В литературном мире французский писатель с еврейскими корнями Ромен Гари известен не только как потрясающе талантливый автор, но и как великий мистификатор. Именно ему удалось стать двукратным владельцем самой престижной во Франции литературной премии – Гонкуровской, в то время как по правилам ее можно получить только один раз в жизни. Ромен Гари нашел способ обойти это правило, взяв себе псевдоним Эмиль Ажар и написав под ним произведение, которое заставило снова заговорить о нем как о писателе. Автобиографический роман «Обещание на рассвете» - это моя любимая книга, принадлежащая перу этого невероятного автора. Она о том, на что способна материнская любовь. Мать Ромена Гари еще в детстве вывезла его из бесперспективной Российской империи и вместе с сыном поселилась в Париже. Она не просто мечтала, что ее сын добьется литературных и дипломатических высот, она делала все возможное (а часто и невозможное), чтобы это произошло. И действительно, Ромен Гари стал знаменитым писателем, был он и дипломатом, и летчиком во время Второй мировой войны. Потрясающее произведение, рекомендую!

Це надзвичайна книга, у якій описується дитинство і дорослі роки її автора. Значну роль у формуванні його особистості зіграла його матір. Не можу однозначно висловитися щодо цієї книги. Так, матір Ромена з раннього дитинства формувала його впевненість у собі, не шкодувала нічого (ні сил, ні грошей, ні часу), аби тільки її син виріс достойним чоловіком. Матір Ромена - приклад безмежної та відданої любові до сина, приклад того, як слід виховувати дітей успішними і впевненими у собі. Навіть у складні для їх сім'ї часи матір Ромена робила все, щоб її син був доглянутим і щасливим. Заради сина вона вирішувала будь-які проблеми. Навіть сам Ромен зазначав, що вже в дорослому віці і навіть далеко від матері він відчував сильний зв'язок із нею. Мені здається, що зараз таке відношення до дітей є рідкістю, усе більше сучасні батьки виховують дітей заочно. Але автор показав, як мама закладала основи його подальшого успіху в житті, розвивала його таланти. І це варто знати батькам. Однак, протягом читання складається враження, що Ромен, прагнув досягти успіхів у літературі або воєнній справі не через власне бажання самореалізуватися, а для того, щоб улестити самолюбство матері, аби вона була задоволена ним. У дитинстві він дав їй обіцянку бути успішним, прославити її і все подальше життя намагався виконати цю обіцянку. Це вже була занадто хвороблива прив'язаність сина до матері. Ромен навіть брехав їй тоді, коли не міг похвалитися успіхами, адже не хотів її розчаровувати. Він пам'ятав, як вона із сумом дивилася на нього, коли він у дитинстві не виправдовував її надій, і тому у дорослому житті він усі свої вчинки робив з оглядом на матір. І це мене бентежило, адже мати часто змушувала сина ніяковіти і страждати. У будь-якому разі, цю книжку варто почитати, у ній описується багато життєвих ситуацій, через які дитина може страждати або відчувати себе безмежно щасливою. Безсумнівно, Роменова матір досягла свого - її син став успішної людиною і досяг усього, про що мріяла мати, але чи став він щасливішим від цього? Мені здалося - він жив не своїм життям.