Чи не кожен з нас іноді ловить себе на думці про те, що хотілось би бути розумнішим, кмітливішим…Звичайно, було б чудово мати не тільки бажання щось вміти робити, але ще й неабиякі здібності до того. Чарлі Гордон теж мріяв про подібне, хоч і тішився з того, що мав. А були у нього і друзі, і робота, захоплення…і непереборне бажання вчитися. Саме це бажання і підштовхнуло Чарлі взяти участь у небезпечному науковому експерименті, який допоможе йому нарешті стати розумним, адже він – людина з розумовими порушеннями. Щемлива історія про відношення до людей з розумовими порушеннями. Чи насправді знання роблять людину щасливою, або ж навпаки? Як триватиме експеримент, і до чого він призведе? Мене ця історія глибоко вразила і змусила переглянути деякі моменти мого власного життя.

По-перше, ця книга здатна розвинути у вас почуття толерантністі, зрозуміти більше про навколишній світ та навіть про себе… Можливо, здійснити у своєму світобаченні якісь нові відкриття. Ця книга корисна для прочитання абсолютно усім, хто живе у суспільстві! Сам стиль книги, її написання чудово відтворює картину світу головного героя, дозволяє із його суб’єктивної точки зору поглянути на його картину світу, пережити разом з ним розвиток та деструкцію. Ця книга здатна розбити серце, та при цьому, зробити у ньому більше місця для добра…

Вперше я почула про даний твір Деніела Кіза приблизно 3 роки тому. Серед рекомендацій лідерів думок також дуже часто можна почути про цю книгу, але окрім загадкової назви про якогось Елджерона мене нічого не привабило. З думкою "ну може колись і прочитаю" я додала цю книгу у свій wishlist та забула. Буквально місяць тому мені знову випала нагода побачити цю книгу серед рекомендацій знайомих, ну тоді я точно вже не могла відкладати покупку на потім. Чесно кажучи, купуючи цю книгу, я навіть не читала опис, тому була стовідсотково впевнена, що Елджерон – це людина. Але з появою книги у моїх руках я одразу ж закохалась у сюжет. Нічого подібного до цього я не читала ,та і назвати себе людиною, яка любить класику теж не можу. Спочатку читати було трошки складно, бо я взагалі не очікувала, що ця розповідь почнеться зі спроб розумово-відсталої людини щось написати. Тим не менш, прочитала я ці сторінки досить швидко, а на книгу в цілому в мене було 4 дні. Спочатку я читала по 50 сторінок в день, а потім половину книги прочитала за 1 вечір. Деніел Кіз справжній майстер своєї справи, так захопити мене історіями життя героя мало кому вдавалось. То що ж ми маємо… Чарлі – наш головний герой з незвичайною хворобою. Протягом усієї розповіді мені було надзвичайно шкода його, його дитинство, постійне знущання з боку сім'ї. Але в один момент він став розумним, але це ще більше почало дратувати оточуючих. Щоб уникнути спойлерів, скажу останнє - мені якось прикро, що історія закінчиласт так, хотілось би почути думки Аліси наприкінці розповіді... Наостанок скажу тим, хто вагається - я можу вас запевнити, що ця історія дійсно варто уваги!