Ще одне культове серед дослідників міст видання, проект добре знаний, зокрема і по соцмережах. Атмосферна і актуальна робота, в першу чергу з-за специфіки самої цієї архітектурної форми - маскарона. Маскарони - це таке дітище переважно сецесії (цебто - модерну, виправлю тут попередню дописувачку, яка помилково згадала модернізм: це дві різні епохи), точніше, в наших умовах маскарони асоціюються переважно з сецесією: бо давніші маскарони, наприклад, ренесансні, в Україні майже не збереглись - все знищено. А от сецесія, яка припала якраз на період одного з "будівельних бумів" - 1880х-1910х років (саме тоді "заново винайшли" цемент, котрий був забутий з часів Риму, і це дозволило значно зміцнити і водночас здешевевити будівництво - у випадку маскаронів, наприклад, перейти з трудомісткої роботи по каменю до більш "легко тиражованої" ліпнини з романцементу), що споводувало до зведення величезної маси нових, і то дуже міцних будинків - супроводжує нас повсюди по центрах міст. Саме вони - сецесійні, а також "сусідні за стилем" класицистичні та істористичні кам'яниці - і становлять зараз левову частку нашого "фонду старовини". Більшість пам'яток, зокрема у таких містах як Львів, відносяться десь якраз до цієї епохи і часу. Щоправда, маскарони на них стоять далеко не всюди: все-таки класицизм і історизм "не зобов'язаний" їх мати, а сецесія теж не завжди виливалася аж у всій своїй повноті. Але - якщо уже в типовому сецесійному будинку появлявся маскарон - то це щось надзвичайне. Саме сецесійні маскарони найбільш чарівні зі всіх (з ними зрівнявся б хіба б старий "міфічний", "алхімічний" ренесанс); вони, будучи не такими вже й старовинними (сецесійним домам по 110-130 років) примудряються справляти враження чогось не просто давнього - але древнього, загадкового аж до містики. Багато людей, далеких від архітектури, інтуїтивно сприймають саме будинки епохи сецесії/модерну як найдавніші у місті - бо так вони відчуваються. Сецесія, як єдина з-поміж класичних мистецьких епох, окрім звичних вже композиції-ритму-форми і так далі, мала ще й рух - щось таке майже невловиме, такий "п'ятий вимір", який невідомо як взагалі існує, але ти його відчуваєш. Цей рух присутній насамперед у розвиненій до повноцінного художнього образу сецесії - тобто не в орнаментальній, а у малюнку, ілюстрації, скульптурі. І насамперед там, де сецесія має справу з людськими постатями. Маскарон якраз і є такою "сецесійною скульптурою" з "людською подобою", тільки в архітектурі. І тому маскарони нам здаються живими - це навіть трішечки лячно, але цим воно й зачаровує, заворожує. Тож не дивно, що маскарон є одним з фетишів, улюблених тем дослідників міської архітектури - це нечасте і художньо дуже ефектне явище сталося маленьким "святим Граалем", за яким полюють, розгадують, розшифровують. Даний альбом є безперечно важливою спробою систематизувати маскарони Києва - міста, для духу якого вони не такі вже й характерні, і швидше є тут випадковими гостями з більш західних країв. І від того - ще більш цінні, і ще більш піддані ризику знищення. Отже, фотофіксація їх є не просто добрим ділом, а необхідністю, важливою справою державотворчої ваги - це те найменше, що ми кожен можемо для історичної спадщини зробити. З недоліків книги бачу хіба що дуже довільну, мас-культурну, трішечки кітчеву подачу - але за це авторку не критикую: адже, хоч така верстка не дуже сумісна з духом сецесії, зате вона знайде відгук в широкого читача, що є більш важливо, бо популяризація теми охорони спадщини зараз є просто кричущою необхідністю, і має робитися на всіх можливих фронтах, всіма методами й без жодних зволікань - інакше втратимо все.

Книга «Київські маскарони» від видавництва Nebo Booklab Publishing розповідає про архітектурне обличчя міста, а саме зосереджується на такому архітектурному елементі, як маскарон. Власне, термін означає вид скульптурної прикраси у вигляді людського обличчя, голови тварини чи міфічної істоти. Часом їх використовують як оберіг, зашифровують певні послання, до тих, хто входить, або просто використовують як декорацію. Книга проведе нас затишними вуличками Києва, щоб познайомити з найвідомішими маскаронами, що створенні переважно в добу модернізму (кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст.). Кожен маскарон у книзі зображений в ексклюзивній інтерпретації авторки тексту та ілюстратора – Ксенії Степась. Окрім того, Ви знайдете історію створення й кожного будинку з переліку та невеликий словничок, що не дозволить загубитися в термінологічному просторі, зорієнтує в архітектурних термінах та визначенні стилів архітектури. Дуже своєрідне видання, що, завдяки своїй інформативній наповненості та унікальності, варто використовувати як путівник. Книга зацікавить і гостей міста, так і власне киян, оскільки відкриє нові грані київської архітектури, покаже давно знайомі місця під новим кутом. Тому варто швидше брати до рук «Київські маскарони» та вирушати на зустріч новому Києву!