яновського, визнаю, в школі я почувала таку відразу, що й за бажання описати не могла б. І лише після того, як з мого десятого класу минуло шість років, я нарешті зрозуміла, що не з того боку почала знайомство з цим автором, і не в той час. По-справжньому я оцінила його письменницький талант, коли допалася до роману "Майстер корабля". Вже одне оформлення у виконання видавництва "Знання" таки спонукає до читання: задивитися можна і на яскраву обкладинку, і на достатньо великий, але водночас витончений шрифт із засічками. У мене наразі є кілька книжок цієї ж серії, тому я дуже рада, що цей роман теж до неї включили.
Сама композиція роману мене вразила: мемуари головного героя, до яких подоточували по окремому листові його дорослі сини, і які містять спогади тих, з ким То-Ма-Кі був знайомий замолоду, зображені так відкрито та невимушено, що вірити хочеться кожному слову. Так само приваблює те, що своїм персонажам автор цього разу волів дати незвичайні, майже екзотичні імена: Сев, Тайах, Поля, Миша, Стелла тощо. Найбільш звичайною в цьому плані людиною лишається моряк Богдан. Але аж ніяк не в плані значення для розгортання сюжету. Власне, була мить, коли я подумала, що любовний трикутник перетвориться на чотирикутник, а несподіваний напад на То-Ма-Кі призведе до відмирання найвідданішої дружби... але кінцівка виявилася водночас і несподіваною, і закономірною.
Твір глибоко просякнутий максималізмом людини, яка прагне змінити щось на краще і - наче на противагу - мудрістю "стріляного гробоця", з яким не погоджується молоде покоління в особі його дітей. Водночас із цим думки головного героя вразливі і меланхолійні - саме це, а також і його стосунки з Тайах, дало мені підставу для порівняння "Мастра корабля" з ранньою творчістю Ериха Марії Ремарка, який теж любив порефлексувати над власними діями й значенням мистецтва і людини в суспільстві. Навіть сцени в кав'ярні подібні до сцен у пабах та тавернах Берліну чи провінційних містечок, хоча дія відбувається в Одесі, але цей факт зіграв вирішальну роль у зародженні моєї симпатії до Майстра, який вів корабель на противагу недовір'ю кожного невігласа.

Перший мариністичний роман в українській літературі. Багатьом подобається читати цей роман, але він доволі складний для сприйняття та запам'ятовування у підготовці до іспитів.
Не через сенс, а через форму написання, незвичну для української літератури.
Роман-мемуари плюс мариністичний роман - це дійсно щось нове та цікаве для української літератури, не тільки жанрово, а й за стилем оповіді.
Цікавий роман, в якому Юрій Яновський описав частину своєї біографії, через призму розповіді вигаданого героя.
В романі присутні Олександр Довженко - режисер та автор кіноповісті, Іта Пензо - відома балерина та інші.
Роман читати дуже складно. Бо багато відступів, листів, якихось незрозумілих спогадів та фактів, які незрозуміло звідки вони взялися і навіщо вони там взагалі потрібні. Іноді незрозуміло, що взагалі відбувається в романі, хто з них є хто.
Тим, хто люблять пригодницькі романи з філософськими відступами та великою кількістю спогадів, роман Юрія Яновського скоріше за все вам сподобається. Якщо ви не фанат такого, то "Майстер корабля" вам навряд чи сподобається.