Магнетизм
Паперова книга | Код товару 1203244
Yakaboo 3.5/5
Автор
Петро Яценко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Магнетизм

Новий роман Петра Яценка — магічна історія про те, як у диво­вижний спосіб пов’язані люди й міста: вони притягуються і відштовхуються, можуть із легкістю знищити одні одних, а можуть дати одні одним життя…

Головна героїня Марія на прізвисько Гайка тікає з окупованого Донецька останнім потягом до Києва й опиняється сама в чужому великому місті. Ще в дитинстві вона відкрила в собі дивний хист бачити історії людей, записані на металі, а тепер чує мову будинків і знає їхні імена.

День за днем перед нею постають нові химерні виклики, але найголовніший із них — чи зможе вона своєю жертвою врятувати рідне місто, серце якого перестало битися?

Характеристики
Автор
Петро Яценко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    Схоже, що очікував я не цього 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    У січні 2014 року я відвідував свою бабусю в Росії. Повертаючись назад мені було страшно. Як же сильно я здивувався вийшовши з поїзда. Їхнє телебачення встигло промити мені мізки лише за декілька тижнів. Проте тоді я був студентом і мало в чому розбирався. Вплинути на мене було легко.

    Головна героїня книжки Марія Гай, на прізвисько Гайка, як у мультику Чіп і Дейл, влітку 2014 покидає Донецьк. Там вона постійно бачить «вплинутих» людей і таємно підтримує будь-кого, хто з ними сперечається. Крім цього, постійні вибухи, стрілянина та чоловічки…

    Мабуть, я сподівався побачити схожі почуття. Хотів дізнатися історію віднаходження себе у новому місці. Про те, на які самопожертви можливо піти заради близьких людей та рідного краю. Як же сильно я розчарувався прочитавши до кінця.

    Дивлячись фільм чи читаючи книгу, я приймаю на віру деякі умовності, якщо вони якісно прописані і взагалі потрібні. Тут Гайка має здатність бачити минуле металевих речей лише доторкнувшись до них. І це дуже не поганий спосіб розкривати ставлення персонажів книги до складних подій в історії нашої країни. Однак в один момент, Марія за секунду може дізнатися все про людину від її народження. Ось вже вона розмовляє з будинками та телефонними будками, які можуть допомогти в будь-яких справах. А ще є дракони.

    Через те, що мене колись так просто ввели в оману, я дуже прискіпливо ставлюсь до причинно-наслідкових зав’язків. Герої без мотивації і розвитку, події заради просування сюжету, а не історії, та роялі з кущів не пройдуть. В цій книзі цього було забагато.

    Один бал за непоганий початок, інший за невеликий об’єм та зрозумілі речення.
  •  
    Я витривала, я терпляча, я дочитала! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це був перший раз, коли я читала книжку, і мене не полишала думка, що яка ж це дурня. І от прочитавши до середини, я приречено відкрила анотацію. Вона дещо пояснила мені, що й до чого, тож на певний момент я аж увірувала, що насправді все добре (не з героями, а з розумінням сюжету). Та, на жаль, з часом знову повернулося стійке відчуття, що мене підло обманули.
    Почну з того, що яка б не була чудова версія про те, що кожне місто має своє серце, ця версія розбивається об подробиці: живу дитину закопують, і її серце стає серцем міста. Ладно, якби легенди снували, що колись так було, але виявляється, що цивільний муж Гайки Льоша убив дитину, серце якої було серцем Донецька, а Гайка згодом народжує дитину, яку закопує, щоб її серце стало серцем Донецька. По-перше, неясно, від кого Гайка народила дитину, по-друге, якою ненормальною треба бути, щоб закопати власну дитину? І по-третє, якщо вже автор придумує таку маячню, то вона має бути обґрунтована. Наприклад, Донецьк з появою нового серця ожив. Але ні. Нічого подібного не відбувається.
    Звісно, я дотошний читач, тож спинялася й перевіряла в гуглі різні моменти. Наприклад, Гайка із Моциком їхали із Контрактової площі у Глеваху. У Чабанах зрозуміли, що в них мало бензину, а грошей ні в кого не було. Тож вони повернулися назад. По-перше, логічно було б наперед порахувати, скільки треба бензину і скільки натомість є, по-друге, з Чабанів до Глевахи 15 км, а з Чабанів до Контрактової – 18 км. Звісно, не факт, що вони поверталися туди ж, але ситуація дурна й незрозуміла.
    Також видається абсурдною ситуація, що у Гайки всі гроші, які вона забрала з Донецька, краде її подружка Таня, які в Тані забирає її син Ніколай і повертається з ними до Гайки. І Гайка, знаючи, що в нього її гроші, не відбирає їх. Врешті вони одного разу домовляються зустрітися з другом Гайки Бехою на трасі (цілком адекватне місце для зустрічей, адже так?), вітер вириває в Ніколая рюкзак, розкриває його і випотрошує. До цього всього трешу додасться ще й те, що Беха, будучи свідком неприємної ситуації, повертає Гайці борг – п’ятсот гривень – і їх (звісно ж!) вириває з рук Гайки вітер.
    Потім неправдоподібною видається, «трєпєщуща» історія про те, що доларову банківську картку Гайки банкомат порізав. Але хай би навіть таке й було, чого їй не вистачило мізків піти у банк й отримати дублікат? Паспорт же у неї був.
    Або ось така фраза: «І аж потім зрозуміла, що біжить не до старої розграбованої Агатиної квартири...», а через кілька абзаців пишеться, що «Агата прийняла її, помила». Тобто, може, Гайка усе правильно зрозуміла, це я, читач, суті не доганяю ((( А може, Агата мила її не у своїй розграбованій квартирі? Мізкувати і мізкувати тут!
    Також ні з того ні з сього на двох сторінках пишеться, що у Гайки лапи («Тільки не вибухай передчасно, – перебинтованими лапами Гайка підняла металеве тільце», «Він примружився і придивився до снаряду у білих Гайчиних лапах»), але далі усе повертається в нормальне русло, і вона вже орудує руками (що, як не дивно, дивує більше, аніж попередня згадка лап).
    Інший випадок – це невдалий гумор чи елементарно вияв позитиву (але теж невдалий). Гайці повідомляють, що Моцик загинув, і він просив її розвіяти його прах над Дніпром. Ось такий діалог:
    «– Опіки вісімдесят процентів.
    – Ох...
    – Він просив його досмажити у крематорії.
    –Навіть тоді жартував?»
    Коли тоді? При таких опіках можна було прийти до тями? Навіщо так безглуздо висловлюватися про чию б то не було смерть?
    Далі пишеться: «... усім їм Моцик виявляється, встиг розписати час, поки помирав». А це ще що за безглуздя? Автор хоча б елементарне уявлення має про опіки, а тим паче такі важкі? Як він собі уявляє обвуглену людину (80 % опіків!), яка дає розпорядження? Адже цю людину живою уявити неможливо.
    Також пишеться, що «Будівельникам, які знесли Маргариту, Гайка з Ніколаєм поламали крани й перевернули екскаватори, а в офісі забудовника викинули з вікон сейфи та влаштували невелику пожежу, підпаливши гроші і дозвільні документи». Це вони так містилися за те, що знесли старий будинок (Маргариту) , з яким Гайка «спілкувалася». Але, по-перше, Маргарита сама Гайці пояснювала, що це нормально, що її зносять, а по-друге, дозвільні документи у забудовників були. До чого ця історія? Щоб показати, які донеччани справедливі і водночас дурні?
    Також автор вдається до різноманітних сексуальних сцен. Напевно, думає, що твору це буде на користь. Або йому як геніальному автору. Але такі пасажі викликають відразу: «Вона підійшла й погладила його, ніби пестила чоловіка: бензобак – наче живіт, м'яка шкіра сидінь – наче сідниці; крутнула ключ та зазирнула в ожилу панель приладів, ніби Моцикові в очі... [...] Обхопила ручки керма, наче прутні, і ніжно стискала...» Що за маячня? Після такого «вдалого» порівняння хочеться книжку замочити в спирті, та що вже там – викинути.
    У книзі були ще десятки моментів, які мене злили, але я мужньо дочитала її до кінця. Мабуть, тому, що пообіцяла собі, що куплятимуть нові книжки, лише дочитавши уже наявні. Або, може, тому, що купила сама собі її на день народження.
    Закрила гештальт, називається!)))
Купити - Магнетизм
Магнетизм
120 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Петро Яценко
Петро Яценко

Петро Яценко народився й виріс у Львові. Є лауреатом всеукраїнських літературних конкурсів «Нові автори» (Харків, «Клуб сімейного дозвілля», за роман «Йогуртовий бог»), «Смолоскип» (за повість «Мар’яна, чи Дерево бохі»). Стипендіат програм Gaude Polonia (куратор — нобелівська лауреатка Ольга Токарчук), Bank Austria Literaris (...

Детальніше

Рецензії Магнетизм

3.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Схоже, що очікував я не цього 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    У січні 2014 року я відвідував свою бабусю в Росії. Повертаючись назад мені було страшно. Як же сильно я здивувався вийшовши з поїзда. Їхнє телебачення встигло промити мені мізки лише за декілька тижнів. Проте тоді я був студентом і мало в чому розбирався. Вплинути на мене було легко.

    Головна героїня книжки Марія Гай, на прізвисько Гайка, як у мультику Чіп і Дейл, влітку 2014 покидає Донецьк. Там вона постійно бачить «вплинутих» людей і таємно підтримує будь-кого, хто з ними сперечається. Крім цього, постійні вибухи, стрілянина та чоловічки…

    Мабуть, я сподівався побачити схожі почуття. Хотів дізнатися історію віднаходження себе у новому місці. Про те, на які самопожертви можливо піти заради близьких людей та рідного краю. Як же сильно я розчарувався прочитавши до кінця.

    Дивлячись фільм чи читаючи книгу, я приймаю на віру деякі умовності, якщо вони якісно прописані і взагалі потрібні. Тут Гайка має здатність бачити минуле металевих речей лише доторкнувшись до них. І це дуже не поганий спосіб розкривати ставлення персонажів книги до складних подій в історії нашої країни. Однак в один момент, Марія за секунду може дізнатися все про людину від її народження. Ось вже вона розмовляє з будинками та телефонними будками, які можуть допомогти в будь-яких справах. А ще є дракони.

    Через те, що мене колись так просто ввели в оману, я дуже прискіпливо ставлюсь до причинно-наслідкових зав’язків. Герої без мотивації і розвитку, події заради просування сюжету, а не історії, та роялі з кущів не пройдуть. В цій книзі цього було забагато.

    Один бал за непоганий початок, інший за невеликий об’єм та зрозумілі речення.
  •  
    Я витривала, я терпляча, я дочитала! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це був перший раз, коли я читала книжку, і мене не полишала думка, що яка ж це дурня. І от прочитавши до середини, я приречено відкрила анотацію. Вона дещо пояснила мені, що й до чого, тож на певний момент я аж увірувала, що насправді все добре (не з героями, а з розумінням сюжету). Та, на жаль, з часом знову повернулося стійке відчуття, що мене підло обманули.
    Почну з того, що яка б не була чудова версія про те, що кожне місто має своє серце, ця версія розбивається об подробиці: живу дитину закопують, і її серце стає серцем міста. Ладно, якби легенди снували, що колись так було, але виявляється, що цивільний муж Гайки Льоша убив дитину, серце якої було серцем Донецька, а Гайка згодом народжує дитину, яку закопує, щоб її серце стало серцем Донецька. По-перше, неясно, від кого Гайка народила дитину, по-друге, якою ненормальною треба бути, щоб закопати власну дитину? І по-третє, якщо вже автор придумує таку маячню, то вона має бути обґрунтована. Наприклад, Донецьк з появою нового серця ожив. Але ні. Нічого подібного не відбувається.
    Звісно, я дотошний читач, тож спинялася й перевіряла в гуглі різні моменти. Наприклад, Гайка із Моциком їхали із Контрактової площі у Глеваху. У Чабанах зрозуміли, що в них мало бензину, а грошей ні в кого не було. Тож вони повернулися назад. По-перше, логічно було б наперед порахувати, скільки треба бензину і скільки натомість є, по-друге, з Чабанів до Глевахи 15 км, а з Чабанів до Контрактової – 18 км. Звісно, не факт, що вони поверталися туди ж, але ситуація дурна й незрозуміла.
    Також видається абсурдною ситуація, що у Гайки всі гроші, які вона забрала з Донецька, краде її подружка Таня, які в Тані забирає її син Ніколай і повертається з ними до Гайки. І Гайка, знаючи, що в нього її гроші, не відбирає їх. Врешті вони одного разу домовляються зустрітися з другом Гайки Бехою на трасі (цілком адекватне місце для зустрічей, адже так?), вітер вириває в Ніколая рюкзак, розкриває його і випотрошує. До цього всього трешу додасться ще й те, що Беха, будучи свідком неприємної ситуації, повертає Гайці борг – п’ятсот гривень – і їх (звісно ж!) вириває з рук Гайки вітер.
    Потім неправдоподібною видається, «трєпєщуща» історія про те, що доларову банківську картку Гайки банкомат порізав. Але хай би навіть таке й було, чого їй не вистачило мізків піти у банк й отримати дублікат? Паспорт же у неї був.
    Або ось така фраза: «І аж потім зрозуміла, що біжить не до старої розграбованої Агатиної квартири...», а через кілька абзаців пишеться, що «Агата прийняла її, помила». Тобто, може, Гайка усе правильно зрозуміла, це я, читач, суті не доганяю ((( А може, Агата мила її не у своїй розграбованій квартирі? Мізкувати і мізкувати тут!
    Також ні з того ні з сього на двох сторінках пишеться, що у Гайки лапи («Тільки не вибухай передчасно, – перебинтованими лапами Гайка підняла металеве тільце», «Він примружився і придивився до снаряду у білих Гайчиних лапах»), але далі усе повертається в нормальне русло, і вона вже орудує руками (що, як не дивно, дивує більше, аніж попередня згадка лап).
    Інший випадок – це невдалий гумор чи елементарно вияв позитиву (але теж невдалий). Гайці повідомляють, що Моцик загинув, і він просив її розвіяти його прах над Дніпром. Ось такий діалог:
    «– Опіки вісімдесят процентів.
    – Ох...
    – Він просив його досмажити у крематорії.
    –Навіть тоді жартував?»
    Коли тоді? При таких опіках можна було прийти до тями? Навіщо так безглуздо висловлюватися про чию б то не було смерть?
    Далі пишеться: «... усім їм Моцик виявляється, встиг розписати час, поки помирав». А це ще що за безглуздя? Автор хоча б елементарне уявлення має про опіки, а тим паче такі важкі? Як він собі уявляє обвуглену людину (80 % опіків!), яка дає розпорядження? Адже цю людину живою уявити неможливо.
    Також пишеться, що «Будівельникам, які знесли Маргариту, Гайка з Ніколаєм поламали крани й перевернули екскаватори, а в офісі забудовника викинули з вікон сейфи та влаштували невелику пожежу, підпаливши гроші і дозвільні документи». Це вони так містилися за те, що знесли старий будинок (Маргариту) , з яким Гайка «спілкувалася». Але, по-перше, Маргарита сама Гайці пояснювала, що це нормально, що її зносять, а по-друге, дозвільні документи у забудовників були. До чого ця історія? Щоб показати, які донеччани справедливі і водночас дурні?
    Також автор вдається до різноманітних сексуальних сцен. Напевно, думає, що твору це буде на користь. Або йому як геніальному автору. Але такі пасажі викликають відразу: «Вона підійшла й погладила його, ніби пестила чоловіка: бензобак – наче живіт, м'яка шкіра сидінь – наче сідниці; крутнула ключ та зазирнула в ожилу панель приладів, ніби Моцикові в очі... [...] Обхопила ручки керма, наче прутні, і ніжно стискала...» Що за маячня? Після такого «вдалого» порівняння хочеться книжку замочити в спирті, та що вже там – викинути.
    У книзі були ще десятки моментів, які мене злили, але я мужньо дочитала її до кінця. Мабуть, тому, що пообіцяла собі, що куплятимуть нові книжки, лише дочитавши уже наявні. Або, може, тому, що купила сама собі її на день народження.
    Закрила гештальт, називається!)))
  •  
    Забавна історія!
    Роман «Магнетизм» Петра Яценка це таке собі поєднання різних стилів, це ніби фантастика або фантастичний реалізм, часом складається враження, що це намагання поєднати не поєднуване. В загальному твір є дуже метафоричний, тут вам алюзія на Новий Завіт, робота з пам'яттю, як людей так і речей, кожне з яких несе свою енергію. Особисто мені сподобалась метафора про те, що кожне місто має серце, українське серце, але люди самі їх знищують самі цього не знаючи. Також добре розкрити тема відповідальності жителів за міста в яких вони живуть. Під час прочитання постійно постає питання, чи міста в яких ми живемо насправді наші, чи вважаємо себе частиною них чи лише гостями, як Гайка, Жарєний і чи несемо за них відповідальність. Набір тем розкритих в романі справді варта уваги, ось лише самий цей фантастичний реалізм трохи дивує, але це лише пошук автора нових форм, що притаманний для сучуркліту. Сама книжка виконана якісно, дуже симпатична обкладинка. Це перша книга автора прочитана мною, і вона не зіпсувала враження, хоча завжди можна по-іншому або краще, але книга варта уваги, легке читання про важливі речі.
  •  
    Магічний реалізм
    Довго не могла визначитися, до якого жанру відносити цей роман, а потім зрозуміла, що це магічний реалізм - для нього характерне поєднання фантастики і реальності, дивні, заплутані і незрозумілі події, метафори та алюзії. Мені нагадало книжку "Дім, у котрому заблукав час".

    Головна героїня Гайка може зчитувати інформацію з металу, дізнаватися так минуле власників речей та історію самих речей. Вона утікає з окупованого Донецька, де постійно зустрічалася із "зомбованими" телевізором людьми, але там лишається її співмешканець. Гайка приїжджає у Київ, але столиця не приймає її, а ще переслідує дивний чиновник на прізвище Змій. А потім відкривається багато химерних таємниць про те, що міста живі, вони мають серця. Тут будуть навіть дракони (Які? Прочитайте роман).

    Роман метафоричний, тут алюзії і на релігійні мотиви, і альтернативна історія (Джон Г'юз, заснування ним Донецька, значення Російської імперії в історії). Також підняті теми пропаганди і того, як мислили люди зі Сходу, які підтримували окупантів або просто не намагалися боронити рідне місто. Ще є тема батьківства і того, як не треба виховувати дитину.

    Рекомендую роман, якщо ви знайомі з жанром магічного реалізму, не боїтеся химерних і часто незрозумілих подій і поєднання непоєднуваного. Якщо ж шукаєте просто книжку про війну, проходьте повз, ця вас розчарує
 
Характеристики Магнетизм
Автор
Петро Яценко
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-763-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Магнетизм