Я, коли купував цю книгу думав, що вона буде про дівчинку яка бешкетує, потім зрозуміє свої помилки та буде виправлятися. Але ні. Батьки цієї дівчини просто як боксерські груші, дівчина знущається, а вони мовчать. Ну де ви бачили щоб дівчинка яка ходить в початкову школу хотіла вбити свого кота, грубіянила батькам, вбивала маленьких тварин, наприклад пташку, жартувала про релігію і фемінизм, робила всім шкоду та всіх била? Вона б в мене вже у стінку полетіла. Я не думаю що таке можна давати читати дітям.

"Крута Адель. Це добром не скінчиться. Том 1" Антуана Доле увірвалася в читацьке життя моєї Марійки, як ураган)), який змітає рештки сумнівів, ліні, байдужості і будь-яких "відмазок". Вже з самого початку її заінтригувала і зацікавила обкладинка, а відкривши перші сторінки, Марійка не могла відірватися від читання)) Бальзам на мою читацьку душу, - це перша(!) книга, яку доня захотіла прочитати сама. Ура) Прикро, що показати новинку я чомусь вирішила їй перед сном, а назавтра був понеділок і шкільний день. Пів на дванадцяту я вкотре намагалася вимкнути світло і забрати комікс, але ні)) Ледве вмовила)) Марійка поклала книгу під подушку, а зранку взяла з собою до школи, і читала на перервах))))) Отак от ми познайомилися і потоваришували з Адель) Перечитувала вона перший том не один раз, і навіть сама почала збирати кошти на наступні томи(!). Забігаючи наперед скажу, що наступні 4 томи ми придбали потім саме за ініціативи доні і на її зібрані кишенькові гроші) Знаєте, я, наприклад, не дуже люблю чорний гумор) Але я іноді сміюся і з таких жартів. Є моменти, ситуації, коли важко втриматися ("і сміх, і гріх", як ото кажуть). Так от сторінки коміксу про Круту Адель - це суцільні такі винятки)) Марійці дуууже сподобався комікс! І часто ми разом сміялися з тієї чи іншої ситуації на малюнку)) Крута Адель ні на кого не схожа, вона така, яка є, вона просто інша. Їй і не має подобатися все, як іншим, і жити, як всі інші вона не має, щоб лише догодити комусь. Це хороший момент, на якому акцентується автор, бути собою, бути не схожим, бути індивідуальністю. Та головне, щоб дитина не сприйняла заклики Адель буквально. Є діти, які розуміють все буквально, як чують, їм важко зрозуміти щось у переносному і образному значенні слова (як і прототип головної героїні, до речі, мабуть, який , як кажуть, наче існує). Книга про Адель не закликає ображати ваших кота, однокласників чи батьків. Саме про це ми говорили з донею після прочитання коміксу, так Марійка познайомилася зі значенням слова "сатира". Крута Адель - дівчинка маленька, проте дуже розумна. Вона весь час випробовує межі дозволеного (як роблять діти аід час вікової кризи у 3 роки, наприклад), і так, як мама-мамі, я таки щиро співчуваю батькам Аделі. Бо ж весь час тримати оборону та бути готовим до чергової витівки свої доні - це завдання не з легких. У Аделі є кіт Аякс, який вона вважає левеням, є уявний друг, який давно помер з огляду на його дату народження. В неї немає друзів-однолітків. Проблема дружби часто з'являється і у "пристойних добрих" дітей. А якщо ти - не така, як всі, то і поготів не все буде легко. Проте дівча хоч і капостить, і зловредне, і дуже прямолінійне, проте при цьому вона і щира, і сильна, і дотепна, і кумедна, і навіть досить мила)) Знаєте, якби не йшлося про те, що Адель ходить вже до школи, я б подумала, що їй ще зовсім мало років)) Пам'ятаючи, що у країнах Європи, Америці, Канаді та ін. діти часто йдуть до школи з 4х років (там система побудована інакше, ніж у нас, і справді там освіта - саме для дітей), то це схоже на правду, малеча таке витіває якраз відповідно до віку, ну, і до сприйняття світу та власного я. Та попри все це, Адель дуже любить свою родину! І мабуть і кота)), адже, гадаю, якби вона таки хотіла йому справді зашкодити, вона б це утнула, а так - Аякс живий і здоровий, і не лише у першому томі)) Таких дітей, як Адель, небагато: загалом діти не схильні у такому ранньому віці до критичного оцінювання, до перевірки всього прочитаного і почутого лише на власному досвіді, до аналізу існуючих стереотипів, до відстоювання власної думки та стилю життя. З коміксу є що взяти собі хорошого, є про що поговорити із дітьми, як про "не дуже адекватні моменти", є з чого і над чим посміятися і, звісно, порадіти, що твоя дитина захоплено читає сама! Ілюстраторка Міс Пріклі внесла неймовірну свою частинку у розвиток шаленої популярності "Крутої Адель" - ілюстрації яскраві, стильні, чудово поєднуться із діалогами, влучно відтіняють відчуття і вчинки маленької витівниці! Дуже дякуємо видавництву Nasha Idea за якісний комікс, за натхнення для "нечитайликів", за грамотну українську мову, за такі нестандартні книги! Зокрема, якістю перекладу "Крутої Аделі" українською мовою ми завдячуємо талановитим перекладачкам Анастасії Лісовській та Єлизаветі Джасте! Раджу всім дітям, незалежно від статі, прочитати перший том "Крутої Адель", а потім спробувати втриматися від самостійного читання!

Надзвичайно кумедний комікс, але він скоріш розрахований на дорослих (або принаймні на підлітків) – вони зможуть гідно оцінити всі вигадливі витівки маленької Адель. Отже, крихітка Адель – здавалося б, звичайна допитлива школярка. Однак усі її фізичні та розумові зусилля спрямовані проти всього, що її оточує (й особливо вона випробовує межі можливостей її кошенятка). Адель знущається над усіма (але не перетинає межі дозволеного): постійно ставить батьків своїми запитаннями і зауваженнями у незручне становище; грубить і насміхається над однокласниками (а подумки – грубо знущається над дівчатами). Вона майже повсякчас дратівлива і незадоволена, а її капостям просто немає меж. Книжка побудована, як маленькі (лише 1-2 сторінки) ситуації із шкільного та сімейної життя Адель, розкриті в кумедних ілюстраціях із діалогами головних героїв. Я дуже повеселилася із цим коміксом, однак мені шкода батьків Адель. А ще, наскільки я зрозуміла, книжкова Адель має реальний прототип (цікаво було б подивитися на цю дитину).