Лінкольн у бардо
Паперова книга | Код товару 1137119
Yakaboo 4.9/5
Автор
Джордж Сондерс
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Лінкольн у бардо

Ніч на 26 лютого 1862 року, цвинтар Оук-Гілл у Вашингтоні. Один із найславетніших американських президентів, Абрагам Лінкольн, серце якого розривається від болю через утрату 11-річного сина та через кривавий хаос, що охопив цілу країну: громадянська війна саме у розпалі.

Багатоголосий хор найрізноманітніших неприкаяних душ, які з власної волі застрягли тут, на цвинтарі, між цим світом та потойбіччям, діляться своїми історіями, а тепер не зводять з президента пильних очей. Цитати з реальних і вигаданих творів реальних і вигаданих сучасників.

Все це — «Лінкольн у бардо» Джорджа Сондерса, прониклива і пронизлива оповідь, сповнена співчуттям та насичена глибокими сенсами, написана надзвичайно майстерно і скомпонована неймовірно химерно.

«Шедевр», — кажуть літературні критики. І додають: «Перш ніж розгорнути цю книжку, забудьте про все, що ви читали раніше. Так чи інак, вона ні на що не схожа».

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Джордж Сондерс
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Віллі Лінкольн 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Джордж Сондерс отримав Букерівську премію за роман «Лінкольн в Бардо» в 2017 році, і ось нещодавно вийшов український переклад роману у видавництві Старого Лева у перекладі Андрія Маслюха. Зразу скажу, що переклад мені сподобався, текст приємно читається. Сам роман можна назвати модерним, через нестандартну форму подачі тексту, але якщо її відкинути то отримаємо звичайний історичний роман, хоча отримаємо цікавий історичний роман. Сам твір відображає декілька проблем, по-перше це розповідь про Сполучені Штати часів громадянської війни, по-друге автор малює психологічний портрет Абрагама Лінкольна. В сумі з анотації можна подумати, що це роман про смерть сина президента, хоча він більше про самого Лінкольна, якому одночасно випали такі випробування, як Громадянська війна і смерть малолітнього сина, саме через це автор намагається створити портрет президента. Автор попрацював з великою кількістю архівних даних, адже роман має, як частину взяту з архівів, так і вигадану автором, і міксуючи це ми отримали такий хороший роман, який варто читати, адже з таким ви ще не зустрічали, і вам це обов’язково сподобається. Сама книга зроблена якісно, папір і друк хороший, книга варта своїх грошей.
  •  
    Химерно, але захопливо 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Уперше в житті я прочитала настільки незвичайну книгу - як за сюжетом, так і за структурою. В основу цього роману Джорджа Сондерса (до слова, лауреата Букерівської премії 2017 року) покладено реальний факт з життя президента США Авраама Лінкольна. Він настільки важко переживав смерть улюбленого сина, що тривалий час після похорону продовжував ходити до родинного склепу й розмовляти зі своїм хлопчиком.
    Проте в книзі йдеться не стільки про президента, скільки про його сина. Віллі Лінкольн помирає внаслідок тяжкої хвороби і потрапляє до своєрідного чистилища. Бардо - це проміжний стан між життям і смертю, наповнений душами, які відмовляються усвідомлювати завершення свого земного шляху.
    Щодо структури, то це "клаптиковий", який складається з уривків реальних і вигаданих історичних джерел, а також окремих фрагментів історій померлих душ. Мабуть, намагання порахувати кількість персонажів буде марною справою, бо голосів, які лунають у романі, надзвичайно багато. Зрештою саме завдяки цьому прийому не виходить відкласти книгу до того часу, поки не буде перегорнуто останню сторінку. "Лінкольн у бардо" - беззаперечно одна з найкращих книг, прочитаних мною цього року.
Купити - Лінкольн у бардо
Лінкольн у бардо

Звичайна ціна: 150 грн

Спеціальна ціна: 139 грн

Є в наявності
 

Рецензії Лінкольн у бардо

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Віллі Лінкольн 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Джордж Сондерс отримав Букерівську премію за роман «Лінкольн в Бардо» в 2017 році, і ось нещодавно вийшов український переклад роману у видавництві Старого Лева у перекладі Андрія Маслюха. Зразу скажу, що переклад мені сподобався, текст приємно читається. Сам роман можна назвати модерним, через нестандартну форму подачі тексту, але якщо її відкинути то отримаємо звичайний історичний роман, хоча отримаємо цікавий історичний роман. Сам твір відображає декілька проблем, по-перше це розповідь про Сполучені Штати часів громадянської війни, по-друге автор малює психологічний портрет Абрагама Лінкольна. В сумі з анотації можна подумати, що це роман про смерть сина президента, хоча він більше про самого Лінкольна, якому одночасно випали такі випробування, як Громадянська війна і смерть малолітнього сина, саме через це автор намагається створити портрет президента. Автор попрацював з великою кількістю архівних даних, адже роман має, як частину взяту з архівів, так і вигадану автором, і міксуючи це ми отримали такий хороший роман, який варто читати, адже з таким ви ще не зустрічали, і вам це обов’язково сподобається. Сама книга зроблена якісно, папір і друк хороший, книга варта своїх грошей.
  •  
    Химерно, але захопливо 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Уперше в житті я прочитала настільки незвичайну книгу - як за сюжетом, так і за структурою. В основу цього роману Джорджа Сондерса (до слова, лауреата Букерівської премії 2017 року) покладено реальний факт з життя президента США Авраама Лінкольна. Він настільки важко переживав смерть улюбленого сина, що тривалий час після похорону продовжував ходити до родинного склепу й розмовляти зі своїм хлопчиком.
    Проте в книзі йдеться не стільки про президента, скільки про його сина. Віллі Лінкольн помирає внаслідок тяжкої хвороби і потрапляє до своєрідного чистилища. Бардо - це проміжний стан між життям і смертю, наповнений душами, які відмовляються усвідомлювати завершення свого земного шляху.
    Щодо структури, то це "клаптиковий", який складається з уривків реальних і вигаданих історичних джерел, а також окремих фрагментів історій померлих душ. Мабуть, намагання порахувати кількість персонажів буде марною справою, бо голосів, які лунають у романі, надзвичайно багато. Зрештою саме завдяки цьому прийому не виходить відкласти книгу до того часу, поки не буде перегорнуто останню сторінку. "Лінкольн у бардо" - беззаперечно одна з найкращих книг, прочитаних мною цього року.
  •  
    Химерно й тужливо 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман Сондерса "Лінкольна у бардо" це не просто книга, розповідь чи роман. Це багатоголосий гімн тих, хто не хоче йти, тих, хто вірить у своє повернення до рідних.

    Абрагам Лінкольна визначна постать в історії США, бо саме під його проводом відбувалася війна за скасування рабства. Його звинувачували у марності цієї кампанії, у вбивстві молодих солдатів, але доля приготувала йому ще болючішого удару - забрала його улюбленого сина Віллі.
    Президент нестерпно страждав, ходив на кладовище до сина, не хотів вірити в цю втрату. Та наймоторошніше те, що він не просто оплакував своє дитя, а діставав тіло з труни, наче хлопчик просто спав.

    Роман написаний цитатами з різних праць про життя Лінкольна, тому складається враження, що одночасно говорять багато людей, перебиваючи одне одного, прагнучи сказати своє слово.

    На цвинтарі ж неприкаяні душі чекають дозволу повернутися, бо не вірять у власну смерть. Вони вірять, що треба трохи зачекати, підлікуватися, а потім всі підуть назад, до сімей, дітей, свого життя.

    А колишніх рабів і тут діймають, не лишають у спокої навіть після смерті.

    Та саме чиста світла душа Віллі принесе багатьом правду, допоможе прийняти смерть і піти далі.
  •  
    Химерна книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Химернішої книги я ще не читала. Повірте, коли в анотації написано «такого ви ще не читали» - це дійсно так. І форма, і сюжет, і зміст абсолютно некласичні, тому готуйтесь до чогось нового.
    19 століття, громадянська війна в США. Син Авраама Лінкольна починає хворіти і, на жаль, помирає. Так, ця книга починається зі смерті. Маленький Віллі опиняється в бардо – щось типу чистилища між життям і потойбіччям. Тут окрім нього ще є цілий натовп душ, і всі вони починають розповідати свої історії.
    Спочатку ця поліфонія голосів лякає і книжку хочеться відкласти вбік. Здається, що тут надто багато всього. Добре, що я цього не зробила. У фіналі все стає на свої місця, всі історії всіх отих людей набувають своєї логіки.
    Не думайте, що це книга про смерть, покійників, що вона похмура і тривожна. Можливо, трохи, але не катастрофічно. Це книга більше про життя і живих. І, не зважаючи на зовнішню важкість, читається вона легко. Стиль автора одночасно і складний, і витончений, і зрозумілий.
    Книга помірно розчулює, але автор не намагається навмисно видавити з читача сльозу (або не одну), чим письменники іноді грішать. Це хороша книга, все тут на своєму місці. А після прочитання ще довго лишається цікавий післясмак і бажання все гарненько обдумати.
  •  
    Ми були
    Душі…я довго думала, як одним словом уособити, про що даний твір, і збагнула найочевидніше: про душі.
    Так, звісно в ньому криється багато про одного з президентів Сполучених штатів, як державного діяча і як «людини у сім’ї», ставлення до нього людей, їх думок, таких дуалістичних, що в черговий раз засвідчує - який ти вчинок би не зробив – його завжди можна буде трактувати на власний манер і піддати нищівній критиці чи щирому взаєморозумінню.
    В країні громадянська війна, тисячі гинуть і ти відчуваєш смак крові, до пролиття якої причасний з гибеллю власного дитя, «утраченого кумира любові»…що ж коїлось тоді в голові А. Лінкольна і які думки взагалі рояться у кожної людини.
    Ця книга, для тих, хто вірить, що наше перебування повниться не лише одним життям. Адже в цьому випадку тіло слугує лише оболонкою для душі, а вона завжди прагне, вагається, шкодує, сподівається, завжди сподівається, навіть з перерізаними венами на зап’ястку, чи смертельною хворобою, чи…завжди, завжди сподівається, особливо тоді, коли гине оболонка.
    Так от, (я відволіклась) в даному творі, здебільшого, про душі тих, що не відійшли у потойбіччя, бо не могли визнати власну смерть (смерть тіла), не встигли у цьому світі втілити власні бажання, залишили тих, хто потребує їх допомоги, не знали, що світ – настільки широкий і не пізнали життя [і тому, що забули, про…]. «Вдоволених тут немає З усіма повелися несправедливо Усіх занедбали Знехтували Неправильно зрозуміли» - і як судомно це чути, знаючи, що це думки 11-річної (хоч і Віллі Лінкольна, сина президента, але)…дитини, що опинилась у такому середовищі.
    Про те, наскільки сильним може бути прояв батьківської любові («його сина більше немає…його син – повсюди») і віра дитини в батька, і те, наскільки сильним поштовхом може слугувати така любов, щоб нагадати душам, що вони також гідні любові, і це найбільш потужний гак, що затримує їх в підвішеному стані. Заповнення цієї прогалина може дозволити відпустити та віднайти сили, щоб летіти у незвідане, бо смерть – часом спасіння, і хоч – це і кінець, але і «початок кінця».
    «Скільки ж усього ми забули – про те, чим були і що знали…
    Любове, любове…я знаю, що ти таке»
  •  
    Смерть-це лише частина шляху
    Книга, яка точно запам`ятається, бо має свій неповторний шарм.
    Вона про людей. Про живих і про мертвих.
    По сюжету, син Авраама Лінкольна помер. Його душа перейшла у бардо – химерний світ між живими та мертвими. Його заселяють привиди, які бояться потрапити у інший світ. Їм не відомо, що чекає далі. Пекло? Рай? Переродження? Душі відмовляються йти далі, вони чіпляються за світ живих.
    Читати про цих істот, що застрягли в бардо, було дивно. Вони химерні – і водночас як самі звичайні люди, зі своїми вадами. Вони прагнуть розповісти свої історії, довести свою правду. Віллі Лінкольн міг би стати одним з них, проте все іде не так. Через його батька, що прийшов до свого сина, щоб побачити його востаннє. Лінкольни стають тими, хто перевернув звичайний порядок на кладовищі і стануть легендою, що розповідатимуть новачкам.
    Автор обрав для розповіді незвичний формат. Щось середнє між п`єсою та діалогом. Спочатку це заважає, а потім затягує. Інколи це нагадує срач на фейсбуку, бо персонажі аж надто правдиві. Одних ненавидиш, а іншим співпереживаєш. І з часом приходить розуміння того, що всіма людьми керують страх смерті, страх невідомого та страх покарання, проте завжди перемагає надія та любов.
  •  
    Нарешті щось новеньке
    Уже всі певно зрозуміли, що ця книга являється унікальною у своєму жанрі. Це химерне переплетіння реальних історичних подій з елементами надприродного. І вам реально потрібно з нею познайомитися – такого ви ще точно не читали!

    Син президента Лінкольна помер у віці 11 років і його смерть завдала нереальних страждань його родині: батько протягом трьох місяців не виходив на роботу, а мати майже втратила здоровий глузд. Проте насправді це історія розповідає нам про застрягші душі у бардо, у проміжному стані між початком смерті та відділенням душі від тіла.

    Чому автор вирішив обрати саме таку тему для роману? Я знайшла цікавий факт:

    «Багато років тому, коли ми відвідали Вашингтон, округ Колумбія, двоюрідний брат моєї дружини вказав нам склеп на пагорбі і згадав, що в 1862 році, коли Авраам Лінкольн був президентом, його улюблений син Вільям помер і був тимчасово похований в цьому склепі, а вбитий горем Лінкольн, за повідомленнями газет того часу, кілька разів заходив в склеп, щоб доторкнутися до тіла хлопчика…. Цей образ був зі мною протягом наступних 20 років, але я дуже боявся втілити в життя те, що здавалося мені таким глибоким. Нарешті, в 2012 році, помітивши, що я не стаю молодшим, я подумав, що зовсім не хочу, щоб на моєму надгробку з'явився напис «Боячись створити страшний художній проект, він занадто довго чекав», я вирішив продумати свій задум поки як дослідницький проект, без будь-яких зобов'язань. Мій роман «Лінкольн в бардо» - результат цієї спроби.»

    У книзі присутні як реальні історичні згадки, так і вигаданий духовний світ.

    Спочатку читати було дуже важко, адже не могла зрозуміти головну ідею твору та встигати за думками автора. Але потім все стало на свої місця і я жодного разу не пошкодувала, що взялася читати цю книгу.

    Мені також сподобалося, що в описі Сондерса привиди, що мешкають в бардо, описані як «понівечені бажаннями, які вони не здійснили, поки були живі». Вони не знають, що вже померли, сприймаючи простір як свій «лікарняний двір», а свої труни як «лікарняні палати».

    Так захопилася цієї книгою та самим Лінкольном, що вже встигла переглянути фільм про цього видатного президента та перечитати всі статті про нього.

    Рекомендую прочитати цю книгу навіть через її незвичний стиль написання!
 
Характеристики Лінкольн у бардо
Автор
Джордж Сондерс
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2017
Перекладач
Андрій Маслюх
Кількість сторінок
464
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
132х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-622-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література