Книга французької письменниці Мюріель Барбері «Елегантна їжачиха» судячи по обкладинці здається легким, романтичним романом. Насправді в ній немає нічого романтичного чи солодкого. Авторка вмістила в книгу дуже великі та розлогі філософські роздуми та власні судження. У книзі декілька головних персонажів. Перша героїня – зріла жінка, яка працює консьєржкою і живе дуже хибними стереотипами. Вона досить недалека, і намагається всім доказати, що вона дурнувата та негідна чогось більшого в житті. Інший образ теж жіночий. Перед читачами постає школярка, яка на свої дванадцять років є розумнішою та талановитішою ніж інші люди навколо неї. Вона теж дотримується хворобливих стереотипів. Персонажі дуже незвичні, їх часто шкода. У книзі є і чоловічий персонаж – японець, який змінює головних героїнь. Перші сто п’ятдесят сторінок книги досить монотонні, але прорвавшись через них починається досить цікава та динамічна розповідь. Оформлення книги якісне, папір цупкий, кремового кольору, переклад досить хороший. Рекомендую любителям філософських, світоглядних творів!

Тільки-но дочитала цю чудову книгу і хочу поділитися своїми враженнями та емоціями. Чула я про неї дуже давно, але ніяк вона не потрапляла вона мені до рук. Цієї весни я придбала її в українському перекладі, і не жалкую, хочу і не повністю ним задоволена. Окреме слово, хочу сказати про якість самого видання: чудовий бежевий папір, який я нюхала щоразу як відкривала книгу. Обкладинка, на мій погляд, більше відображає зміст роману, аніж та, що у російському виданні. Роман має форму щоденників, які ведуть дві мешканки одного будинку. Такі різні, і водночас схожі, вони зображають життя навколо них, кожна зі своєї позиції. Роман носить яскравий відбиток роду занять авторки. Мюріель Барбері, за фахом викладач філософії, наповнила свій твір не тільки класичними філософськими міркуваннями великих мислителів, але й простими зреченнями своїх героїнь. Спочатку, мене трошки обтяжували філософські вподобання героїнь. Та з часом, я не тільки звикла до них, але не уявляла собі без них роману. Особливе місце у романі займає гастрономічна тема, а саме чаювання Рене та її подруга Манюели, котра випікає чудові десерти до чаю. З легкої руки Манюели на стіл потрапляє ледь не найвідоміший літературний десерт Франції, улюблене печиво Пруста «Мадлен». Читаючи сцени чаювання, я відчувала себе поряд с персонажами, і мене огортало таке приємне відчуття затишку і запах зеленого чаю с жасмином. Мені навіть здавалося, що я відчуваю на смак всі ті десерти, що їх їли персонажі. До появи у романі, пана Какуро, дія носила статичний характер. Цей персонаж змінив не тільки хід усього дійства, але й запланований кінець твору. «Елегантна їжачиха» приємне чтиво, що не залишить байдужим навіть заповзятого любителя тільки класики.