Потяг, що йде до столиці Імперії, застрягає у Києві. Користуючись нагодою, місцеві правоохоронці прохають Олександра Тюрина, підполковника, чиновника з особливих доручень, допомоги у дивному ділі. Вбитий хлопчик. Тут треба зробити відступ та докладніше розповісти про Київ, зображений у книжці. Це - Київ 1910х років, магічний Київ, що заселений нечистю та людьми одночасно. Нечисть ця має різну подобу : тут вам і водяними, і змієгололовці, мавки, чорти, перелесники, гмури, є відьми та упирі. Тюрин береться за справу вбитого хлопчика, що жив з водяниками, але трапляється нещасний випадок, через що він загублює людську подобу. Тепер він відроджений, синій та жахаючий. Всередині людина, ззовні нечисть, хто ж насправді він? Чи вдасться йому дізнатися долю батька, який займався дивними розкопками та служив в особому Четвертому відділі? Тим часом на Київ насувається страшна біда. Не вщухають сутички між людьми та нечистю, на місто нападають кощі, а нечисть чекає відродження легендарного Змія... Книга цікава, насичена історією та містикою. Можливо, перші сторінки викличуть багато питань, а імена та легенди здадуться важкими. Але якщо подолати початок, книга вас вже не відпустить. Я читала її дуже довго, потроху кожен день, бо це не та книга яку можна проковтнути за день.

Альтернативний Київ 1913 року. Київ, у якому люди живуть поруч із різноманітною нечистю - відьмами, домовиками, вовкулаками, чортами, тощо. Без шовінізму з обох боків, звісно, не обходиться і для того, щоб стався вибух, потрібно лише піднести сірника. Слідчий з особливо важливих справ Олександр Петрович Тюрин через випадковість застряг у Києві і, користуючись ситуацією, поліція просить його допомогти у розслідуванні смерті людського хлопчика, тіло якого знайшли на Трухановому острові. Жити та вести комерцію там дозволено лише нечисті, тож вбивцю потрібно знайти якомога швидше, щоб заспокоїти переляканих містян, серед яких уже пішли чутки, що це була ритуальна жертва. Тюрин вважав, що затримається в Києві не більш, ніж на день-два, та вийшло трохи інакше... Мені дуже сподобалась ця історія, атмосфера старого Києва вдалася авторці на всі 100%. Головний герой вийшов дуже цікавим і об'ємним, йому можна вірити та співпереживати. Другорядні герої теж не відстають від нього, особливо Топчій, який виконує для Тюрина роль такого собі доктора Ватсона. До речі, героїв дуже багато і короткий перелік дійових осіб, який можна знайти на початку книги, зовсім не зайвий, особливо в останніх розділах. В романі розповідається про 6 справ, які Тюрин вів у Києві. На перший погляд вони ніяк не пов'язані, та в кінці книги стає ясно, що всі вони були частинами одного пазлу. Взагалі, тут кожен знайде щось для себе. Любите слов'янське фентезі? Ось вам водяники, мавки, чорти та інша рідненька українська нечисть. Любите детективи, і особливо ретродетективи? Та будь ласка, чого-чого, а розслідувань тут вдосталь. Любите містику і древні культи? Спроби відродити давнього царя нечисті Змія відіграють у романі далеко не останню роль. А як що до жахів? Без зайвих спойлерів скажу: тут будуть зомбі. Любителів родинних таємниць та романтики також обділеними не залишили. І все це цілком гармонійно поєдналось між собою. Сподіваюсь, авторка напише ще щось про цей світ, а "Лазарус" однозначно рекомендую.

"Лазарус" Світлани Тараторіної став для мене знаковим твором, адже це був перший раз, коли я читала УКРАЇНСЬКЕ фентезі. І я рада, що почала саме з цієї книги. Це просто флакон любові! По-перше, події відбуваються в мій найулюбленіший відрізок часу - початок 20 ст. По-друге, це не просто фентезі, а фентезі-детектив, приправлений вовкулаками, водяниками, мавками та іншою нечистю. Ляпота ще та. Книга сподобалася мені на 89%, у ній є як плюси, так і мінуси, АЛЕ щодо останніх, то чисто суб'єктивщина. Персонажі. Головний герой, Тюрин Олександр Петрович, має 33 рочки. Страшенно переймалася, аби він не почав мене бісити. От є в мене така проблема з ГГ, вони або мене дратують, або я ніяк до них не ставлюся (що вже добре!), або (у найрідкісніші випадки) вони мені подобаються. З Тюриним склалося все напрочуд непогано. Він розумний, чесний і благородний, як факт, Олександр завжди нагримував на Топчія за те, що той брав хабарі, допомагаючи своїм родичам, що робить його непідкупним. Але Тюрин не ванільний, у нього є й недоліки такі як: себелюбство, зарозумілість і грубість, що, на мою думку, добре, тому що ідеальні персонажі всім давно вже осточортіли, у кожної людини є як світлі, так і темні сторони, тож хвала С. Тараторіній, що показала його живим персонажем, а не солоденьким лицарем на білому коні. Також вище згаданий Топчій, якого я просто обожнюю. Так, він бере дрібні хабарі, допомагаючи своїм родичам, яких у нього пів-Києва (потім дізнаєтесь чому), але тільки у якихось незначних справах. Взагалі це мегадобрий, мегапозитивний чоловічок і його фразочки були просто шикарними. Із усіх персонажів Парфентій Кіндратович подобається мені найбільше. Сюжет. Динамічний, ви ніколи не будете нудьгувати, а наприкінці першої справи вас очікує щелеповідвисальний момент, не буду говорити який, та ви точно здивуєтеся. Проте тут є і мінус. Як на мене, то темп у авторки був занадто швидким, я хоч і сама так пишу, але як читач люблю розгойдуватися все ж більш повільніше, але це чисто питання смаку. Світобудова. Одне слово - БРАВО! Я обожнюю нашу міфологію і вимагаю, аби українські автори і надалі її популяризували, а Світлана проробила колосальну роботу. Тут тобі і домовики, які служать на пероні, і київські відьми, і хтиві перелесники, та замріяні мавки, князь Басараб, що є упирем, ціле поселення водяників зі своїми звичаями й побутом. І це я ще навіть половини не розказала! Також там будуть чорти різних видів, русалки, котрі працюють в будинках розпусти, змієголовці і багато чого іншого, майстерно вплетеного в життя Києва. Одним словом, якщо ви втомилися від вампірів і ельфів, а хочете рідного, ЯКІСНОГО фентезі, то вам сюди!