Дай сили заплакати
Паперова книга | Код товару 729769
Yakaboo 4.5/5
Автор
Дмитро Кешеля
Видавництво
Академія
Серія книг
Ім'я
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)

Усе про книжку Дай сили заплакати

«Боже великий, дай мені сили заплакати… дай мені духу пережити цю трагічну обставину, яку не можу змінити», - благав герой цієї щемливої історії над труною коханої. І в ті хвилини світ «непізнаної радості, незбагненної таїни, краси і ніжності… бентежних сподівань і далекосяжних мрій», який недавно ще так солодко йшов їм із Віоланною назустріч, «раптово зімкнувся… мертвою хвилею… і невимовною тугою… скам’янів у грудях».

А потім волею незбагненних обставин він опинився на межі світів і в недоступних людині просторах. Йому відкрилося земне і позаземне буття. І навіть себе він побачив у зрілому майбутньому.

Віоланна була з ним у всіх його днях, на всіх дорогах, у всіх думках, вела його світами, дарувала терпкі й світлі, наче «ясминовий дощ», здивування. І в цьому стані буття-небуття він пізнав з нею те, чого в земному житті вони не знали.

Дмитро Кешеля писав не фантастичний роман. Це - глибокий і тремтливий роздум про людину і сили, які тримають її у світі. Про вічність її. І про любов, без якої неможливі і вічність життя, і вічність людини, і вічність любові.

У цьому світлому романі - не трагізм двох романтичних сердець, а потужний струмінь життя. І наснажена мудрістю часів афористичність:

«Життя - це вічний біль, з яким треба боротися і перемагати».

«Дорога закладена в тобі, і все буде гаразд, якщо зумієш її знайти у своєму серці».

«Від тих, хто втрачає смисл життя, відвертається удача».

«Усе проходить, усе минає, як благословенний дощ. Вічна тільки сіль у людських сльозах».

Багато думок, цінних для самопізнання і пізнання світу, й емоцій, без яких кам’яніє серце, прикликає цей роман-видіння, роман-одкровення.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Дмитро Кешеля
Видавництво
Академія
Серія книг
Ім'я
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Рецензії
  •  
    магічний реалізм в українській інтерпретації 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Події твору відбуваються в Українських Карпатах, в урочищі Рекестр поблизу гори Ловачки. Це місце закарпатці у народі називають Долиною снів. Існує навіть міф про те, що це «брама у світ, де зникає матеріальне, закінчується час і починається Вічність…». Тут через недобрі чутки, люди не селились, отже ця земля здавна була нічийною. Одразу ж поряд із міфічністю цієї місцини з’являється всюдисуща радянська влада, що хотіла усе загарбати у свої руки. Такий несподіваний контраст між тендітністю земного чуда і всеруйнуючої руки людини дає зрозуміти, що час від часу читач буде змушений повертатися до сумних реалій буття. Долина огортає «ружовим туманом» і з’являється перша героїня - тітка Ержія, або, як її називали односельчани, Паморока. Ця жінка славилась дивовижним вмінням повертати людям зір із допомогою «невеличкого блискучого, як шматочок блискавиці, скальпеля, зробленого із уламка коси…». Але і у її життя втрутилася влада, що не стерпіла вивищення дару зцілення над традиційними методами лікування. Після навідувань партійних тітка Паморока спочатку німіє, а потім помирає. Іще один приклад болючого контакту із дійсністю, яка витісняє усе, чого не можна пояснити простими словами.
    Із часу смерті тітки минуло багато літ, і наш герой спекотним літнім полуднем крокує стежкою, що тягнеться вздовж Долини снів і… зустрічає ту ж Памороку. Завдяки жінці він опинається у Долині Снів, але не тій, що бачив секунду назад. І сама тітка Паморока стояла перед ним зовсім молодою дівчиною, що вела отару із дванадцяти різнокольорових овець (місяців), а у клітці за плечима тримала чотири барвисті птахи (пори року). Колись, за земного життя, наш герой врятував жінці життя, тому Паморока вирішила віддячити, бо «тут з боргами не можна. Нічого не зникає безслідно». Тітка показує йому шлях, «відкриває очі на інший світ…».
    Цей світ вражає своїм безмежжям і дивовижною фантастичністю. Там не було ні неба ні землі, люди брели, схожі на фантоми, а тиша і дивовижна гармонія огорнули неймовірним спокоєм. На площі бабуся-хризантема роздавала сни, у вигляді солодкої вати, і розкриває усю їх таємничість. Виявляється, що до гріхопадіння сновидіння були даровані людям, як дорога до безсмертя, а ми самі позбавили себе такої радості, через прагнення до матеріальних благ, насамперед – грошей. Люди обміняли спілкування із Творцем у снах та досягнення гармонії на земні багатства. От тому «Людям сняться не сни, а гріхи».
    У романі автор дозволяє нам заглянути за завісу невідомого. Усім людям цікаво, куди ж ми потрапляємо після смерті. І тут, у Долині снів, можна відчути всю обмеженість нашого людського існування, обмеженість можливостей, помислів і бажань. Тілесна оболонка не дає нам того широченного простору, який маємо у Долині снів.
    Упродовж роману ми зустрічаємо дівчину «із поставою конвалії і очима всевладної княгині» – Віолану. Герой закохується у неї в юному віці, прогулюється із дівчиною Долиною снів і у старшому віці натрапляє на її двійника. Усі ці зустрічі залишають слід щемкої печалі у його душі.
    У романі немає жодного негативного персонажа, і немає місця злу. Проте чарівна концепція Долини снів така невагома, що зруйнувати її досить легко. Ми милуємося безмежжям, гармонією і спокоєм, що панує у світі душ. Кожна притча має свою земну прив’язку, що не мішає їй бути огорнутою «ружовим туманом» чарівності і створювати частинку безмежного всесвіту, в який мимоволі потрапляє наш оповідач.
    Твір сповнений найніжнішого світла, яке дуже легко можна зруйнувати темрявою. А ще в ньому багато майбутнього, заради якого варто жити.
  •  
    Дай сили заплакати
    Сам роман досить невеличкий за обсягом, але твір настільки різноплановий та різносторонній, що кількома словами навіть важко сказати, про що ж він. Тут є історія урочища Рекестра (з цієї історії якраз і розпочинається книга), що вабить своєю загадковістю. Про це урочище ходить багато легенд і переказів, і навіть радянська влада після зникнення у ньому трактористів разом з технікою, не наважується підступатися до нього... Власне біля цих місць головний герой зустрічає свою давно померлу тітку, і остання проводить його по іншу сторону туману, де чоловікові відкривається невідомий і новий, не земний, а потойбічний світ, де немає ні простору, ні часу.
    Паралельно з описом потойбічного світу автор розповідає історію першого кохання героя до дівчини Віоланни. Сама Віоланна після раптової хвороби давно пішла з життя, а тут закохані знову зустрілися, і дівчина проводить ніби ,,екскурсію,, по засвітах. Тут автор подає своє бачення організації різних світів, переселення душ, занепаду Атлантиди і т.д. Цього всього для мене було трохи забагато, тому, мабуть, і загальне враження від книги склалося не дуже позитивне.
Купити - Дай сили заплакати
Дай сили заплакати
100 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Дай сили заплакати

  •  
    магічний реалізм в українській інтерпретації 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Події твору відбуваються в Українських Карпатах, в урочищі Рекестр поблизу гори Ловачки. Це місце закарпатці у народі називають Долиною снів. Існує навіть міф про те, що це «брама у світ, де зникає матеріальне, закінчується час і починається Вічність…». Тут через недобрі чутки, люди не селились, отже ця земля здавна була нічийною. Одразу ж поряд із міфічністю цієї місцини з’являється всюдисуща радянська влада, що хотіла усе загарбати у свої руки. Такий несподіваний контраст між тендітністю земного чуда і всеруйнуючої руки людини дає зрозуміти, що час від часу читач буде змушений повертатися до сумних реалій буття. Долина огортає «ружовим туманом» і з’являється перша героїня - тітка Ержія, або, як її називали односельчани, Паморока. Ця жінка славилась дивовижним вмінням повертати людям зір із допомогою «невеличкого блискучого, як шматочок блискавиці, скальпеля, зробленого із уламка коси…». Але і у її життя втрутилася влада, що не стерпіла вивищення дару зцілення над традиційними методами лікування. Після навідувань партійних тітка Паморока спочатку німіє, а потім помирає. Іще один приклад болючого контакту із дійсністю, яка витісняє усе, чого не можна пояснити простими словами.
    Із часу смерті тітки минуло багато літ, і наш герой спекотним літнім полуднем крокує стежкою, що тягнеться вздовж Долини снів і… зустрічає ту ж Памороку. Завдяки жінці він опинається у Долині Снів, але не тій, що бачив секунду назад. І сама тітка Паморока стояла перед ним зовсім молодою дівчиною, що вела отару із дванадцяти різнокольорових овець (місяців), а у клітці за плечима тримала чотири барвисті птахи (пори року). Колись, за земного життя, наш герой врятував жінці життя, тому Паморока вирішила віддячити, бо «тут з боргами не можна. Нічого не зникає безслідно». Тітка показує йому шлях, «відкриває очі на інший світ…».
    Цей світ вражає своїм безмежжям і дивовижною фантастичністю. Там не було ні неба ні землі, люди брели, схожі на фантоми, а тиша і дивовижна гармонія огорнули неймовірним спокоєм. На площі бабуся-хризантема роздавала сни, у вигляді солодкої вати, і розкриває усю їх таємничість. Виявляється, що до гріхопадіння сновидіння були даровані людям, як дорога до безсмертя, а ми самі позбавили себе такої радості, через прагнення до матеріальних благ, насамперед – грошей. Люди обміняли спілкування із Творцем у снах та досягнення гармонії на земні багатства. От тому «Людям сняться не сни, а гріхи».
    У романі автор дозволяє нам заглянути за завісу невідомого. Усім людям цікаво, куди ж ми потрапляємо після смерті. І тут, у Долині снів, можна відчути всю обмеженість нашого людського існування, обмеженість можливостей, помислів і бажань. Тілесна оболонка не дає нам того широченного простору, який маємо у Долині снів.
    Упродовж роману ми зустрічаємо дівчину «із поставою конвалії і очима всевладної княгині» – Віолану. Герой закохується у неї в юному віці, прогулюється із дівчиною Долиною снів і у старшому віці натрапляє на її двійника. Усі ці зустрічі залишають слід щемкої печалі у його душі.
    У романі немає жодного негативного персонажа, і немає місця злу. Проте чарівна концепція Долини снів така невагома, що зруйнувати її досить легко. Ми милуємося безмежжям, гармонією і спокоєм, що панує у світі душ. Кожна притча має свою земну прив’язку, що не мішає їй бути огорнутою «ружовим туманом» чарівності і створювати частинку безмежного всесвіту, в який мимоволі потрапляє наш оповідач.
    Твір сповнений найніжнішого світла, яке дуже легко можна зруйнувати темрявою. А ще в ньому багато майбутнього, заради якого варто жити.
  •  
    Дай сили заплакати
    Сам роман досить невеличкий за обсягом, але твір настільки різноплановий та різносторонній, що кількома словами навіть важко сказати, про що ж він. Тут є історія урочища Рекестра (з цієї історії якраз і розпочинається книга), що вабить своєю загадковістю. Про це урочище ходить багато легенд і переказів, і навіть радянська влада після зникнення у ньому трактористів разом з технікою, не наважується підступатися до нього... Власне біля цих місць головний герой зустрічає свою давно померлу тітку, і остання проводить його по іншу сторону туману, де чоловікові відкривається невідомий і новий, не земний, а потойбічний світ, де немає ні простору, ні часу.
    Паралельно з описом потойбічного світу автор розповідає історію першого кохання героя до дівчини Віоланни. Сама Віоланна після раптової хвороби давно пішла з життя, а тут закохані знову зустрілися, і дівчина проводить ніби ,,екскурсію,, по засвітах. Тут автор подає своє бачення організації різних світів, переселення душ, занепаду Атлантиди і т.д. Цього всього для мене було трохи забагато, тому, мабуть, і загальне враження від книги склалося не дуже позитивне.
 
Характеристики Дай сили заплакати
Автор
Дмитро Кешеля
Видавництво
Академія
Серія книг
Ім'я
Мова
Українська
Рік видання
2017
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~135х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-580-503-8, 978-966-580-480-2
Вага
110 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література