Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння
Паперова книга | Код товару 930442
Yakaboo 4.9/5
Автор
Енні Берроуз, Мері Енн Шеффер
Видавництво
Vivat
Серія книг
Світовий бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Тетяна Скрипник
Кількість сторінок
272

Усе про книжку Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння

Шукаєте сюжет для нової книжки? Будьте обережні! Не відповідайте на листи незнайомців із острова Ґернсі. І ліпше не радьте їм хороші книжкові крамниці в повоєнному Лондоні. Оминайте цю тему. Бо ризикуєте дізнатися про «Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння». Виникне безліч запитань. І ви напишете листа у відповідь… Почнеться листування. Життя перевернеться догори дриґом. Ви з головою поринете в карколомні пригоди. Там буде все: війна та похмурі часи німецької окупації, створення забороненого товариства, де таємно збиратимуться ті, хто не втратив надії. Ці дивакуваті книголюби знають, якою має бути надзвичайна книжка. Саме такою, як ця…

Характеристики
Автор
Енні Берроуз, Мері Енн Шеффер
Видавництво
Vivat
Серія книг
Світовий бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Тетяна Скрипник
Кількість сторінок
272
Рецензії
  •  
    Читати, навіть коли війна та окупація 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книги про війну завжди достойні прочитання. Адже в них зібрані реальні людські історії, які без мурах по шкірі читати не можливо.
    Так сталося і в цій книзі, яка складається з листів.
    Головним героям було до болю важко навчитися жити після завершення війни, після окупації земель, на яких вони жили. Але життя триває й далі, але яке...
    Головна героїня цієї історії - молода письменниця на ім"я Джулія. Вона шукає ідею для написання своєї нової книги і знаходить її. Знаходить завдяки жителям острова Гернсі, які постраждали від окупації під час війни, хоча в пресі така інформація не розголошувалася. Вона знайомиться з учасниками "Клубу любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння" і відправляється на острів аби спробувати таку знамениту, просту і нітрішечки не смачну страву.
    Джулія знаходить не лише тему для написання своєї книги, але на багато більше. Вона знайомиться з чоловіком - шанувальником її творчості. Ця подорож дарує їй на багато більше, а ніж вона могла сподіватися.
    Для любителів книг про книги ця історія необхідна для прочитання.
    Історія особлива. Вона не схожа на інші книги своєю формою подання - у вигляді листів. А ще тим, що люди навіть під час війни читали, аби забутися, аби перебути те страхіття, що робилося навколо.



  •  
    Неймовірна книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я приєдналася до клубу любителів цієї книжки. Ніколи не подумала б, що епістолярний роман може виявитися настільки захопливим. Щоб перетворитися зі скептично налаштованої читачки на найпалкішу шанувальницю "Клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння", мені вистачило трьох годин та 272 сторінок.

    Раджу цю сильну і проникливу історію:

    - тим, хто любить читати про війну, оскільки в книзі відверто розповідається про німецьку окупацію, умови життя в концтаборах, колабораціонізм та жагу до життя людей, яким довелося пережити ці жахіття;

    - тим, кому важко даються книги на воєнну тематику, адже "Клуб любителів книжок..." вкотре нагадує, що життя триває попри все, навіть попри війну, смерть та окупацію, тому без іронії та кумедних ситуацій не обійдеться, оскільки "давня приказка про те, що "гумор - найкращий спосіб зробити стерпним нестерпне", можливо, не позбавлена сенсу";

    - тим, хто любить любовні романи; любовній лінії позаздрили б Шарлотта, Емілі та Енн Бронте разом взяті;

    - тим, у кого очі самі собою закочуються під лоба від солодких історій (друзі, я з вами!);

    - шанувальникам англійського гумору.

    Одним словом, раджу читати "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" всім і кожному.

Купити - Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння
Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння

Звичайна ціна: 169 грн

Спеціальна ціна: 118 грн

Є в наявності
 

Рецензії Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Читати, навіть коли війна та окупація 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книги про війну завжди достойні прочитання. Адже в них зібрані реальні людські історії, які без мурах по шкірі читати не можливо.
    Так сталося і в цій книзі, яка складається з листів.
    Головним героям було до болю важко навчитися жити після завершення війни, після окупації земель, на яких вони жили. Але життя триває й далі, але яке...
    Головна героїня цієї історії - молода письменниця на ім"я Джулія. Вона шукає ідею для написання своєї нової книги і знаходить її. Знаходить завдяки жителям острова Гернсі, які постраждали від окупації під час війни, хоча в пресі така інформація не розголошувалася. Вона знайомиться з учасниками "Клубу любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння" і відправляється на острів аби спробувати таку знамениту, просту і нітрішечки не смачну страву.
    Джулія знаходить не лише тему для написання своєї книги, але на багато більше. Вона знайомиться з чоловіком - шанувальником її творчості. Ця подорож дарує їй на багато більше, а ніж вона могла сподіватися.
    Для любителів книг про книги ця історія необхідна для прочитання.
    Історія особлива. Вона не схожа на інші книги своєю формою подання - у вигляді листів. А ще тим, що люди навіть під час війни читали, аби забутися, аби перебути те страхіття, що робилося навколо.



  •  
    Неймовірна книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я приєдналася до клубу любителів цієї книжки. Ніколи не подумала б, що епістолярний роман може виявитися настільки захопливим. Щоб перетворитися зі скептично налаштованої читачки на найпалкішу шанувальницю "Клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння", мені вистачило трьох годин та 272 сторінок.

    Раджу цю сильну і проникливу історію:

    - тим, хто любить читати про війну, оскільки в книзі відверто розповідається про німецьку окупацію, умови життя в концтаборах, колабораціонізм та жагу до життя людей, яким довелося пережити ці жахіття;

    - тим, кому важко даються книги на воєнну тематику, адже "Клуб любителів книжок..." вкотре нагадує, що життя триває попри все, навіть попри війну, смерть та окупацію, тому без іронії та кумедних ситуацій не обійдеться, оскільки "давня приказка про те, що "гумор - найкращий спосіб зробити стерпним нестерпне", можливо, не позбавлена сенсу";

    - тим, хто любить любовні романи; любовній лінії позаздрили б Шарлотта, Емілі та Енн Бронте разом взяті;

    - тим, у кого очі самі собою закочуються під лоба від солодких історій (друзі, я з вами!);

    - шанувальникам англійського гумору.

    Одним словом, раджу читати "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" всім і кожному.

  •  
    ,,Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    І ще одна книжка-новинка, повз яку не міг пройти спокійно жоден книголюб, поруч із ,,Щоденником книгаря" Шона Байзелла. Це -- ,,Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" з-під пера двох англійських письменниць. Роман у листах, котрий з'явився у короткому списку книгобажанок і в мене, посідаючи все вищу і вищу позицію з кожним наступним прочитаним відгуком на нього (головним чином, у просторах інстаграму, де додатковим важелем чимшвидше оформити покупку тут, на сайті Yakaboo, є класнющі фотографії). І, знаєте, ця книга -- це саме той випадок, коли хочеться підписатися під враженнями буквально кожного, підсумовуючи: ,,Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" -- абсолютний маст рід для усіх книголюбів світу! Не вірите? А спробуйте не приєднатись до лав закоханих у цей твір! Не вдасться! І, як приємний бонус, раджу переглянути ще й однойменний фільм 2018-го року.

    Особисто для мене читання романів у листах видається дуже делікатним, можна сказати інтимним. Хоч-не-хоч, а уявляєш себе потенційним адресантом, тож так і кортить відписати, продовжуючи листування. Власне у цій історії, в котрій вдало витримано баланс між романтикою та реаліями війни та повоєнних лихоліть, навіть скептик знайде щось своє, котре неодмінно відгукнеться у його серці.

    Сюжет, здавалося б, не надто оригінальний. Один чоловік пише листа одній жінці з проханням порадити хороші лондонські книгарні: до його рук потрапила прочитана колись адресаткою книга улюбленого автора адресанта. Зав'язується листування -- щире, захопливе і таке, неначе знаєш людину уже й мало не особисто, -- тож, природньо, виникнення питання зустрічі -- не за горами. А оскільки переписка, головним чином, відбувається між незаміжньою жінкою та неодруженим чоловіком, закоханості і навіть чогось більшого важко уникнути, погодьтеся).
  •  
    Тверда п'ятірка 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є книжки, по прочитанню яких довго не думаєш над оцінкою - бо це тверда п'ятірочка. Так сталося і з книгою з назвою, яку я довго намагалася запам'ятати - "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння", яку написали у співавторстві дві чудові письменниці М. Е. Шеффер та Е. Берровз.

    Це епістолярний роман, себто історія викладається у формі листів, які так чи інакше пов'язані із головною героїнею - письменницею Джулієт. Вона живе і творить у Лондоні, але серцем лине до Гернсі. Це невеличке острівне містечко, яке впродовж війни було окуповане німцями і перебувало у цілковитій ізоляції.

    У книзі в основному ідеться про те, як читання книг і єднання навколо цього хобі допомогло людям справитися з жахіттями, які принесла з собою війна та окупація. Але також у ній багато щирої любові, справжньої дружби, взаємодопомоги, самопожертви, співчуття, родинних стосунків.

    По прочитанню аж якось на душі тепліше стало, - люблю такі книги, хоча й не можу сказати, що війна - це моя улюблена тема в літературі.
  •  
    КЛУБ ЛЮБИТЕЛІВ КНИГ... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже гарна книга від видавництва Віват, особливо книголюбів приваблює і інтригує назва.
    Якщо ти любиш книги, то обов'язково полюбиш і цю. Звання бестселер цілком заслужене.

    Історія розгортається в період війни, восновному на острові Ґернсі. Можливо, і є якісь історичні неточності в сюжеті, бо авторка не була свідком тих подій, але суть книги не в тому. Її головна думка, що незважаючи на всі негаразди, які нас оточують, на які ми не можемо вплинути, ми повинні зберігати мир у власному серці, бути джерелом щастя інших людей. Об'єднуватися ось в такі клуби за інтересами, надихати і підтримувати інших.

    Це книга про щиру дружбу, про кохання і про такий собі «острів щастя», для якого потрібно, насправді небагато.

    Головна героїня – відома письменниця отримує листа від свого читача з острову Ґернсі, він її просить про послугу і розповідає про їхній клуб любителів книг і пирогів..., але вона вирішує сама навідатись на цей острів. І з того моменту її життя перевертається з ніг на голову.

    Читайте, і пропускайте крізь себе цю зворушливу і нестандартну історію.

    Є також вже досить гарна екранізація, яка звісно поступається книзі, але, думаю, що після прочитання все-таки цікаво подивитися.
    Дуже рекомендую!
  •  
    Незвично і цікаво про війну, книжки і любов 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже нестандартна книжка про війну. Це ані батальний роман, ані легковажна історична мелодрама. Це глибока історія в листах. Бо книжка не про зброю та битви, а про людей, про взаємини, про непрості долі, про вибір. І величезний плюс, що оповідь не занудно-філософська, а жива і зрозуміла кожному. Велику роль у цьому грає образ головної героїні: Джулієт весела та оптимістична дівчина, і водночас дуже начитана, талановита і дотепна. Одна насолода - читати, як вона коментує в листах події та відчуття. Вона грайливо тішиться новими сукнями, вміє радіти дрібницям і водночас по-спартанськи зносить письменницький тур та підіймає не жіночі теми в своїх творах.
    Любовний трикутник, без якого не обійшлося, теж не шаблонний. Стосунки описані різними людьми, з різних точок зору - дуже по-доброму і так мило, що я постійно не могла стримати усмішку. Хоча сльози теж часто наверталися мені на очі, коли я читала, але не від дешевого сентименталізму, а від справжності, від несправедливості війни, від щирого співчуття.
    Дуже сподобалася мені острівна атмосфера. Гернсі - це ніби окремий, по-своєму трохи екзотичний світ, який живе за своїми власними законами. Але жорстокість простягла свої кістляві руки навіть туди.
    Історія, яка пояснює дивакувату (дуже класну, до речі) назву - неймовірна! І сумна, і кумедна, і цікава. Після прочитання цієї книги нестримно хочеться організувати книжковий клуб, такий же затишний і багатий на події. Я ще не дивилася екранізацію. Дуже боюся розчаруватися, бо книжка настільки чудова, що відтворити всі нюанси характерів та почуттів героїв, гадаю, дуже важко.
  •  
    неймовірно тепла і душевна книга
    Чудова історія про добрих, щирих, незламних, сонячних людей, які в нелюдських умовах воєнного і тяжкого післявоєнного часу пам'ятають про важливість посмішки, теплого ставлення і людяності.
    Неймовірно душевна історія, яка своєю теплою атмосферою нагадала мені роман Фенні Флегг "Смажені зелені помідори в кафе "Зупинка". Книга легко читається і залишає після себе приємний післясмак добра і віри в людство.
    Історія тут розповідається в формі листів. Головна героїня - письменниця Джулієт, романтична і щира молода жінка, яка отримала листа від чоловіка, в якого опинилась книжка, яка колись належала Джулієт. Між ними зав'язалася переписка, і Джулієт дізналася багато цікавих історій жителів острова, який перебував під німецькою окупацією. Кожен з жителів острова сам по собі герой, тож Джулієт вирішує написати про них книгу. Для цього потрібно полистуватися з членами клубу любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння. А поспілкувавшись з цими чудовими людьми, їй захочеться відвідати нових друзів. Джулієт знайде на острові вірних друзів, кохання, і навіть більше.
    Чудова історія з хеппі-ендом. Рекомендую.
  •  
    Гарна історія на один раз
    Дуже гарна, захоплива книжка для тих, хто любить цікаві історії і хвилюючі емоції. Її можна прочитати один раз і вам більше не захочеться її перечитувати чи зачитувати комусь цікаві місця, адже це, хоч і цікава, але трендова розповідь, написана жінкою, яка аж ніяк не мала відношення до описаних у книзі подій. А це має значення, оскільки книг про Другу світову війну написано багато і безпосередніми учасниками та свідками подій в тому числі.
    Це майстерно складена, деколи дотепна, деколи вражаюче сумна історія, яка ніби спеціально писалася, щоб бути екранізованою. Є в ній щось голівудське. Так, ви відчуватимете симпатію до героїв, може навіть знайдете аналогії із вашими друзями чи знайомими (з портретичною точністю авторка показує багатьох мешканців острова, деколи навіть таких, які не мають безпосереднього відношення до сюжету, але видно, що авторка любить людей і про них розповідати).
    Головна героїня - це на перший погляд легковажна дівчина, яка з часом поринає у проблеми мешканців острову і переймається проблемами кожного.
    Дуже приємне якість самої книжки, просто отримуєш задоволення від того, що тримаєш її в руках чи на столику біля ліжка.
    Тож тим, хто не чекає особливої психологічної глибини чи історичної достовірності, раджу до прочитання як захопливу і цікаву історію.
  •  
    Книги и люди
    Это книга про Вторую мировую войну, книга про книги, книга про англичан, книга про дружбу и любовь. Всего этого вполне достаточно для того, чтобы вызвать мою симпатию и интерес.
    Общее впечатление после прочтения книги: семь из десяти баллов. Такова будет моя оценка, не потому, что мне есть к чему придраться, а потому, что, нужно признать, в литературе встречаются и более сильные произведения и особенно на тему войны.
    Для большего интересе книга стилизована под эпистолярный жанр. Читать роман в переписке немного необычно, но не плохо. Это требует даже большего включения воображения. Чтением я остался доволен.
    Все таки, интересно, как перед нами через все новые и новые произведения современной: польской, американской, английской, французской литературы, разворачивается, постепенно, другие, не привычные для нас картины этого самого драматичного периода двадцатого столетия. Кроме книги Гузель Яхиной, к сожалению ничего подобного не наблюдается ни в русской, ни в украинской литературе. Но, надеюсь это вопрос ближайшего времени.
  •  
    Запрошуємо до клубу!
    Одна з найкращих книг 2019 року!
    Я дуже люблю книги про війну. Саме вони найбільш відверті й близькі, адже прикрашати сувору реальність фронту і військового положення досить важко. Але саме цій книзі вдалося внести у нелегкі будні повоєнного світу трохи тепла, гумору і шаленого кохання.
    Книга написана у незвичній для мене формі, адже оповідь ведеться у листах. Я була не в захваті від цього, адже в літературі найпривабливішими для мене є діалоги. Але я дарма хвилювалась, бо зрештою, "листована" форма стала визначною рисою книги, завдяки якій роман легко і швидко читається, а кожен герой здатний в повній мірі розкрити свій характер через власні листи.
    Персонажі книги досить різнобічні і цікаві: запальна і весела письменниця Джулієт, мовчазний і сором'язливий Довсі, жвава і балакуча міс Пріббі - всі вони створюють разом неймовірну картину повоєнного життя, де вже немає місця сльозам, а починається нове, щасливе і мирне життя.
    "Клуб любителів книжок" має сильний і непересічний сюжет. Це не банальна історія кохання "під час холери", а романтична і невимушена історія двох розбитих людей, яких звела разом любов до життя і літератури.
  •  
    Немного не то, что я ожидала
    Книга "Клуб любителей книг и пирогов из картофельных очистков" совсем не то, что я ожидала. Но при этом я не могу сказать что была разочарована, нет, совсем наоборот. Я даже не думала что книга с таким названием может затрагивать военные годы.
    Книга написана в стиле переписки молодой писательницы и незнакомца по имени Доуси.
    Книга добрая и светлая, хоть и затрагивает такие сложные темы как война, оккупация и немцы.
    Читается книга легко и довольно увлекательно. Я прочитала на одном дыхании и нисколько не жалею о потраченном времени.
    Это книга, то что доктор прописал.
    Путешествие главной героини в некогда оккупированный немцами городок, дает ей больше, чем она могла рассчитывать. Она только искала сюжет для книги, а получила прекрасный жизненный урок и много новых, удивительных знакомств.
    В книге много прекрасных цитат, которые вдохновляют и подкидывают мысли для обдумывания.
    К прочтению могу рекомендовать.

    "Нельзя же выходить замуж только ради замужества. Жизнь с тем, с кем нельзя поговорить, а тем более помолчать, - худшее из одиночеств."
  •  
    неймовірна книга
    Розпочала свій читацький 2020 рік з "Клубу любителів книжок і пирогів з картопляного лушпиння" і не пошкодувала. вона вже стала моєю улюбленою книгою року. впевнена, що обійти її в цьому списку буде дуже складно.

    книга про реалії життя в умовах німецької окупації на невеличкому англійському острові Гернсі.

    розповідь починається зі знайомства з Джулією, авторкою статей про війну. вона писала під чоловічим псевдонімом, а після закінчення війни об'єднала всі статті в книгу. в її книжкових гастролях її наздоганяє лист, в якому новий власник книги з її старої бібліотеки питає поради про автора.

    так зав'язується міцна дружба, яка приведе Джулію на острів Гернсі, щоб познайомитися з учасниками "Клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння". вона планує написати про них статтю про вплив читання на щоденне життя, а тому збирає їх історії, ще не знаючи, що це її рішення докорінно змінить все її життя.

    книга дуже добра і правдива. в ній моторошні подробиці про те, як було жити в окупації, які не залишать байдужим навіть найсуворіших скептиків.
  •  
    Клуб любителів книжок
    Джулієт Ештон - новоспечена письменниця. Щойно по закінченні Другої Світової видавництво близького друга Сідні Старка надрукувало її першу книгу, складену із статей, які Джулієт дописувала в місцевий журнал під час війни. Ця книга мала немаленький успіх та достойні продажі, то ж дівчина роз'їжджала країною, презентувала в книжкових крамничках свій твір та ламала голову над новим сюжетом.
    Аж ось одного дня Джулієт отримала листа з острова Гернсі від незнайомого чоловіка, який представився Довсі Адамсом. Він повідомив, що до нього потрапила одна з книг, що колись належала Джулієт. Між чоловіком та жінкою зав'язалася інтенсивна переписка. Згодом з Джулієт почали листуватися й інші мешканці острова, і таким чином молода письменниця дізналася про німецьку окупацію острова та клуб любителів книжок, що був створений місцевими жителями під час війни. Ці прості люди з невеличкого острова виявилися такими приязними, що Джулієт не встояла і піддалася спокусі особисто відвідати Гернсі.
    Книга просто надзвичайна. Думаю, історії окупації, а, особливо доля Елізабет Мак-Кенні, яка в книзі є основною, нікого не залишить байдужим.
  •  
    Клуб любителів книжок
    Я, як фанат, книжок і всього, що з ним пов'язано просто не могла пройти повз цю книгу. Я трішки побоювалась, що це тільки назва така приваблива, але нічого подібного. В цій історії назва книги відіграє значну роль і сюжет побудований навколо неї.
    Формат в якому виконана це книга - ідеальний, це листи . Не думала, що читаючи ніби чужі переписки, буде так цікаво.
    Цей витвір мистецтва для тих хто любить душевні книги, історії сповнені життєвих ситуацій. Навіть війна і час після окупації описаний дуже вдало і читається легко.
    Закликаю всіх хто любить читати книжки і про них, ця книга точно для вас! А для мене це було прекрасне вечірнє читання ! Ще окремо хотіла сказати про авторів книги, вони підкорили моє серце. Історія написання мене дуже зворушили, через те, що книгу завершувала племінниця, тому що тітка її захворіла. Сім'я письменників - це клан творчих і сильних людей. І так шкода , що це книга немає більше продовження, але як пише та ж сама племінниця, книга продовжується в нас, в читачах, які передають цю книгу один до одному, розповідає цю історію, яка тепер живе в наших серцях, тих хто її прочитав.
    Можливо, комусь і не сподобається ця книга, бо вона не для тих, хто знає всі сюжети і дуже прискіпливий, а для тих, хто читає для душі і не гониться за чимось занадто мудрим і філософським.
  •  
    Роман у вигляді листів
    Епістолярний жанр у класичній літературі займав колись особливе місце. Нерідко у збірках творів відомих письменників можна знайти і їхнє листування з різними адресатами. А ось авторка "Клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" вирішила весь роман побудувати в епістолярному стилі. Кожен розділ у ньому - це лист.
    Утім, такий підхід не робить книгу менш цікавою чи наповненою незрозумілих подробиць. Він лише додає розповіді легкості, котра притаманна характеру головної героїні. Незважаючи на те, що сюжет торкається і складних воєнних часів, і непростих післявоєнних, у ньому багато невимушеності, доброти і навіть гумору. Вже сама назва свідчить про це. Події відбуваються на одному з невеличких британських островів, що надає розповіді камерності, віддаленості від суєти великого світу.
    Однак є тут і хвилююча таємниця, котру головна героїня прагне розгадати. Це дається непросто, і змушує читача перегортати сторінку за сторінкою, щоб врешті-решт довідатися правду. Інтригує і любовний трикутник. Що обере героїня? Тихе життя далеко від Лондона чи достаток і гламур цього світу?
  •  
    Книги. Окупація. Дружба
    Війна. Страшне, гучне, жорстоке слово. Вона забирає життя невинних, змінює кожного та нещадно карає винуватців.

    Тема Другої світової війни у книгах завжди мене приваблювала. Часто, читаючи такі книги, не можеш повіриш власним очам, хочеш забути прочитане, але цікавить, на жаль, невіданість. Цю книгу я загорілася бажанням прочитати, тому що побачила ті слова, які одразу викликали захоплення - Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння. Як пройти повз такої назви?! Та цікавим є ще й те, що написана вона у формі листів. Люблю читати історії, де є надія, щирість та дружба. Ця книга саме така.

    Не менш важливим є те, що події у творі відбуваються на мальовничому острові. Це додає йому неймовірної атмосферності.

    Але головне - книги. Вони займають визначне місце в цій історії. Адже саме книги об'єднали людей, трішки відволікли від жахливих подій, які відбуваються у світі. Мешканці острова стали справжніми друзями на засіданнях клубу, справжньою родиною.

    Історія про людяність. Навіть, коли навколо жорстокість та темінь, ніколи не потрібно забувати, що Ви - людина.

    Чудова книг! Рекомендую прочитати її кожному!
    Одна з найкращих, що я прочитала останнім часом.

    P.S екранізація вийшла не гіршою. Хоча книга мені сподобалася більше)



  •  
    Світла книга про темні роки
    Зазвичай, я не читаю такі книги, як "Клуб любителів книжок...". Такі світлі і теплі твори проходять повз мене, бо якось я їм не дуже вірю. Але інколи, після справді важких романів, коли здається, що все добро вже зникло з цього світу, я читаю щось таке, щось світле і тепле, аби переконати себе, що в нас не все ще так погано, що людство не безнадійне. Саме в такий період мені потрапив до рук роман "Клуб любителів книжок...", і він чудово впорався зі своєю "місією".

    Книга написана в епістолярному жанрі, тобто у формі листів. Раніше я нічого такого не читала, тому спочатку було трохи незвично. Та після перших 20 сторінок я "втягнулась".

    "Клуб любителів книжок..." - це історія про молоду англійську письменницю, яка починає переписку із чоловіком, що живе на британському острові Гернсі. Події відбуваються у післявоєнні роки. Письменниця саме шукає матеріал для нової книги і її дуже зацікавлює Клуб любителів книжок та пирогів із картопляного лушпиння, який почав діяти на острові під час Другої світової війни. Тому вона і веде переписку із членами клубу, а згодом і вирішує відвідати їх.

    Роман справді дуже світлий і теплим. Хоч і описуються в ньому жахливі події війни, але він дарує надію. Надію на світле майбутнє та на те, що все буде добре.

    Чудова історія+колоритні персонажі+легка мова+динамічність+англійський гумор=ЛЮБОВ!
  •  
    Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння
    Це не перша книга про війну яку я прочитала. І вона, як і будь яка книга на подібну тематику, залишає по собі незгасимий слід і зачіпає найтонші струни. Книга написана в епістолярному стилі, що, як на мене, вже надає книзі особливого шарму.
    Легка мова ведення письменниць занурюють нас в світ післявоєнного періоду, на маленький острів з його такими різними і такими живими мешканцями. Острів Гернсі хай і пережив непрості часи після окупації німецькими військами, всіма силами намагається продовжувати жити.
    Ми знайомимось з молодою письменницею, яка тільки на піку своєю популярності, а її видавець - за сумісництвом кращий друг - натякає їй на написання нової книзі. Зайнята написанням нової книги та особистим життям Джульєт отримує листа незнайомця з Нормандських островів.
    Так вона і дізнається про "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння". Саме цим і спокусилась Джульєт. "Тут все дихає затишком та гостинністю", якщо говорити словами книги. Тут особлива магія. Магія книг яка об’єднує і окриляє. Дозволяє забути про те що за вікном війна.
    Опис персонажів детальний і легкий. В уяві вимальовується посередня зовнішність Ізоли, темноволоса красуня Елізабет, старий, суворий Ебен з добрими очима та його довгов’язий онук Ілай; красень німець Крістіна, добра старенька Амелія; навіть строга пуританка Аделаїда з її непростим характером; мила малютка Кіт чия проникливість в такому юному віці просто вражає; сором’язливий добряк Довсі який " ... і янгола вмовить спуститись з неба"; ну і звісно світла мрійниця Джульєт чий приїзд на острів став наче ковток свіжого повітря для мешканців острова. І це далеко не всі персонажі.
    І історія кожного по своєму цікава та особлива. Кожен лист - це сповідь.
    Війна вплинула на кожного з них. Смерть близьких, відправка дітей перед окупацією, розділені сім’ї, зруйновані будинки, голод, холод, довкола смерть. Так чи інакше воно мало зламати людей, ізольованих разом з нацистами на маленькому острові.
    Долею випадку люди створили клуб з такою дещо дивною назвою, і там знайшли свою віддушину. У кожного знайшлась книга яка в конкретний момент стала для нього особистим затишком та відрадою.
    Книга має дві частини. Перша - це наче знайомство з мешканцями острова. Саме тут у Джульєт і зароджується ідея написати книгу про цих дивовижних людей. Друга частина - це наче кульмінація. Якщо в першій частині люди все частіше звертались до минулого, то вже в другій вони уживались з теперішнім.
    На протязі книги ми мали можливість спостерігати за тим як всі ці люди під час війни допомагають один одному . Тут є сльози і сміх, сум, і радість, смерть і відродження, добро та зло, жертовність та егоїзм, розпач та незгасима надія.
    Комусь ця книга може видатись важкою, але мені вона здалась чарівною.
  •  
    Клуб любителей книг
    «Клуб любителей книг и пирогов из картофельных очистков» – это небольшая книга, которая оставляет после себя двоякие ощущения. С одной стороны она навевает грусть и тоску от описанных событий военного времени. Но с другой герои истории не теряют оптимизма даже в безвыходных ситуациях, что поддает настроению некую возвышенность.
    Автор создала историю, которая завязывается вокруг клуба любителей книг и пирогов из картофельных очистков. Этот клуб представляет собой собрание людей, которые благодаря случаю во время немецкой оккупации создали книжный клуб.
    Главная героиня Дженни, журналистка и писательница, завязывает переписку с незнакомым мужчиной, от которого и узнает об этом клубе, о его истории и участниках.
    Дженни погружается в годы Второй мировой войны, главным образом на территорию Норвежских островов.
    Эта книга интересна еще и тем, что она представляет собой переписку между героями. Вся история изложена в письмах и воспринимается как целостная, излагаемая от лица каждого героя. Если вам нужна легкая (ну почти) книга, чтобы отвлечься от жизни – рекомендую к прочтению «Клуб любителей книг и пирогов из картофельных очистков».
  •  
    Чудова книга
    "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння"
    Чудова історія, яка читається на одному диханні.
    Написати таку захватуючу розповідь в форматі листів - це особливий талант. В кожному слові відчувається характер і стиль написаного. Всі листи та телеграми різні. Дуже швидко втягуєшся в читання, непомітно пролітає сторінка за сторінкою.
    Дивовижна історія, в якій все, абсолютно все як на замовлення, все по душі, ніжно, щиро та переживаюче.
    Елізабет головна героїня (хоча можна замітити, що головних героїнь насправді дві, і одна із них ні разу не появляється перед читачем особисто). Елізабет несомнінно показала себе дуже хороброю і самовідданою людиною.
    Вона випадково отримує лист від когось, хто написав на адресу в її давно втраченій книзі. Доусі Адамс простий фермер, саме він розповідає про "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" на острові Гернсі.
    Ціль книги розповісти про тяжкі часи на острові, під час німецької окупації. Ізоляція від світу, голод, страх за дітей та себе, арешти, лагер Равенсбрюк.
    Впевнена, що ви проникнетесь цією історією.
    Обов'язково раджу для читання.
  •  
    Світла, яскрава, дотепна і смачна книга.
    Не люблю книги в епістолярному жанрі, але цю придбала не знаючи, що вона написана в такому стилі, тож мусила читати:-) Прочитавши декілька листів хотіла вже покинути, бо, знову ж таки, не мій стиль та й не могла розібратися хто кому ким приходиться. Але то перші 20 сторінок - потім все стає зрозуміло і вже не можеш відірватися. Сюжет - дівчині-письменниці з Лондона написав листа молодий чоловік з острова Гернсі, який у другу світову війну був окупований нацистами (острів, а не чоловік, вірніше і чоловік разом з островом так як жив на ньому). Цей чоловік попросив її допомогти йому в пошуках книги. В листі він обмовився про організований у них під час війни "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння", письменниця зацікавилася, що це за клуб, зав'язалося жваве листування, вона поїхала на цей острів, і що з того вийшло далі можна прочитати в книзі.
    Книга написана смачною соковитою мовою (тут, я так думаю, і заслуга перекладача - читаєш книгу ніби смакуєш якусь гарну їжу) і з тонким гумором, легко і емоційно насичено- хочеться читати ще і ще:-) Читаючи книгу відчувала, що щось мене в ній бентежить, але не могла зрозуміти, що саме. Уже дочитавши, зрозуміла, що саме мене в ній бентежило - книга майже не містить негативних персонажів (не враховуючи нацистів-окупантів в часи війни) і всі персонажі виховані, освічені, запопадливі, гарно формулюють думки і дуже мудрі - від простих робітників до високоповажних багатіїв. В житті так не буває. Вірніше, в моєму житті такого не було :-) Тому дещо критично постфактум сприймаю вислови і думки простих людей, які описувалися в книзі, але водночас розумію, що це не змінило мою думку про книгу - може, в Англії взагалі і на острові Гернсі зокрема всі такі розумні, мудрі і виховані, а навіть якщо і не так, то хочеться вірити в гарну казку і крававих в усіх смислах людей. Книгу можна читати будь-кому і будь де - вона універсальна, бо водночас і про окупацію, і про труднощі, і про людяність, і про кохання, дружбу, взаємоповагу. Світла, яскрава, дотепна і смачна книга.
  •  
    Це війна, крихітка!
    ЦЕ ВІЙНА, КРИХІТКО!

    І якщо падають бомби, слід відкинути наївність. А натомість, увімкнути хоробрість. Часом холодну та розсудливу.

    Вся попередня тирада стосується книги КЛУБ ЛЮБИТЕЛІВ КНИЖОК ТА ПИРОГІВ З КАРТОПЛЯНОГО ЛУШПИННЯ і головної героїні, молодої письменниці - Джулієт Ештон. Хоча, для мене, справді головною героїнею є Елізабет Мак-Кенна. І не лише як персонаж книги, а як справжня Героїня - хоробра, з палким серцем та винахідливим розумом. Саме завдяки Елізабет на острові Гернс з’являється книжний клуб, який дає людям можливість відволіктись від важких буднів німецької окупації, посмакувати чимось більшим ніж ріпа та холодна юшка, зігрітися в товаристві одне одного, коли в пічці згорів останній вуглик. Елізабет підтримала Ебена під час втрати доньки. Змогла організувати та морально підтримати дітей та батьків, яких для безпеки відправили на материк. Працювала медсестрою і знаходила час для улюбленого хоббі (малювання). Знайшла кохання в очах ворога. Змогла побути найкращою мамою для своєї донечки Кіт. І врятувати життя полоненого. Її сміливість та спротив нелюдським знущанням нацистів не вщухли навіть в концентраційному таборі Равенсбрюк, де її стратили в березні 1945 року.

    Саме завдяки Елізабет змогла, фактично, наново народитися Джулія Ештон - вправна письменниця, справжня мама, любляча дружина. Куди і поділась наївна, часом до безглуздості, Іззі Бікерштафф (письменницький псевдонім Джулії). Після таких змін починаєш вірити, що знайомство з видатними людьми змінює нас на краще.

    Побільше нам таких людей як Елізабет Мак-Кенна!

    Читайте книжки з задоволенням!!!
    Далі буде...
  •  
    Неймовірна книга
    Досить складно здивувати людину, яка багато читає. Не дарма говорять, що після того, як тобі трапилася хоч одна хороша книга, ти більше ніколи не візьмешся за погану. "Клуб любителів книжок та пирогів із картопляного лушпиння" змогла підняти мою планку ще вище. Це та книга, яку я буду рекомендувати всім своїм друзям і знайомим. Переконалася на власні очі в тому, чому цей твір отримав стільки прекрасних відгуків та високих нагород.
    Якщо говорити відверто, то спочатку мене налякав той факт, що книга написана в епістолярному жанрі, тобто у вигляді листування. Зазвичай, втручання у чужі справи це одна із ознак поганого виховання, але цього разу авторки запрошують нас приєднатися до спілкування головної героїні з її друзями.
    Молода письменниця отримує звістку від незнайомця. Виявляється, чоловік придбав у букіністичному магазині книгу, яка раніше належала Джулієт. Між новими знайомими зав'язується переписка, із якої письменниця дізнається про острів Гернсі та його життя під час німецької окупації. До цього листування приєднуються інші жителі цієї місцевості. Таким чином Джулієт знаходить тему для нової книги, близьких серцю людей і навіть кохання.
    І хоч "Клуб любителів книжок та пирогів із картопляного лушпиння" - це книга про війну, однак вона викликає у читача лише теплі емоції, а часом навіть посмішку!
  •  
    Життя
    Приємна та життєрадісна книга, незважаючи на складну епоху, яку вона описує. Події твору відбуваються у Великобританії, після завершення Другої світової війни. Крім цього автори описують і період окупації Норманських островів німецькою армією. Проте увага тут зосереджена не на війні та бойових діях, більше уваги тут приділяється суспільному життю та людським стосункам. Головна героїня книги отримує лист від незнайомого чоловіка. З яким в подальшому зав'язалася досить цікава переписка. Завдяки цим листам Джулієт знайомиться з членами специфічного клубу, кожен з яких не просто неординарна особистість, але й людина з унікальною життєвою історією. Таким чином перед нами постає історія, складена з окремих доль, вражених лихоліттям воєнного періоду. Війна вплинула на цих людей, зламавши багато особистостей та зруйнувавши немало планів. Окремо варто зауважити на романтичній, любовній лінії, яка додає роману особливого шарму та романтичного настрою.
    Загалом книга лишає після себе приємне враження та чудовий настрій.
  •  
    война - не повод забывать о человечности
    Для мене книга Мерри Енн Шеффер стала неким открытием среди всех прочтённых. Во-первых я всегда предпочитала "живые книги" , где есть много диалогов и действий , в этой книга вся "изюминка" в переписке главной героини-писательницы Джулиет со своими друзьями и людьми с острова Гернси. Во-вторых тема войны мне казалась очень жестокой и пессимистической , а в это книге она идёт основной сюжетной линией.
    Выбрала я эту книгу через её необычное и длинное название но как говорится "не стоит судить книгу по её обложке".
    Итак , послевоенные года 1946 Джулиет написала один из своих романов и хочет приступить к следующему. Ее внимание привлекает история о английском острове , который не сильно пострадал во время войны из-за немецкой оккупации. Джулиет находит людей с острова Гернси и начинает вести переписку . Сначала с Амелией , потом Довси , а со временем главная героиня заочно познакомилась почти со всеми жителями.
    И вот она наконец-то таки решает наведаться к ним в гости дабы ещё лучше понять их историю. Вот чисто для мене, эти все персонажи оказались очень светлыми людьми и добрыми людьми , несмотря на то что им пришлось пережить.
    Главный вопрос который интересовал Джулию на протяжении всего романа это "кто придумал клуб любителей книг и пирогов с картофельной шелухи".
    В данной книге даже есть неожиданная любовная линия которая добавляет ещё больше позитива . В общем -рекомендую .
  •  
    Книги сближают
    Посмотрев экранизацию я поняла что книга будет не менее шикарная чем фильм...и не ошиблась!
    Время повествования - послевоенное, когда люди не могут поверить в счастье что все позади, но в то же время морально борятся с потерями, восстанавливая свою жизнь из руин.
    Писательница Джулиет ищет вдохновение и новую тему для написания книги. После войны это особенно сложно, так как события оставили на каждом свой отпечаток. Но волей судьбы ей присылает письмо Доуси Адамс, житель острова Гернси, который просит помощи в поиске книг. Между ними возникает переписка, в результате которой они знакомятся поближе и Доуси рассказывает о том как прошла война для их острова, как их оккупировали немцы, как пришлось отправлять своих детей в чужие семьи чтобы спасти от голода. Ещё он рассказывает что не смотря на все плохое, были и хорошие моменты. Например как жители острова волей случая создали "Клуб любителей книг и пирогов из картофельных очистков", как это всех их сплотило и сделало настоящей семьей.
    Книга полностью состоит из писем. В начале это письма между Джулиет, ее лучшей подругой Софи и Сидни, братом Софи. Потом появляются письма к Доуси и по мере знакомства, переписка со всеми участниками Клуба любителей книг. По началу нужно привыкнуть к такому способу повествования и запомнить кто есть кто) Дальше книга читается легко и увлекательно!
    В целом, не смотря на то что книга о последствиях войны, она очень теплая, душевная и добрая. Восторгаешься смелостью людей, их взаимопомощью в трудные минуты, добротой и открытостью. Книга прекрасно читается уютными осенними вечерами, дарит надежду и тепло.
  •  
    Легка і в одночас глибока книга про життя
    Мені пощастило взяти до рук цю книжку за рекомендацією моєї знайомої. Хоча назва трохи збиває з пантилику, коли починаєш читати - не можеш відірватися. Книга про любов, війну, людську доброту. Книга написана у форматі листування між її героями, чого раніше я ніколи не зустрічала. Спочатку я навіть подумала, що читати листування буде нудновато, але нічого подібного :) Стежити за розвитком подій у книзі через формат листів виявилось захопливим заняттям. До того ж, дуже імпонує стиль викладення і сам переклад. Здається, начебто, вона і була написана українською, а не англійською - така чудова робота перекладача! Книга настільки легка, навіть зважаючи на те, що події, які відбуваються в ній розгортаються одразу ж після Другої Світової війни, і у книзі присутні описи жахливих подій, які пережили жителі Лондона та Гернсі. Пропри це, книга "збалансована": є у ній і радість, і горе, зустрічі, і розставання. Книга гармонійна та, мабуть, описує життя як воно є - повним різних фарб. Я отримувала справжнє задоволення, читаючи її і можу рекомендувати її, не вагаючись, будь-кому.
  •  
    Прекрасная книга!
    Невероятно искренняя и светлая книга, хотя она и про военное временя, но книга очень приятная.
    Сама книга построена в виде переписки молодой писательницы Джулиет, которая живёт в Лондоне с жителями острова Гернси.
    Сначала Джулиет получает письмо от Доуси, у мужчины оказалась книга которая ранее принадлежала девушке, между ними завязывается переписка, позже к переписке присоединяются остальные жители оккупированного острова. Переписка так сближает людей, что Джулиет уже может считать себя полноправным членом клуба со странным названием.
    Увлекательный, не затянутый и пропитанный любовью роман, его невозможно читать без слез.
    Эта книга о человеческом достоинстве, о горе и радости, о юморе и как он важен в борьбе за выживание, только он помогает не утонуть в водовороте отчаяния.
    Прекрасная жизнеутверждающая и атмосферная история, очень душевная и точно не оставит никого равнодушным. Она про людей которые пережили войну и теперь привыкают к послевоенному миру, учатся в нем жить, продолжают дружить и любить.
  •  
    Я знайшла свою любов
    Спочатку я бачила екранізацію.
    Після неї захотілось прочитати книгу.
    Так-так, хоч я і знала сюжет.
    Потім виявилось, що це епістолярний роман.
    Я таке люблю.
    Моє бажання мати цю книгу посилилось.

    І от я тримаю її в своїх руках. Вона неймовірна!

    Історія така хороша, тепла, затишна, хоч і є багато моментів-спогадів про Другу світову, окупацію, бомбардування, голод, євреїв.

    Джулієт Ештон наче мій книжковий прототип. Відчула якусь таку спорідненість з нею, яку ніколи не відчувала з іншими персонажами.

    А ще тут є дружба. Несподівана. З людьми, яких раніше ніколи не знала, але полюбила їх через листи.

    А ще є цікава історія заснування Клубу любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння ❤️

    А ще є історія кохання. Нестандартна, ні... Але вона є. Така щира, добра, мила...

    А ще є Довсі Адамс. У мене, здається, з'явився новий книжковий краш. Чи як це тепер модно називати? А ще як згадати який актор його зіграв.. Уххх.. То любов.

    Щиро рекомендую прочитати цю історію всім, вона обов' язково потрапить вам у саме серденько ❤️ І обов'язково гляньте екранізацію! Вона теж неймовірна!
  •  
    Вражає!
    Джулія-молода письменниця, яка шукає ідею для своєї книги, і вона її знаходить.
    "Клуб любителів книжок та пирогів із картопляного лушпиння" -це своєрідне товариство, яке рятувало людей під час Другої світової війни від окупантів.
    Джулія отримує листи від представників цього клубу, захоплюється їхніми розповідями та приймає рішення їхати до них та збирати свідчення.
    Молода письменниця дізнається історії людей про те, як одного разу книги врятували їм життя. Дізнається дуже страшні речі про життя в окупації. Вона співчуває цим людям, радіє за них, проживає з ними найрізноманітніші емоції. Ця поїздка допомогла не лише з книгою, а й повністю змінила життя Джулії.
    Історія вражає, захоплює. Ви будете плакати гіркими сльозами, радіти за героїв книги. Але байдужими ви точно не залишитеся.
    Тема війни була, є і буде однією з найбільш популярних тем для. У цій книзі ця тема подана чи не найкраще. Поступово ви будете дізнаватися історії різноманітних людей того часу. Історії про те, як вони виживали в умовах окупації, як вони залишалися людьми в таких складних обставинах. Хтось ламався, хтось виживав і рухався далі.
    Порада від вірного читача: читайте під поїдання пирогів із картопляного лушпиння!
  •  
    "Хороші книги начисто відбивають бажання до поганих"
    "Клуб любителів книжок і пирогів з картопляного лушпиння" - це епістолярний роман, роман у листах, записках, телеграмах, щоденникових нотатках, але читається він дуже легко попри глибину і важливість описаних тем. З англійським гумором і атмосферою затишку.
    У післявоєнному Лондоні молода письменниця Джулієт живе і шукає ідею для наступної книжки. Вона не хоче писати про війну, хоча під час Другої світової вела колонку в газеті, де з гумором описувала події. Джулієт прагне написати щось хороше, але не легковажне, і не про війну, і популярне, тому що її біографія Енн Бронте тяжко продавалася. Вона проводить безліч літературних зустрічей, рекламуючи попередню книгу.
    Одного разу Джулієт отримує листа від незнайомця, який прочитав книгу з її книжкової шафи. Колись продана, вона дивним чином потрапила в руки чоловіка з острова Гернсі. Чарльз Лем, книгу якого він прочитав - його улюблений автор, і він хоче дізнатися більше про його творчість і біографію. Джулієт відписує йому і обіцяє знайти книгу, а між тим вони починають переписуватись, і Доусі розповідає їй про "Гернсійський клуб любителів книжок і пирогів з картопляного лушпиння". Джулієт переписується з жителями острова, дізнається про них усе, пише статтю і їде на острів, знаходить там ідею для книжки і любов.
    Дуже раджу, книга хороша і захоплива.
  •  
    Запрошую до Клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння!
    Він складається з людей, які одного разу зібралися поїсти смаженої свининки. А потім його майбутня засновниця зо страху вигадала його, а заодно і його назву.

    Через деякий час одному з його членів трапилася книга, яка раніше належала іншій жінці. І він вирішив їй написати.

    Ніколи не думала, що книжки про Другу світову можуть бути такими ! В міру теплими, в міру сумними й жорсткими, затишнючими та зі своїм неповторним та пікантнесеньким гумором.

    Подобається сама ідея твору.

    Подобаються всі герої, а особливо Джулієт, Елізабет та Кіт.

    Раджу !
  •  
    Любителям епістолярного жанру
    Кажуть, що читати чужі листи негарно…
    Але коли автор – а у нашому випадку це дві прекрасні панянки – пише всю книгу у формі листування, це сприяє кращому розумінню прочитаного.
    Нехай тут теж не обійшлося без затягнутих описів та роздумів, та вони абсолютно не заважають викладу основного тексту.

    Ви тримаєте в руках не книгу – перед вами збірка листування молодої талановитої англійської письменниці Джулієт Ештон та кола її друзів і знайомих за 1946 рік.

    Щойно закінчилась війна…
    Англія потроху оговтується від нападів та бомбардувань. Додому повертаються вцілілі заручники концтаборів, солдати, ветерани. Усі вони травмовані війною, хтось – фізично, але більшість – морально…
    Джулієт втратила свою квартиру з видом на Темзу під час чергового бомбардування. Та все ж її знаходить лист такого собі Доусі Адамса, вихідця з невеличкого острова Гернсі, члена таємного клубу любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння, палкого прихильника творчості міс Джулієт.
    У юної письменниці виникає бажання написати книгу про жителів цього острова під час окупації та про їхній таємничий клуб, тому вона й вирушає трохи пожити на острові.

    Життя дівчини на острові докорінно змінюється.
    Вона знайомиться з усіма іншими членами клубу, які стають для неї новою родиною. Дізнається їхні історії, переймається ними, наповнює ними своє життя.
    Тут вона знаходить своїх друзів, кохання… А, можливо, навіть і щось більше…

    Та мені здається, що головним героєм книги є не Джулієт.
    Це Елізабет, засновниця славнозвісного клубу. Це жінка невимовної сили, відваги і любові. І нехай особисто вона у книзі не з’являється, її образ присутній в думках, у розмовах персонажів. Для них вона вічно жива.

    Почитайте цю книгу, ви не пошкодуєте!
    Вона не забере багато вашого часу, але слід на серці залишить на все життя, це я вам гарантую!
  •  
    Читати щоб вижити
    "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляним лушпинням "

    Центральна фігура історії Джулієт Ештон.За час війни вона встигла написати свою книжку "Іззі Бікерштафф знову йде на війну" та пише статті для журналу.Але,як буває з письменниками їй не вистачає мотивації для наступної книги.Саме в цей момент Елізабет знаходить лист на свою адресу від Довсі Адамса.Так вона знайомиться з мешканцями острова Гернсі (Нармандські острови).
    Листи ,в яких люди описують своє життя під час німецької окупації яскраво описує героїзм та витривалість. Це дуже мотивує авторку до написання наступної книги і вона вирушає на острів Гернсі.
    Так починається нова сторінка не лише в житті Елізабет, а й в усіх членів ,,клубу любителів книжок та пирогів з картопляним лушпинням".

    Що до книги в цілому вона мені сподобалась. Щоправда написана у епістолярному жанрі, тобто у вигляді листів, що трохи незвично.
    Спочатку мене це дуже тішило, адже це естетичне задоволення читати рукописні тексти. Є щось інтимне в цьому .
    Але, десь посередині книги я б хотіла більше читати про героїв як самостійних персонажів, тобто більше їхніх живих емоцій, більше кожного із них.

    Окрема тема про війну.
    Тут левову частину автори присвячують людям, що пережили той час, ті жахіття нелюдських умов, голод...Все це просто до мурашок.

    "Клуб..." написаний легко і невимушено.Мені було і весело і сумно.
    Особливо потішив епізод із листом бабусі,де стало відомо що писав їх відомий письменник Оскар Вайлд (Підозрою,що це може бути правдою).

    Хороший роман, рекомендую.

  •  
    Коли долі поєднуються завдяки книгам
    Дуже оригінальна назва, одразу привертає увагу.
    Лондон, повоєнний час. Письменниця отримує листа від незнайомця з проханням порадити книжкову крамницю. Її адресу цей чоловік дізнався, бо придбав книжку, що колись належала їй.
    І так починається переписка між ними. Взагалі книга написана в епістолярному жанрі, тобто у вигляді листів. Тут зовсім немає тексту, що не був би листом.
    Поступово письменниця дізнається все більше про жителів острова і про той Клуб любителів... Вона вирішує поїхати до них, незважаючи на те, що нещодавно заручилася.
    ‌Історія створення Клубу і історії кожного з учасників цього Клубу розкривається поступово, і, певна річ, у вигляді листів. Під час окупації була комендантська година, тож коли група людей зустрілася і пізно поверталася додому і їх зупинили нацисти, довелося вигадати Клуб, а після цього довелося читати книжки. Хтось любив читати раніше, а хтось прочитав книгу вперше. Відтоді книги, зустрічі поєднали усіх цих людей.
    Не читала раніше книг епістолярного жанру. Ці листи створюють особливий шарм твору.
    Історія романтична, добра, з щасливим закінченням.
    Після прочитання дивилася екранізацію. Фільм хороший, та у ньому героїня отримує 2 листи, та і їде до Гернсі. Нема оцього листування, а тому шарму. А ще фільм надто ванільний. Тут навіть немає лінії подруги засновниці Клубу, що приїхала після концентраційного табору.
    Та хай це вас не лякає у книзі, повторюю - мила і добра книга. Певна річ, для мене книга краща, ніж фільм.
  •  
    Тільки через гумор можна зробити стерпним нестерпне
    Ця книга - суміш сміху та сліз, бо є моменти, коли дійсно плачеш і посміхаєшся водночас. Настільки вона чуттєва, настільки справжня...

    Про що взагалі може бути книга з такою назвою? Здається, про щось несерйозне і дитяче. Але це лише зовнішня оболонка, бо ж частково йдеться про історичні факти.

    Основна сюжетна проблематика історії - німецька окупація острова Ґернсі. Історії людей, що збирались і говорили про книги, справді вечеряючи пирогом з картопляного лушпиння, бо нормальної їжі майже не було.

    Можливо, це не найдостовірніша історія про післявоєнні часи (бо вплетено життєві історії вигаданих персонажів), але одна з найщиріших, бо «тільки через гумор можна зробити стерпним нестерпне».

    А ще ця книга написана повністю в епістолярному жанрі. І це робить її ще прекраснішою.

    Із мінусів - надмірна романтизація усіх героїв, надмірна їх позитивність (усіх окрім німців). Це трохи відлякує на початку, але до кінця звикаєшся з їх ідеальністю. Можливо, це теж один із психологічних наслідків війни, коли усі дивацтва і пороки сприймаються позитивно, якщо ти не ворог і пережив страждання.



  •  
    Неймовірна книга!!!
    Книжки про війну завжди викликають в мене смуток. Не можливо читати про такі масштабні трагедії спокійно. І ця книга не є винятком. Голод, смерть, жах - звичайні супутники війни. Але також надія, віра та любов завжди йдуть поруч. Надія в завтрашній день. Віра в те, що все мине. Любов до людей. Головні герої цієї книги спробували всі присмаки війни, але не опустили руки й продовжували жити попри все.

    Війна розділяє людей. Не на своїх чи чужих, а на людей та нелюдів. Якщо вмирає дитина, а ліки, під страхом смерті, приносить молодий німець, чи має значення, що він загарбник? А чи легше йти на каторгу, знаючи що здав тебе сусід за пачку сигарет? Безліч таких історій трапляються на сторінках цієї книги.

    І все ж таки вона вселяє надію, завдяки щирості, оптимізму, доброті та веселості головних героїв.
 
Характеристики Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння
Автор
Енні Берроуз, Мері Енн Шеффер
Видавництво
Vivat
Серія книг
Світовий бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2009
Перекладач
Тетяна Скрипник
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60х84/16 (~150х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2500
ISBN
978-966-942-948-3, 978-617-690-445-8, 978-0-385-34100-4
Вага
320 гр.
Тип
Паперова