як прочитала в попередніх відгуках - "це той випадок, коли ти або любиш цього автора, або ненавидиш". В мене другий варіант. 100 раз брала в руки і давала шанс - ніяк, просто ніяк мені не заходить. Не цікава, не чіпляє. 1 зірка за цікаві гарні ілюстрації.

Роману Девіда Лоуренса "Коханець леді Чаттерлей" скоро виповниться сто років, однак і до цього часу він продовжує викликати суперечки і навіть шокувати відвертими еротичними сценами. Що вже говорити про Англію двадцятих років минулого століття, коли "Коханець..." вперше побачив світ! Сама фабула романа у пуританські налаштованого читача викликала несприйняття і осуд. Молода і чуттєва Констанс після того, як її чоловік Кліффорд отримав важку травму, приречена вести життя доглядальниці, відмовившись від особистого щастя. Біда в тому, що подружжя і до нещастя не поєднувало кохання і взаємна повага. Тож лише світські умовності і усталені поняття про благопристойність диктують для молодої жінки правила її поведінки. Справжнім екзаменом для героїні стає зустріч з лісником Меллорзом, який має значно нижчий соціальний статус, однак, як виявляється, те почуття, що поєднало вельможну пані і простого найманого працівника - це справжнє палке кохання, яке так часто трапляється в романах, і так рідко в реальному житті. І тепер герої роману мають зробити складний вибір: чи ризикнути їм заради особистого щастя і знехтувати такими вагомими світськими правилами, наражаючись тим самим на загальний осуд, чи залишитись у звичних усталених рамках благопристойного існування.

Лоуренс є одним з тих письменників, яких ви любите або ненавидите, і це, можливо, ще більше стосується його останнього роману. Я прекрасно розумію, чому роман був настільки довгий час заборонений в Англії. Ця книга була сприйнята, як виклик суспільству і моральності. Подібна відвертість в літературі майже сто років тому була абсолютно неприпустима. Лоуренс один з перших письменників написав про сокровенне так красиво і відверто, щоб відчуття таємниці залишилося, він написав про фізичну сторону любові але при цьому показав, що це хороша, природна, а не тваринна сторона життя, потрібна для любові. Назва "Коханець леді Чаттерлей"говорить сама за себе. Леді Чаттерлей живе зі своїм чоловіком в похмурому маєтку, оточеному вугільними шахтами. Її чоловік, паралізований на нижню половину тіла, інвалід не тільки фізично, а й духовно. Конні страждає без любові і не реалізувала свій материнський інстинкт, знаходить розраду іноді тікаючи з маєтку в ліс, де вона зустрічається зі своїм коханцем. Сама ситуація, в якій опинилася Констанція дуже суперечлива, тільки уявіть себе на місці Конні і зрозумієте, що прийняти будь-яке рішення було б дуже непросто. Історія кохання Леді Чаттерлей та її коханця вийшла щирою і, як не дивно, цнотливою, не зважаючи на кількість еротичних сцен в романі. У ньому немає нічого розпусного, вульгарного або вартого осуду. Їхнє кохання справжнє, природне і прекрасне. Книга піднімає багато важливих проблем. Крім теми сексуальних взаємин, Лоренс піднімає також питання соціальної нерівності, гендерної рівності. Авторська упевненість говорить на кожній сторінці: про прагнення до повноцінного, справжнього життя, коли наповнюють щирі почуття, відносини, коли цінується кожна мить, а не обов'язки, рамки, обмеження, вічне вдавання. Звичайно, ця книга випередила свій час, зате була прийнята згодом, живими читачами, а не критикою і цензурою. 80 років по тому все ще досить актуальна, тому що вона ставить під сумнів те, що насправді є справжньою любов'ю…