Історія, створена Донато Каррізі – мікс детектива, трилера, історії з подвійним (або і потрійним) дном та путівника Римом. Так, Вічне місто тут присутнє ненав’язливо, але відчутно, виступає прекрасною декорацією (основною, хоч і не єдиною) для заплутаних, місцями моторошних, місцями – трагічних, місцями – огидних подій. Варто окремо наголосити, що подій, точніше, сюжетних ліній, тут багато. Виписані вони скрупульозно, фактично жодна не «зливається» завчасно (я вичислила лише одну лінію, за принципом «якщо на стіні висить рушниця…», хоч і не одразу і лише на рівні підозр). Композиційно ці лінії поєднані теж ідеально: спочатку вони виглядають сторонніми історіями; деякі перетинаються досить швидко, зв'язок (або його відсутність) між іншими лініями неочевидний до кінця. У «Ловці» маємо цікавий прийом, здається, бачу його в детективі вперше: слідство під слідством. Одна команда веде пошуки жертви маніяка (власне маніяк упійманий, але поступово додається ще кілька справ, якимось чином пов’язаних із цією), водночас правоохоронці (насправді у них явно особистий інтерес і діють вони швидше як приватні особи) беруть під підозру цих героїв. Тобто, є одне слідство, але воно, у свою чергу, теж об’єкт слідства. Ось такий цікавий виверт. Нарешті, додається ще декілька ліній. З часом стає зрозумілою присутність таємничого маніпулятора, який не те що впливає на події, він їх випереджає, а частенько і організовує. Він веде свою гру і зі злочинцями, і з жертвами, і з слідчими. Паралельно розвивається «справа трансформера», причому у вигляді флешбеків, як і по кому вона «вистрілить» незрозуміло майже до кінця (є підозри, але ж автор може зробити «фінт» у будь-який момент). Така досить складна композиція органічно вибудувана, автор вправно жонглює окремими фрагментами кількох таємниць, сюжетні лінії ніде не провисають і вчасно переплітаються. Майстерність автора добре помітна, коли намагаєшся перерахувати таємниці, якими він наповнив історію: маніяки, чорні трансплантологи, замовні вбивства, дитячі травми, таємна організація, підпорядкована Ватикану, амнезія, журналіст-розслідувач і ще трохи по дріб’язку. Погодьтесь, список літературних штампів виглядає підозріло, тому що заміксувати це все в одній історії і не впасти в несмак майже неможливо. Але Донато Каррізі вдалось – кожна сюжетна складова виписана акуратно і обґрунтована правдоподібно. Вся історія присмачена темою Зла (саме так, з великої літери), прощення і помсти – без надмірного пафосу, але додає книзі глибини. Єдине, чого мені не вистачало – гумору (от люблю я обмін саркастичними репліками в детективах), а тут – чого нема, того нема. Власне, він тут і не в тему, тому не навіть не зауваження, а так, репліка. Тому книгу для поціновувачів жанру рекомендую впевнено, прекрасна детективно-трилерна історія.

В цій книзі так багато елементів, які змушують її прочитати... от рахуйте: по-перше, події відбуваться у Вічному місті - Римі; по-друге, загадковий злочинець, який викрадає дівчат і ніхто не може його знайти; по-третє, таємничий Маркус, який береться за розслідування - людина з неймовірним чуттям, який повністю втратив пам'ять і не знає навіть хто він; по-четверте, криміналіст Сандра, яка в Римі шукає вбивцю свого чоловіка. Багато сюжетних ліній, які одразу і не переплітаються, і здається, що їх пов'язує тільки місто, в якому вони відбуваються. Своїм літературним стилем Донато Каррізі нагадує мені таку собі вибухову суміш в найкращих традиціях Дена Брауна та Карлоса Руїса Сафона, так що якщо ви відносите себе до їх шанувальників, книга вам однозначно сподобається. Динамічний і напружений сюжет, розв'язка в самому фіналі книги і я гарантую, що до самого кінця ви не вгадаєте повороту подій. Разом з тим, книга написана приємною мовою і читається легко і швидко. Для любителів детективних історій з нотками містики і загадки.

У Римі зникають дівчата. Різний вік, нічого спільного, - кожна з них щезає, а за місяць знаходять тіло. Хто їх викрадає? Яким чином убивці вдається не викликати підозр серед білого дня? Цією справою (і ще декількома одночасно) буде займатись Маркус - і це перша книга серії про нього. Колишній священник, він не пам’ятає минуле через травму. Втім, це не заважає йому успішно розслідувати загадки. З іншого боку до розслідування долучиться поліціянтка Сандра, яка паралельно шукатиме, хто й чому вбив її чоловіка. А ще тут є загадковий Мисливець, - щоправда, про нього розповідь йде з приміткою «Рік тому»… Заплутала? Бо я плуталась при читанні спершу :) Звісно, в кінці різні сторони та герої поєднаються, з цим Каррізі впорався, але… Але мені було занадто. Занадто багато всього; занадто активно; занадто… Не знаю. Перша третина книжки пролетіла чудово, на одному подиху, а потім… Мене просто захитало в якийсь момент від перенасичення. Я люблю детективи. За канонами жанру, читач має отримати всі підказки для того, щоб здогадатись про все - але тут це навряд можливо. Розділи про Сандру та Маркуса змінюються так швидко і настільки перенасичені подіями, що просто не встигаєш впорядкувати все в голові і подумати - читаєш, читаєш, читаєш далі. Ну не знаю, екшн заради екшну? І я просто не вірила головним героям, мабуть. Так вчасно потрапляти, куди потрібно - це треба вміти. Як тільки вони приходять в певне місце, там відбувається щось важливе для сюжету. От саме в той момент! Я вже мовчу про те, що за три дні Маркус розгадав, не запотівши, три справи, одна з яких - двадцятирічної давнини. Альо :) Мені було важко укласти це все в достовірну картину. Та й втомилась від біганини вулицями Риму :) Зрозуміла, що класичні детективи - то все ж більш моє. Піду почитаю детектив Крісті, давно не відпочивала з нею :)