На мою думку, цей роман є один із найбільш сильних творів Джоджо Мойєс. "Корабель наречених" виходить далеко за рамки любовного роману. І це те, що мені подобається. Я б навіть назвала його історичним романом. Адже твір розгортається на фоні реальних історичних подій. Особисто я з роману вперше дізналася, що був колись такий "корабель наречених". Просто уявіть, близько 600 наречених і дружин, прямують до своїх чоловіків. На одному кораблі. Більше того, на військовому кораблі. Бідний капітан! У кожної дівчини своя історія, свої почуття та мрії. Кожна зважилася на цю подорож заради кохання. І тепер усі вони вимушені тривалий час знаходитися поруч. Бо кругом - тільки океан. Що може статися, коли перетинаються стільки доль? Джоджо Мойєс подає гарний варіант того, що могло б відбутися за таких умов. Головні героїні - неймовірно різні. Але кожна з них змушує читача симпатизувати. Як вони подолають відстань? Чи порозуміються між собою? Для кого ця подорож стане квитком у нове життя, а чиї надії обернуться розчаруванням? І чи є у минулому героїнь таємниці, від яких вони утікають? Це твір, який не просто є гарною історією про кохання. Роман "Корабель наречених" зворушує, зачаровує та, безумовно, лишається в пам'яті та в серці ще довго після читання.

Книгу "Корабель наречених" Джоджо Мойєс перечитую вдруге і можу сказати, що перший раз книга сподобалася набагато більше. Чи то я "переросла" подібні романи, чи просто час для прочитання, невдалий, але мені було нуднувато. Сюжет достатньо цікавий: шістсот п'ятдесят п'ять наречених пливуть на кораблі авіаносці з Австралії в Англію, щоб після війни возз'єднатися зі своїми чоловіками. Ми знайомимося найближче з чотирма із них. Маргарет - сільська дівчина, яка і "коня на скаку зупинить", але тільки на словах, оскільки стала неповороткою через вагітність. Джин - 16-літня дівчинка, надзвичайно прямолінійна і весела, палить, випиває і не проти познайомитися з матросами на кораблі. Евіс - звикла до розкоші, дивом потрапила в такі непідходячі умови. Френсіс - мовчазна медсестра, яка має ох які скелети в шафі. От якраз історія Френсіс в мене викликала найбільшу симпатію, співчуття і віру в майбутнє, у справедливість. Ця історія місцями весела, місцями сумна, викликає сміх, сльози, жалість, розчарування, захоплення. Тому читайте і насолоджуйтеся.

Книга "Корабель наречених" - це чудова романтична історія, яка відбувається відразу після закінчення війни. Військовий авіаносець "Вікторія" пливе до Великобританії з незвичним "вантажем" - шістьма сотнями наречених та дружин військовослужбовців. Ці сміливі жінки вирушають у довге плавання (аж шість тижнів!), щоб нарешті воз'єднатися з своїми коханими, з якими їх розлучила жорстока війна. Кожен герой на кораблі переживатиме бурю емоцій та свої особисті драми... Жінки вперше опинилися так далеко від дому та рідних... Капітан корабля переживає, що це його останній рейс і доведеться іти у відставку... Вся команда думатиме про те, як зайняти цих жінок, щоб вони не нудьгували... Комусь приходить лист від дружини з проханням розлучення... Когось із наречених більше ніхто не чекає... А в когось є свої привиди минулого, яких так страшно побачити знову. Відверто кажучи, перша половину книги особливо мене не вразила. Я подумала, що це черговий романчик, який можна прочитати на пляжі, щоб скоротати час. Але книга виявилася набагато глибшою. Тут і про дружбу, і про кохання, і про честь і відвагу. Дуже цікаво! Хепі-енд дуже потішив.