Моє знайомство з творчістю Кінга почалось з роману «Дівчинка, що кохала Тома Гордона». Я був вражений, наскільки тонко і як правдоподібно (на мій погляд) автор передав почуття та думки маленької дівчинки, що заблукала в лісі. Після прочитання роману мене зацікавила біографія Стівена Кінга, і я знайшов вельми цікаву, кумедну і неймовірно пізнавальну книгу: "Про письменство. Мемуари про ремесло". Саме в своїх мемуарах Кінг ділиться своїми спогадами та секретами створення бестселерів. Прочитавши в мемуарах історію створення "Керрі", я захотів її прочитати. Книга виявилась такою ж захопливою, як і її історія. Для мене Керрі, як головна героїня роману, є втіленням типової американської дівчини-підлітка, образ яких у нас зформувався через фільми 80-х, 90-х років. Дівчинка, що вихована мамою-фанатичкою, яку гноблять і принижують все життя однолітки... Ким вона ще може стати?! А якщо ще додати суперздібності?! Історія про дитячу жорстокість, про людську природу, про відчуття провини, про доброту та щирість, про надію... про сподівання і реальність. Автор має багаторічний досвід праці викладачем у школі, тому знає, про що пише. Цікава форма подання, яка дає можливість читачеві пофантазувати. Роман рекомендую для читання усім шанувальникам Кінга, іншим може здатись трохи "скушноватим", все ж таки 1979 рік, і в наш час якісною і захопливою фантастикою нікого не здивуєш.

"Керрі" - це перший опублікований твір американського письменника Стівена Кінга, який вже майже п'ятдесят років має статус Короля Горору! Було дійсно цікаво ознайомитися із тим, із чого Кінг починав, і якщо ви більш-менш знайомі із його творчістю, ви точно знайдете у цьому творі такий собі "фундамент", який Кінг буде ще неодноразово використовувати у своїх історіях. Тут ми спостерігаємо за надзвичайно неприємною й жаскою, але, на жаль, доволі типовою ситуацією. Керрі Вайт шістнадцять років і вона є об'єктом знущань та булінгу своїх однокласників. Вона не надто приваблива, тиха, й зростає в жахливих умовах - її мати, абсолютно звернена на релігії жінка, цькує Керрі не менше за її однолітків. От тільки ніхто з них не здогадується, що Керрі володіє телекінезом, який поступово розвивається в ній і от-от може вибухнути руйнівною силою. На чолі випускний, й її однолітки вирішують пожартувати над Керрі, але вони навіть не здогадуються, якою катастрофою для них та й для всього міста закінчиться це свято...

Керрі Вайт, типова дівчинка-невдаха, яку всі цькують. Не вийшла ні вродою ні характером. А як всі ми знаємо, у школі це не допустимо, а значить завжди дівчина буде предметом для насмішок і знущань. На доданок у Керрі є помішана на релігії фанатичка-матір, яка у всьому бачить лише гріхи і не дозволяє дитині розвиватися не говорячи вже про "підліткові" розмови. Але хто ж знав що невдаха-Вайт не проста і знущання над неї можуть обернутися трагедією для оточуючих.... ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨ Жорстока, сповнена підлості, зрад, насмішок і знущань, божественна книга Кінга. З цією історією я була знайома через фільм, так як і заведено, роботи Кінга найкращі саме на папері. Скільки емоцій довелося пережити, це неможливо передати словами. І було дуже багато моментів коли хотілося опинитися в світі книги і просто плюнути в морду (не лице, а саме морду, тому що такі вчинки роблять звірі а не люди), всім недорозвиненим одноліткам Керрі. Релігіозний фанатизм, який тут дуже яскраво показаний, теж не лишив мене емоцій, адже правда є в світі люди помішані на якихось своїх додумах, списуючи це на Бога і віру, що є гіршим, на мою думку, ніж невіра. Що до персонажа Керрі, для мене він прописаний ідеально, до кожного прища на шкірі. Образ дуже звичайний і водночас яскравий своєю простотою. Обожнюю Кінга, обожнювати у Кінга, і вам радитиму його обожнювати(але це все мій смак