Щемка з одного боку, але дуже тепла і добра книжка. про котів і їхніх людей, які вимушені були покинути рідну країну з політичних причин, але не змогти знайти себе на чужині. а котики ведуть листування і намагаються розібратися у труднощах людського життя. дуже раджу, хоча книга і непроста, емоційна. в той же час котячі думки і діалоги описані дуже реалістично і тепло. окрема подяка Ользі Чичинській за переклад. так сподобався, що уже замовила ще кілька книг в її перекладі!

Виявляється, коти також уміють писати і доволі активно обмінюються листами. Вони роблять це у свій, унікальний і дуже котячий спосіб, користуючись при цьому запахами. А розносять таку пошту, самі того не підозрюючи, люди. Про таких письменних котів і розповідає у своєму романі турецька письменниця Оя Байдар. Характерною особливістю цього роману є майже автобіографічний його характер. Свого часу пані Байдар захопилася комуністичними ідеями і через те зазнавала гонінь і навіть потрапила до в'язниці на батьківщині. Це стало причиною еміграції до Європи, яка тривала 12 років. Повернулася до Туреччини авторка лише у 1992 році, тоді ж і написала свій роман, який отримав чимало схвальних відгуків від читачів і критики. Те саме відбувається і в житті власників котів-головних персонажів книги. Усі вони, як і Оя Байдар - політичні біженці, для яких життя в еміграції є доволі травматичним. Більшість із них мріють повернутися додому і роблять для цього все можливе. В цілому книга мені сподобалася - цікава історія, харизматичні персонажі-коти, автобіографічність. Однак, я очікувала, що книга буде більш яскравою в контексті відображення емоцій і стосунків між котами і їхніми господарями, а вони, на жаль, були описані, як на мене, трохи поверхнево.

Ви коли небудь думали, чи спілкуються між собою ваші домашні улюбленці. У них є якась мережа, телефонний зв'язок чи можливо листування? А турецька письменниця Оя Байдар знає як вони спілкуються. Могли б ви уявити, що вони листуються, але не так як ми літерами, а за допомогою запахів. Історія розповідає нам про життя політичних вигнанців та їх котів. Дивовижні стосунки які зав’язуються між ними, коли навіть вони не бачили один одного, кохання, повага, радість та смуток. Це все передається за допомогою листів, які вони залишають на своїх господарях, коли ті навідуються один до одного. Завдяки цій книзі ми вчимося краще розуміти психологію наших домашніх улюбленців. Історія захоплює з перших сторінок. Я навіть не могла подумати, що цей роман так сильно може занурити у світ пухнастих друзів, які так само як і ми переймаються за проблеми які оточують їх. Та ні аби яку роль грає дивовижний переклад Ольги Чичинської. Таке враження ніби роман було написано на українській мові. Як говориться у самій книзі: «Люди, які прочитають роман "Котячі листи", ніколи більше не дивитимуться на котів, як раніше... Жоден з котів, прочитавши роман "Котячі листи", ніколи більше не ставитиметься до людей, як раніше...» І це цілковита правда.