Нарешті дочитав обидві книжки і можу про них сказати. "Проза" - це реалії та фантазії автора у зібраних творах, котрі читаючи, можна відчувати. А "Поезії" - то відчуття, які вартує пережити самому. Проза Андрія Кузьменка просякнута простими життєвими моментами (мандрами, армією, певною містикою), які вдало перетинаються з влучними жартами та де-не-де вдалими матюками. Вона така ж проста, яким і був наш кумир. Поезія в свою чергу має глибокий зміст та багато мудрих ідей, котрих автор хотів донести до мільйонів читачів та слухачів. Чому слухачів? Та тому, що переважна більшість віршів є піснями, що їх виконували гурт Скрябін і Кузьма. Зараз всі ті пісні виконують лише скрябіни, вже без тої активної громадської думки в деяких з них - Кузьми нема, та залишилась ІДЕЯ. Прекрасна збірка творчості прекрасної людини! Тож відкидайте всі сумніви і насолоджуйтесь читанням, адже допоки ми з вами будемо читати, наспівувати й слухати його творчість - доти Кузьма буде жити в нашій пам′яті та наших з вами серцях! Рекомендую всім! Вартує :)

Прекрасна збірка творчості прекрасної людини! В книзі "Поезія" Ви отримуєте тексти улюблених пісень і чудові ліричні та гостро-політичні, сатиричні вірші Андрія Кузьменка. А в книзі "Проза" отримуєте дозу прекрасного настрою від першої до останньої сторінки! Ці веселі історії з неперевершеною манерою написання, західно-українським колоритом, неприкритим глузуванням над всім чим можна і над собою зокрема. Дуже сподобались цікаві метафори і епітети, якими користується Кузьма. От, наприклад, на перших сторінках повісті "Я, Паштет і армія": "— Прізивнік, б**-на. Ка мнє бєггом марш! — таким голосом могла кричати людина, що потрапила під бетономішалку. — Я, шо лі? — знизав я плечима та подивився на крикуна — прапорщика, який виглядав так, ніби був в армії довше, ніж існувала сама армія. Навіть на відстані було видно, як його вуса, пожовтілі від тонн нікотину, настовбурчувалися при кожному слові. Мене знудило від раптової думки, що прапор мусить кожен день облизувати ту страшну жовту волосню. Цікаво, яка флора і фауна може там мешкати? — Шо лі — у тьоті Олі! Ти, засранєц, ка мнє, бєггам! — знову верескнув він, і мені не залишалося нічого іншого, як підскоком пораненої в сраку антилопи погнати до нього." Та "— Так, граблі дайтє, — попросив я. — З граблямі каждий смагьот, а ти так папробуй, — сказав він і заржав жовтозубою либою здохлої нутрії. — Пішов до сраки, — з привітною посмішкою сказав я в надії, що старшина не врубається. — Посрать — то сході, канєшна! — не відводячи погляду від собаки, побажав він мені." Одразу стає зрозуміло, що очікує тебе брутальний текст, не прикритий жодними ширмами пристойності. Дійсно, чоловічі повісті, котрі, однак, я впевнений, прийдуться по душі більшій половині прекрасної статі!) Тож відкидайте всі сумніви і насолоджуйтесь читанням!)

Лично я раньше с его литературным творчеством не встречался, поэтому когда увидел сборник на Якабу - без колебаний купил (было очень интересно). Издание шикарно показывает яркий талант Кузьмы с его искрометным юмором, тонким лиризмом, четкой позицией, как гражданина. Книга, где все по-настоящему, честно, без пафоса. Так, как это мог «сделать» только Он. Мне очень понравилось. Местами хохотал до слез, а порой - также до слез, но уже от сочувствия. Кузьма не боялся говорить о том, что для других было чем-то «нон грата», раскрывал наши слабости, проколы, часто смеялся над властью, указывая ее огрехи. Как он это делал!!! Легко, не «загружая», с тонким юмором и «западенским» колоритом. Очень понравились его приключения на «Победе», а также в "армейских стенах". Здесь действительно было над чем посмеяться. И иметь полный сборник песен Кузьмы я тоже всегда хотел. Поэтому читал с упоением, даже не оставил на следующие выходные! ... Наверное, в этом и заключается гений Кузьменко - приковать внимание, да так, чтоб до самого конца. Любители добротного и веселого украинского творчества, 'то издание для Вас! p.s. Очень уважаю, люблю этого человека. Шоумена, певца, весельчака, просто настоящего украинца. Я вырос на его песнях. В свое время было впечатление, что вместе с Кузьменко ушла и часть моего детства ... Спасибо тебе, Андрей! Ты всегда в наших сердцах!