Чи багато ми знаємо про комунізм в Україні? Навряд чи. І саме праця Джеймса Мейса для мене стала відкриттям. Здавалося б, що за українську державність боролося між собою УНР та Гетьманщина, а на противагу їм виникла маріонеткова Радянська Україна в Харкові. Та автору завдяки величезному пласту опрацьованої інформації вдається показати все з зовсім іншого кута історії. Кожен розділ книги інформативно і без зайвих текстологічних навантажень показує, як в Україні виникав власний комунізм, який мав великі відмінності від комунізму сусідньої держави. Для пересічного читача, яким був я, стало відкриттям, що українські комуністи прагнули побудувати власну соціалістичну державу, яка б не залежала від москви. Так великий вплив на це мали не "чисті" комуністи, а колишні укапісти та боротьбисти, які доклалися до встановлення радянської влади на теренах України. З погляду сьогоднішнього часу, напевно, можна закидати їм те, що саме вони призвели до знищення величезної кількості людей, але навряд чи їхня підтримка УНР змогла б втримати Петлюру та директорію при владі. Тим паче про це писати звичайному читачу, навряд, чи варто. Ну і власне, книга базується більше на культурних досягненнях Радянської України, де насправді було зроблено за невеликий період в ті часи неймовірні успіхи. І ті успіхи були зроблені саме завдяки українським комуністам, а не за вказівки з москви, яка звичайно на початках, для примирення і встановлення своєї влади мусила йти на поступки українцями, та іншим неросійським народам союзу. Тому закиди, особливо сьогодні, про те, що ленін творець Україні настільки далекі від реальності, як те, що динозаври вижили. Влада Радянської України прагнула на основі національного вибудувати країну, яка б була рівною з росією, а не підкорялася їй, країною, що мала б всі ті самі права, а не просто була додатком, як за часів імперії. Впродовж приблизно 10 років, з різними успіхами Україна ішла своїм шляхом, де найбільше розвивалася культура та освіта. За цей період майже з нуля постав українських простір у містах, де звісно все одно було багато інших національностей, і всі вони мали свої права, школи; але такою українською Україна ще ніколи до цього і впродовж багатьох років не буде, аж можливо, навіть, не до відновлення незалежності, а до Революції Гідності. На жаль, всі ті успіхи влади Радянської України почали ставати "контрреволюційними", як наприклад в новому правописі пом'якшена "л" та літера "ґ". І за вказівкою сталіна почалися чистки з вигаданими звинуваченнями, що призвело до знищення ти не 4/5 всієї інтелігенції, а згодом за наказом москви було проведено Голодомор. Влада москви знищивши українську еліту, та виморивши населення стерла з історії всі досягнення. Досі ми не знаємо, що сталося з багатьма представниками того часу, про інших ми за 30 років відновленої незалежності дізналися лише частину. Ця праця для мене змінила повністю ставлення до представників тогочасної влади, серед яких безумовно були ті, хто прагнув побудувати сильну Україну, так комуністичну, але ту, яка б була відмінною від росії і мала власну верхівку, що керувала б країною. Цьому, на жаль, не вдалося збутися.

Я очень сомневаюсь, что о Джеймсе Мейсе в Украине знают многие. На самом деле, его исследования очень важный для всех украинцев. Американский ученый изучал сложнейший период нашей истории, и он был одним из тех, благодаря кому мир узнал о Голодоморе 1932-1933 годов. В книге «Комунізм та дилеми національного визволення» он рассказывает не об этой трагедии, а о событиях, которые ей предшествовали, стали основным ее фактором. В материале рассказывается об Украине 1918-1933 годов. После падения Российской империи в украинцев появился уникальный шанс стать независимыми, шанс создать собственное государство. Еще через год можно было объединить все земли, в т.ч. западные (распалась и Австро-Венгерская монархия). И попытки сделать это были, но, как закончились, все мы знаем. Но, почему эти попытки были неудачными, и как в Украине утвердилась власть Советов? Как раз можно узнать из этой книги. После прочтения я иначе смотрю на некоторых известных личностей истории, теперь могу сложить полную картину тогдашних событий в Украине. «Комунізм та дилеми національного визволення» поражает фактами, некоторые из которых просто не укладываются в голове. Этот труд нужно читать для того, чтобы понять истинную сущность коммунизма, который исповедовали большевики, и гнилость всей политической системы СССР. Хорошо иллюстрирует политику партии такая цитата из книги: «…кажучи пригнобленим національностям: ви маєте право відділятися, але ми вам не рекомендуємо, ми ставимо себе в смішне становище» Это слова Юрия Пятакова, большевика из Киева. То есть даже представители партии понимали такое несоответствие, такое противоречие. Но это касалось всего, что декларировала КПСС. Любые провозглашенные ценности и права были лишь словами, расходящимися с делом. К тому же в партии часто менялся курс, а «несогласных» если не открыто наказывали, то травили, публично осуждали, превращали в козла отпущения. Каждая часть, каждый раздел книги Джеймса Мейса свидетельствует об этом. Поражает и тот факт, что Украина могла и не стать частью СССР! В 1917 году украинцы не поддерживали большевиков, доверяя местным партиям. Вплоть до 1919 года большевистская агрессивная антиукраинская политика вызывала массовое сопротивление со стороны украинского народа. Но, как коммунисты жестоко поступали с такими людьми: «Ті, хто розмовляв українською в громадських місцях, вважалися націоналістами та контрреволюціонерами, що підлягали розстрілу без суду й слідства.» Тихий ужас! О том, какими темпами и какими путями происходила украинизация, и почему ее пришлось срочно сворачивать, также довольно подробно рассказывает автор. Мейс основательно исследовал тот период и написал не только об общем состоянии дел Украины, но и отдельно выделил тогдашнее развитие культуры, экономики и исторической науки. Мне особенно интересным показался раздел о Николае Хвылевом и украинской литературе, искусстве 20-х годов. В целом, книга очень интересна с исторической точки зрения. Считаю, ее должен прочесть каждый сознательный украинец.