Людовік Флері та Ліля Броницька познайомилися за кілька років до другої світової війни. Він звичайний французький сільський підліток, дещо дивакуватий, з огляду на те, що виховувався дядьком Амбруазом, якого всі в околиці сприймали, як трохи несповна розуму. Вона - польська аристократка, з усіма притаманними для цього прошарку суспільства рисами - вихованням, надзвичайними амбіціями, честолюбством, а ще величезними маєтками і статками. Він закохався в неї з першого погляду, для неї ж з самого початку це була просто гра. І навіть, коли стосунки між ними зайшли трохи задалеко, батько дівчини Станіслав Броницький дав ясно зрозуміти юнаку, що на щось більше, типу одруження, надії немає і не буде... Але прийшла війна і всіх зрівняла. Людовіка ця подія застала у Нормандії, Броницькі ж в то час перебували у Польщі, яка першою втрапила під вогонь та бомбардування. Зв'язок обірвався, але кожен з них вів свою війну. Хлопець брав участь в підпільному опорі, бажаючи хоч так наблизити перемогу і зустріч з коханою, а Ліля просто намагалась вижити і врятувати батька та матір від загибелі, хоч способи, якими вона це робила, не схвалювали інші. Це книга про кохання, яке долає всі перепони, про надію, яка не дозволяє здатися, та про летючих зміїв, що завжди прагнуть дістатися блакиті.

Я очень много хорошего слышала про книги Ромена Гари. И давно хотела познакомиться с его творчеством. Наконец, время пришло. Книга "Летючі змії" очень многогранна. Это история любви на фоне Второй мировой войны. И в то же время это история безграничной веры в людей, история преданности своему делу, история патриотизма и силы памяти. Людо - племянник Амбруаза Флери, известного в округе своими странностями и воздушными змеями - весьма неординарный парень. Однажды он встречает Лилу, дочь польских аристократов. И эта встреча переворачивает всю его жизнь. Теперь только ради неё он будет жить "в погоне за небом", подобно дядюшкиным воздушным змеям. Но суждено ли им быть вместе? И если да - какой ценою? История Людо и Лилы тесно переплетается с историей французского Сопротивления. Борьба за светлое будущее становится для Людо тем, что способно отвлечь его от мыслей о любви и ревности. Для Лилы же здесь таится возможность достичь в жизни каких-то высот, сделать что-то особенное, о чем она мечтает с детства. Мне сложно писать об этой книге. Она совсем нелёгкая не только из-за сложности поднятых в ней тем, но и из-за многослойности, множества подтекстов и скрытых смыслов. Я не могу сказать, что осталась в восторге после прочтения "Летючих зміїв". Но однозначно - она зацепила, дала пищу для размышлений. И я точно знаю, что продолжу знакомство с творчеством Ромена Гари.

«Летючі змії» - приклад вдалого поєднання романтичної теми з жорстокою реальністю війни. Чергова історія про те, як війна калічить людей, змінює їх долі, але розказана незвичайно. У цьому романі немає помилкового патріотизму і зайвого драматизму, які так часто можна спостерігати в книгах про війну. Ця книга - це справжня ода силі духу і стійкості. Ода Франції,що вистояла і зуміла зберегти себе попри всі випробування. «Летючі змії» - історія про легке безумство й вірність своїй мрії, які дозволяють зберегти внутрішню свободу, навіть коли навколо вирує війна. Війна спроможна зламати багатьох, але той, в кого в душі є трохи безумства, не зламається. Проте, особисто для мене, в першу чергу цей роман все ж про любов. Зізнаюся, я не очікувала, що зустріну в ньому стільки світла і надії. Від перших дитячих емоцій любов головного героя пройшла величезний шлях до непереможного і вічного почуття. По-справжньому зворушує те, як Людо береже свою любов, як проносить її крізь важкі випробування, як ні на хвилину не сумнівається і до останнього вірить, що їхнє кохання вистоїть перед усіма випробовуваннями долі. Окремо хочеться відзначити дядька головного героя. Амбруаз - душа оповідання. Відомий майстер повітряних зміїв володіє якимось особливим внутрішнім стержнем і неймовірною відвагою. Завжди впевнений у собі і свою впевненість він передав Людо, навчивши його правильно розставляти життєві пріоритети і завжди боротися до кінця. Взагалі, книга сповнена дивовижних персонажів, яким неможливо не симпатизувати, адже вони не намагаються здаватися кращими, ніж є, вони просто живуть і роблять те, що повинні. Можна додати ще багато, але основна моя думка залишиться незмінною: це дуже хороший, щирий і пронизливий роман. Про надію, про любов, про Францію. Про вічну пам'ять, про священне безумство. І, звичайно ж, про повітряних зміїв.