Катарсис, на думку Аристотеля, є тим очищенням, духовним піднесенням, яке відчуває людина через викликані літературним твором страх і жаль. Катарсис, по суті, стає винагородою реципієнта за його переживання за персонажа, співчуття, проте цілком залежить від майстерності автора у створенні персонажа, який здатен не своїм характером, однак діями змусити читача чи глядача (оскільки Аристотель розглядав поняття катарсису в межах трагедії як літературного жанру) співчувати. Таким зображенням наділена поезія С. Жадана «Солдатське взуття саме для цих кам’яних доріг». Здається, автор навмисне дистанціює нас від характеру солдата. Він, далекий від канонічного образу героїчного воїна, персонаж трагічний, який, блукаючи поміж військових баталій (просторово й у часі між цими боями), загублений і безпорадний, викликає у нас те саме співчуття, про яке писав Аристотель. Здається, що наш персонаж майже позбавлений дії. Від початку твору, коли він тільки потрапив до військ і був навчений «на біблії й на казках», час для солдата наче зупиняється. Він тільки уявляє, як уже зробив свій «вибір померти за кожного з нас», використав ту «свободу загинути у бою», і тепер усе відбувається тільки довкола його бездиханного тіла: Господь зніме з тебе взуття, зріже шнурівки ножем. Взуття повинні носити живі, ми його збережем. В цих болотах, на цій землі куди без міцного взуття, без штабного паскудства, без артилерійського прикриття? І така бездіяльність триває до моменту, як сурма падає йому до рук. Великою роллю у створенні необхідного впливу на глядача трагедії філософ наділяв музику. Коли ж ми беремо до уваги сучасні літературні твори, у нагоді стає інтермедіальність. Так, у творі не драматичному ми знаходимо елементи музичного, як-от та сама сурма й мелодика, якою вона наділяє вірш: Доки в горлі відвага, доки в серці закон, сурми, сурми, піхотинцю, ось він – твій Єрихон. Ці деталі певним чином впливають на настрій читача, задають ритм і мелодію художнього тексту, а тим паче тексту поетичного, у якому найперше закладена силабо-тонічна структура. Ще одним важливим елементом створення «відчутної насолоди» в людей у художньому творі Аристотель вважає декорації. І ми знаходимо їх у тексті поезії й самі вимальовуємо в уяві картину, де відбуваються дії: тут стіни й знамена, розбиті квартали, вогонь, який «зжирає міста», це й трава, коріння якого згодом «торкається серця» солдата. Це саме ті сценічні декорації, які ніби вкладають персонажа в простір військових баталій, простір, опиняючись у якому, персонаж діє саме так, що в читача це викликає страх («Стіни падуть і знамена падуть, почувши твою сурму», «Краще гребти на галерах, краще гнити в тюрмі, / аніж сурмити й бачити, як вогонь зжирає міста») і співчуття («Плакатимеш в розбитих кварталах, не знаючи сам чому», «Чуєш, щось торкається серця? Це коріння трави. / Земля міняє хімічний склад від того, що в неї лягаєте ви»). Таким чином, наділяючи твір різноплановими елементами трагедії відповідно до концепції Аристотеля, С. Жадан створює такий вплив на читача своєї поезії, який зрештою приводить до катарсису.

"Життя Марії" - моє знайомство із автором. Моє єдина збірка віршів. Єдина книга українського автора в моїй колекції книг. Насправді, мені її подарували. І це був несподівано вдалий подарунок, адже я дуже довго відмовлялася від книг українських авторів. "Життя Марії" - це, знаєте, така збірка на будь-який смак. Нехай то про життя, про любов чи війну, ти знайдеш щось для себе. Я впевнена, в тебе з'явиться улюблений вірш, можливо не один. Дещо ти будеш перечитувати кілька разів, дещо захочеш запам'ятати. Щось перепишеш на листок паперу, щоб носити із собою. Сфотографуєш на телефон, аби у будь-яку мить прочитати. Але ти точно не лишишся байдужим. Ти розумієш, поезія -вона не для кожного. Не кожен зможе написати вірш, не кожен зможе його зрозуміти. Не кожен автор у віршованій формі зможе дати повну картину того, що хотів тобі донести. Вірші ж треба розуміти. Знаю точно, Жадан своєю книгою поселив у середині мене тепло, яке не згасає. І це тепло щодня зігріває. Допомагає упорядкувати думки. Чи навпаки запустити механізм, який створить у мозку хаос. Проте, я впевнена, ця книга буде завжди зі мною. Ці вірші вестимуть мене не один рік. І я буду вдячна долі за це знайомство. "Життя Марії" може стати твоїм власним життям. 10/10

"Життя Марії" - ще одна поетична збірка в доробку культового автора. Крім його власних віршів, вона містить ще й поетичні переклади, влучні і талановиті. У цих віршах теж війна, смерть, гетто… Атмосфера всієї книги не є райдужною. Це підкреслюють і чорно-білі фотографії, котрими щедро проілюстроване видання. На них зображено напівзруйновані будинки, облущені стіни, покинуті речі… В усьому відчувається присмак війни, покинутих міст, звідки жителі мусили тікати, залишаючи те, що їм дороге. Такими містечками-привидами в Україні є вже не лише Прип'ять. Те, що відбувається на Сході, вдарило долі багатьох людей. І Жадан розповідає про них, простих і загублених, вірних і безнадійних. Але в його поезіях вистачає любові. Вона по-чоловічому мужня і зріла. Автор вміє любити не за якісь банальні речі. Він помічає тонкощі, деталі, в яких набагато більше кохання, ніж у звичних фразах і вчинках з американських мелодрам. "Життя Марії" - це й авторська інтерпретація Біблійних подій. Недаремно книга має таку назву. Не раз, не двічі у своїх віршах поет звертається до Марії, кожного разу яскраво промальовуючи її образ.