Кінець дороги
Паперова книга | Код товару 884373
Yakaboo 4.9/5
Автор
Мері Ловсон
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Олександра Гординчук
Кількість сторінок
384

Усе про книжку Кінець дороги

Діапазон подій у романі Мері Ловсон воістину неосяжний — від славнозвісної «срібної лихоманки» в канадській провінції Онтаріо на початку ХХ століття до Лондона через 60 років. Письменниця з надзвичайною точністю описує нюанси й перипетії в житті великої родини, усі члени якої сповнені суперечливих прагнень, та не наважуються знехтувати своїм обов’язком стосовно одне одного. Це тонка, іронічна і вдумлива проза, справжня «сімейна сага» для поціновувачів глибоких романів.

Характеристики
Автор
Мері Ловсон
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Олександра Гординчук
Кількість сторінок
384
Рецензії
  •  
    «Некоторые из самых важных решений в жизни принимаются, когда мы слишком молоды, чтобы иметь представление о последствиях». 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шикарный роман, после которого остается непоколебимое ощущение победы всего хорошего внутри каждого из нас. Это история о праве на личную жизнь, ответственности, поисках себя.
    Сюжет разворачивается вокруг большой дружной семьи Картрайт. Они живут в канадской глубинке, небольшом, богом забытом городке, вместе и в одиночку страдают от утрат и несбывшихся планов. Эмили - мать-героиня, - живет в своем мире. Ей хорошо только тогда, когда с ней рядом ее новорожденный ребенок. Особенно, после смерти предыдущего. Эдвард, ее муж, наоборот, презирает собственных детей, за то, что «по их вине» он не может увидеть весь мир, путешествовать, получать от жизни все. Они из Эмили до сих пор вместе только благодаря дочке Меган, но и та в один прекрасный момент уезжает в Лондон, навстречу беззаветной любви. К 4-летнему Адаму у родителей Эмили и Эдварда вообще нет никакого дела, настолько, что он мог по несколько недель спать на простынях, пропитанных мочой. Питер и Кори, в свою очередь, опасно балуются с огнем. Опять-таки без присмотра. И пока у Меган накапливаются разочарования в Лондоне (она влюбляется не в того мужчину и не замечает, что ее работа, экономки в отеле, является лишь джазовой версией ее прежней жизни), счастье членов ее семьи в Онтарио разваливается на глазах. Единственная константа во всей истории - снежные бури, которые хоронят город в сугробах…
    Действительно, мне очень понравился колорит книги: Онтарио начала XX века, Лондон спустя 60 лет, времена «серебреной лихорадки», заготовки леса - все это показано очень красиво и мрачно одновременно. То, как автор подчеркивает каждую деталь, каждую мелочь, не может быть не отмечено.
    Книга также богата на эмоции, здесь чрезвычайно много ярких монологов и воспоминаний. Если Меган в этом плане развивается минимально, то у Тома и Эдварда внутренний мир более богат.
    «Кінець дороги» свой истинный ритм находит в портрете Эдварда, ущербного, но отзывчивого человека с богатым воображением. Его трудная история формирует захватывающий сюжет, который оживает, когда он читает дневники своей матери. Отец разведчика Эдварда не сумел разбогатеть в серебряной лихорадке после Первой мировой войны, вместе с семьей всю жизнь скитается по шахтерским городкам, дома не раз доходит до рукоприкладства. Эдвард глубоко осознает свои упущенные возможности. Он очарован фотографией скульптуры Бернини, но слишком эгоистичен, чтобы дарить счастье и быть счастливым.
    «Кінець дороги» - некий застывший пейзаж, метафора, демонстрирующая оцепенелую, бездуховную жизнь, жизнь людей, которая протекает без приключений, все они, будто застряли в своих обстоятельствах. В меру философская, депрессивная, при этом невероятно глубокая книга. Не хуже предыдущих романов Лоусон, так точно!
    Что касается печати, то исполнение «Фабулой» данной книги мне понравилось. Ее приятно держать в руках. Обложка атмосферная. На украинском языке читал с удовольствием - спасибо переводчику. Роман наверняка понравится чувственным читателям.

  •  
    Снежная буря
    В книге речь идет о сложных семейных отношениях. Автор переносит читателей в вымышленный городок Струан, что в Онтарио. Там проживает семья Картрайт, о членах которой и пойдет речь в романе. Все они утопают в собственных проблемах и несбывшихся надеждах, как их город Страун утопает в снежных сугробах. В семье Эдварда и Эмили Картрайт очень много детей. Но недавно произошла трагедия, и Эмили заперлась с последним новорождённым ребенком в своей комнате, и больше ничего ее не интересует. К остальным детям она безучастна. Отец семейства Эдвард полностью погружен в свои мысли, ему тоже не до детей. Единственная дочь в семье Меган, которая только то и делала, что держала семью вместе, не давая ей окончательно развалиться, решила уехать в Англию. Девушка хочет создать собственную семью подальше от городка Страун. Остальные дети, все сыновья, предоставлены сами себе, включая самых маленьких.
    Действие романа растягивается на пол века. От серебреной лихорадки в Онтарио в начале двадцатого века до Лондона шестидесятых годов. Автор балансирует на грани, переходя от ответственности перед семьей до личных желаний каждого. История пугает тем, как автор описывает персонажей, которые застряли как будто в дне сурка. Их жизнь в Струане не меняется. Каждый день похож на предыдущий, за некоторыми исключениями. Единственная, кто предпринимает попытку вырваться, это Меган. В общем, автор тонко передает монотонность жизни героев романа и обстоятельства, которые загнали их в сонный снежный городок на севере Онтарио.
Купити - Кінець дороги
Кінець дороги

Звичайна ціна: 220 грн

Спеціальна ціна: 198 грн

Є в наявності
 

Рецензії Кінець дороги

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    «Некоторые из самых важных решений в жизни принимаются, когда мы слишком молоды, чтобы иметь представление о последствиях». 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Шикарный роман, после которого остается непоколебимое ощущение победы всего хорошего внутри каждого из нас. Это история о праве на личную жизнь, ответственности, поисках себя.
    Сюжет разворачивается вокруг большой дружной семьи Картрайт. Они живут в канадской глубинке, небольшом, богом забытом городке, вместе и в одиночку страдают от утрат и несбывшихся планов. Эмили - мать-героиня, - живет в своем мире. Ей хорошо только тогда, когда с ней рядом ее новорожденный ребенок. Особенно, после смерти предыдущего. Эдвард, ее муж, наоборот, презирает собственных детей, за то, что «по их вине» он не может увидеть весь мир, путешествовать, получать от жизни все. Они из Эмили до сих пор вместе только благодаря дочке Меган, но и та в один прекрасный момент уезжает в Лондон, навстречу беззаветной любви. К 4-летнему Адаму у родителей Эмили и Эдварда вообще нет никакого дела, настолько, что он мог по несколько недель спать на простынях, пропитанных мочой. Питер и Кори, в свою очередь, опасно балуются с огнем. Опять-таки без присмотра. И пока у Меган накапливаются разочарования в Лондоне (она влюбляется не в того мужчину и не замечает, что ее работа, экономки в отеле, является лишь джазовой версией ее прежней жизни), счастье членов ее семьи в Онтарио разваливается на глазах. Единственная константа во всей истории - снежные бури, которые хоронят город в сугробах…
    Действительно, мне очень понравился колорит книги: Онтарио начала XX века, Лондон спустя 60 лет, времена «серебреной лихорадки», заготовки леса - все это показано очень красиво и мрачно одновременно. То, как автор подчеркивает каждую деталь, каждую мелочь, не может быть не отмечено.
    Книга также богата на эмоции, здесь чрезвычайно много ярких монологов и воспоминаний. Если Меган в этом плане развивается минимально, то у Тома и Эдварда внутренний мир более богат.
    «Кінець дороги» свой истинный ритм находит в портрете Эдварда, ущербного, но отзывчивого человека с богатым воображением. Его трудная история формирует захватывающий сюжет, который оживает, когда он читает дневники своей матери. Отец разведчика Эдварда не сумел разбогатеть в серебряной лихорадке после Первой мировой войны, вместе с семьей всю жизнь скитается по шахтерским городкам, дома не раз доходит до рукоприкладства. Эдвард глубоко осознает свои упущенные возможности. Он очарован фотографией скульптуры Бернини, но слишком эгоистичен, чтобы дарить счастье и быть счастливым.
    «Кінець дороги» - некий застывший пейзаж, метафора, демонстрирующая оцепенелую, бездуховную жизнь, жизнь людей, которая протекает без приключений, все они, будто застряли в своих обстоятельствах. В меру философская, депрессивная, при этом невероятно глубокая книга. Не хуже предыдущих романов Лоусон, так точно!
    Что касается печати, то исполнение «Фабулой» данной книги мне понравилось. Ее приятно держать в руках. Обложка атмосферная. На украинском языке читал с удовольствием - спасибо переводчику. Роман наверняка понравится чувственным читателям.

  •  
    Снежная буря
    В книге речь идет о сложных семейных отношениях. Автор переносит читателей в вымышленный городок Струан, что в Онтарио. Там проживает семья Картрайт, о членах которой и пойдет речь в романе. Все они утопают в собственных проблемах и несбывшихся надеждах, как их город Страун утопает в снежных сугробах. В семье Эдварда и Эмили Картрайт очень много детей. Но недавно произошла трагедия, и Эмили заперлась с последним новорождённым ребенком в своей комнате, и больше ничего ее не интересует. К остальным детям она безучастна. Отец семейства Эдвард полностью погружен в свои мысли, ему тоже не до детей. Единственная дочь в семье Меган, которая только то и делала, что держала семью вместе, не давая ей окончательно развалиться, решила уехать в Англию. Девушка хочет создать собственную семью подальше от городка Страун. Остальные дети, все сыновья, предоставлены сами себе, включая самых маленьких.
    Действие романа растягивается на пол века. От серебреной лихорадки в Онтарио в начале двадцатого века до Лондона шестидесятых годов. Автор балансирует на грани, переходя от ответственности перед семьей до личных желаний каждого. История пугает тем, как автор описывает персонажей, которые застряли как будто в дне сурка. Их жизнь в Струане не меняется. Каждый день похож на предыдущий, за некоторыми исключениями. Единственная, кто предпринимает попытку вырваться, это Меган. В общем, автор тонко передает монотонность жизни героев романа и обстоятельства, которые загнали их в сонный снежный городок на севере Онтарио.
  •  
    Сімейна сага
    "Кінець дороги" - роман канадської письменниці Мері Ловсон про одну родину. Мешкають вони у віддаленому невеличкому містечку на півночі Канади, у них багато дітей і їм дуже нелегко. Стосунки між членами родини дуже дивні - такі самі прохолодні, як і той клімат, у якому вони живуть. Погода в домі, одним словом, цілком відповідає тій, що за вікном. Через те дуже важко було налагодити емоційний контакт із персонажами, контактувати вони навідріз відмовлялися. І це для мене, мабуть, єдиний недолік цього роману, адже не відчувати жодного персонажа, не співпереживати йому - це для мене, як для читача, доволі важко.

    Єдина людина, яку я більш-менш розуміла - це донька Меган, на якій тримається уся родина і яка робить нечувано сміливий крок - пакує валізи і їде закордон. Хоча і той вибір, який вона зробила у фіналі, мене розчарував.

    В цілому ж книга написана чудово. Атмосфера засніженого маленького канадського містечка, в якому, здається, застигло саме життя, була створена авторкою доволі майстерно. Недавно прочитала, що один з її романів номінували на Букерівську премію, та й взагалі англомовні читачі дуже люблять і цінують творчість Мері Ловсон. Це ще більше заохочує мене продовжити із нею знайомство.

  •  
    Неймовірно світла і тепла книга
    Це третя книга Мері Ловсон, яку я прочитала. Якщо читав перші дві, то можна просто написати, що вона такого ж плану - північ Канади, містечко Струан, іще одна сім'я з історією трьох поколінь протягом 60 років, описана так же тонко і щемливо. Опис подій відбувається з перемежуванням часових відрізків: сучасність і минуле, з якого стає зрозуміло, що відбулося і до чого це призвело, і всі ці часові проміжки сходяться воєдино в кінці книги. Читається легко, цікаво, захопливо. Тут все - і історія, і дружба, і кохання, і відповідальність, і легковажність, і життєві помилки, які неможливо виправити і до яких треба пристосуватись і просто далі жити. Історія сім'ї, в якій нікому ні до кого немає діла: мати відчуває себе матір'ю тільки відносно новонароджених дітей, і втрачає до них інтерес, як тільки вони перестають бути малюками, тому й народжує одне за одним, не переймаючись, що з ними далі; батько, якому немає ні до кого зі своїх дітей діла і який намагається зрозуміти, чому він взагалі одружився з цією жінкою і навіщо ці всі діти; самі діти, які кожен сам за себе, і тільки найстарший Том і єдина донька Меган здаються такими, яким є діло до того, що відбувається в цій сім'ї. Меган покинула свою добровільну кабалу, в якій вона була служницею, і поїхала (фактично втекла) до Англії. Але відірвати себе з корінням від своєї сім'ї, як би вона тебе не гнітила, не у всіх виходить. Ця книга з тих книг, про які кажуть - просто про складне, тут дійсно досить складні життєві обставини описані просто і легко. Книга з тих, які можна читати будь-де, будь-кому і в будь-якому стані. Неймовірно світла і тепла книга.
  •  
    Затишок в серці зими
    Невеличке селище на півночі Канади, кінець 60-х. Струан настільки маленький та далекий від великого світу, що про перші кроки людини на Місяці його жителі дізнались через три дні - просто непогода обірвала всі зв’язки з цивілізацією.
    Тут мешкає Едвард, керуючий банку, і його родина - дружина Емілі і дев’ятеро дітей. Багато малечі, здивувалась я. Але все пояснюється станом Емілі - здається, вона відчуває себе «на місці» та в комфорті, лиш тримаючи на руках немовлят.
    Шкода тільки, що діти виростають. А от що робити з ними дорослими, Емілі не знає. А Едвард, що у поважному віці досі бореться з минулим, не знає теж.
    Так вони і зростають. Хтось покидає будинок у пошуках щастя та звільнення, не розуміючи, що свобода - не завжди за 3000 миль. Хтось стикається із жахливою втратою друга та травмою, і не може спілкуватись з людьми. Хтось просто...росте.
    Історія ведеться від трьох осіб - самого Едварда, його дочки Меган, яка їде до Лондону, аби перестати бути домашньою господаркою, та Тома, який мав блискуче майбутнє авіаінженера, а тепер може лиш ховати очі від кожного, хто проходить повз.
    Я досі нічого не читала у Мері Ловсон, і з «Кінцем дороги» у мене ідеально спрацювало правило відсутності очікувань. Це було затишне, тепле, по-світлому сумовите, але дуже добре читання.
    Чи то настрій був суголосним, чи зима дала своє і співпала з атмосферою книжки - не знаю. Але я дуже задоволена! Якщо ви любите родинні саги, раджу звернути увагу - і точно читатиму книжки Ловсон ще.
  •  
    Зимова сімейна сага
    Я ще нічого не читала у авторки Мері Ловсон і зовсім не читала відгуків на цю книгу. Саме тому, у мене не було абсолютно жодних очікувань від цього роману. І ця відсутність зіграла мені на руку, мені дуже сподобалась ця книга, хоч вона і не схожа на ті, що я зазвичай читаю. 50 років тому, маленьке селище в Канаді, абсолютно відрізане від навколишнього світу. Тут живе одна незвичайна сім'я: чоловік Едвард, дружина Емілі та дев'ятеро їхніх дітей. Спочатку я не розуміла, навіщо їм стільки нащадків. Але потім все стало зрозуміло: Емілі відчуває себе впевнено, любить своїх дітей, але лише тоді, коли вони маленькі, вона їх тримає на руках, витирає їхні сльози. Потім діти виростають і Емілі просто не знає, що з ними тепер робити, як знайти з ними спільну мову. Едвард якось теж не дуже зацікавлений у своїх дітях. Він уже в досить дорослому віці, але ще досі шукає себе, бореться зі своїм минулим, намагається зрозуміти, що йому треба від цього життя. Так діти ростуть. Хтось залишає будинок, намагаючись віднайти себе і свою свободу. Хтось намагається пережити свою дитячу травму. Хтось просто живе. Мені дуже сподобалась книга. Це ідеальний варіант для зимового читання, коли хочеться чогось затишного та сімейного.
  •  
    "І як припинити любити того, кого любиш?"
    Мені дуже подобається стиль письма Мері Ловсон. Це друга книга авторки, яку я прочитала і можу сказати, що мені було справді дуже цікаво спостерігати за життями всіх персонажів.
    "Кінець дороги" розповідає історію сім'ї, яка живе у маленькому містечку Струан на Півночі Канади у 60-х роках. Розказуватимуть історію троє персонажів, але вони опишуть повну картину життя і свого минулого. В цій історії насправді піднімається багато важливих питань, зокрема безвідповідальне батьківство, сімейні цінності, відсутність відповідальності і зневага до своєї сім'ї.
    Я не можу сказати, що мені дуже сподобалась книга, тому що, те що я прочитала обурило до глибини душі. Але загалом книжка дуже просто і цікаво читається, тому що попри всю відразу до певних персонажів, я хотіла знати чим це все закінчиться і я щиро співчувала тим дітям, які народились в тій сім'ї.
    Мати, яка народжує дітей лише для того, щоб завжди тримати біля себе немовля, і після того як дитина підростає просто викидає її зі свого життя і не цікавиться більше нею. Батько, який працює в банку, а додому приходить просто, щоб закритись у своєму кабінеті і щось почитати. Мег, дочка, яка змушена тягнути на собі всю сім'ю, бути для них прислугою, відкинувши власну освіту і своє життя. І Том найстарший син, який перебуває у своєму світі, після певної душевної травми. А також молодші брати, які зовсім не цікавлять батьків. І от коли Меган вирішує поїхати з дому, щоб, нарешті, у 21 почати жити своїм життям в іншій країні у домі Катрайтів починається справжнє пекло.
    Книга дуже зачіпає. Бо окрім жалю до одних персонажів, відчувається лють і зневага до інших. Дорослі люди, які не можуть навести лад у своєму житті, рідні люди, які не вміють розмовляти один з одним і ховаються по кутах будинку. Діти, які не мають належного догляду і опіки, егоїзм дорослих, зневага до своєї сім'ї і дому. І кінцівка, яка чесно кажучи мене не здивувала, бо я не побачила іншої розв'язки для цієї сім'ї.
    Книга варта уваги і дуже емоційна. Вона дуже щира і чесна, вона багато розкаже поміж рядками. Ці сторінки змусять задуматись про цінності шлюбу, сім'ю, дітей, свободу і повагу.
  •  
    Скелети у шафі
    Ще одна книга про непрості сімейні стосунки від Мері Ловсон. Неймовірно, але ця жінка уміє знаходити і поєднувати такі тонкі грані в людській психології, вміє так життєво описати всі перипетії, що мимоволі віриш кожному слову.
    Ця історія про сім'ю, де роль головного дорослого перейняла на себе найстарша дочка. Суворе канадське містечко Струан, знайоме нам із попередніх книжок, поважна сім'я де батько голова банку, а матір виховує дітей, де здається все нормальним і звичним. Але це далеко не так.
    Доросла дочка Меган, яка вирвалася з усього цього безладу, постійних дитячих плачів та домашньої рутини, син Том вражений загибеллю друга потопає у депресії, батько Едвард, який ніяк не може дати ради із своє нелюбою дружиною. Історія ведеться від імені усіх трьох персонажів і завдяки цьому відкриваєш усі заховані грані цього неймовірного роману.
    А ще тут віднайдете героїв попередніх книжок авторки, які живуть своїм життям. І це ще раз підтверджує, що навіть маленьке містечко може ховати непрості стосунки та життєві історії.
 
Характеристики Кінець дороги
Автор
Мері Ловсон
Видавництво
Фабула
Серія книг
Бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2014
Перекладач
Олександра Гординчук
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-09-3847-3
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література