Як нагодувати диктатора
Паперова книга | Код товару 1244320
Yakaboo 4.9/5
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
153х205 мм

Усе про книжку Як нагодувати диктатора

Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.

Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції?

Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.

Характеристики
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
153х205 мм
Рецензії
  •  
    Читати обов'язково! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я дуже довго чекала на цю книгу, прочитала ще до офіційного продажу. Мене приголомшила сама ідея автора - написати про кухарів відомих світових диктаторів. І через них дізнатися деталі їхнього життя. Читала із захопленням.
    Особливо мене вразили і зачепили історії кухарів Саддама Хусейна, Фіделя Кастро і Пол Пота. Дехто із них (як кухарка Пол Пота) говорить про свою роботу. А дехто (один із кухарів Фіделя) не захотів показувати свого обличчя і називати справжнє ім'я.
    Тут є різні історії про страви, про настрої, про життєвий вибір. Наприклад, одна із історій, яку розказав кухар Саддама Хусейна Абу Алі. У них із Саддамом була домовленість - якщо не смакує їжа, то кухар повинен повернути за неї гроші. Саддам часто любив готувати для когось, більше для "показухи". Тож одного разу він приготував страву, якою пригостив кухаря. Страва виявилася страшенно гострою, тому що Хусейн додав для розваги багато соусу табаско. Кухар випалив, що за таку страву Хусейн винен йому гроші. Охоронець передав це Саддаму, той викликав до себе кухаря і досить жорстко про це запитав. Кухар сказав, що він і правда так гадає. Саддам сидів досить похмурий, а потім почав сміятися і сказав, що поверне йому гроші за м'ясо.
    І подібних історій у книзі дуже багато.
    Книга читається дуже легко, це ж Шабловський!)
  •  
    Як нагодувати диктатора й залишитися в живих 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Польський журналіст Вітольд Шабловський зібрав історії кухарів п'ятьох кривавих диктаторів, від режимів яких загинули мільйони людей. Саддам Хусейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро та Пол Пот увійшли в світову історію як чудовиська, проте далеко не всі вважали їх такими. Особливо в цьому контексті вражає історія Йон Муун, кухарки камбоджійського диктатора Пол Пота. Складається враження, що вона не лише щиро вірила в правильність політики Пол Пота, а й була безтями закохана в нього. Бо як інакше можна бути наскільки сліпою й не бачити очевидних речей? Так, про розстріли Йон Муун згадує: мовляв, тих людей відвели в ліс і більше я їх не бачила, ну й добре. От цікаво, згаданий самообман є наслідком непробивної тупості, великої наївності чи ще більшого цинізму?
    Кулінарні оповідки автор "розбавляє" об'єктивними фактичними даними, що врівноважує враження про тих "милих людей", які заради здобуття політичної влади готові були винищити значну частку населення своєї країни.
    "Як нагодувати диктатора" вкотре доводить, що найбільші злочини чинять не якісь міфічні монстри, а звичайні люди, які не їли немовлят на вечерю, а цілком вдовольнялися спагетті, як Фідель Кастро.
Купити - Як нагодувати диктатора
Як нагодувати диктатора

Звичайна ціна: 200 грн

Спеціальна ціна: 140 грн

Є в наявності
 

Рецензії Як нагодувати диктатора

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Читати обов'язково! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я дуже довго чекала на цю книгу, прочитала ще до офіційного продажу. Мене приголомшила сама ідея автора - написати про кухарів відомих світових диктаторів. І через них дізнатися деталі їхнього життя. Читала із захопленням.
    Особливо мене вразили і зачепили історії кухарів Саддама Хусейна, Фіделя Кастро і Пол Пота. Дехто із них (як кухарка Пол Пота) говорить про свою роботу. А дехто (один із кухарів Фіделя) не захотів показувати свого обличчя і називати справжнє ім'я.
    Тут є різні історії про страви, про настрої, про життєвий вибір. Наприклад, одна із історій, яку розказав кухар Саддама Хусейна Абу Алі. У них із Саддамом була домовленість - якщо не смакує їжа, то кухар повинен повернути за неї гроші. Саддам часто любив готувати для когось, більше для "показухи". Тож одного разу він приготував страву, якою пригостив кухаря. Страва виявилася страшенно гострою, тому що Хусейн додав для розваги багато соусу табаско. Кухар випалив, що за таку страву Хусейн винен йому гроші. Охоронець передав це Саддаму, той викликав до себе кухаря і досить жорстко про це запитав. Кухар сказав, що він і правда так гадає. Саддам сидів досить похмурий, а потім почав сміятися і сказав, що поверне йому гроші за м'ясо.
    І подібних історій у книзі дуже багато.
    Книга читається дуже легко, це ж Шабловський!)
  •  
    Як нагодувати диктатора й залишитися в живих 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Польський журналіст Вітольд Шабловський зібрав історії кухарів п'ятьох кривавих диктаторів, від режимів яких загинули мільйони людей. Саддам Хусейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро та Пол Пот увійшли в світову історію як чудовиська, проте далеко не всі вважали їх такими. Особливо в цьому контексті вражає історія Йон Муун, кухарки камбоджійського диктатора Пол Пота. Складається враження, що вона не лише щиро вірила в правильність політики Пол Пота, а й була безтями закохана в нього. Бо як інакше можна бути наскільки сліпою й не бачити очевидних речей? Так, про розстріли Йон Муун згадує: мовляв, тих людей відвели в ліс і більше я їх не бачила, ну й добре. От цікаво, згаданий самообман є наслідком непробивної тупості, великої наївності чи ще більшого цинізму?
    Кулінарні оповідки автор "розбавляє" об'єктивними фактичними даними, що врівноважує враження про тих "милих людей", які заради здобуття політичної влади готові були винищити значну частку населення своєї країни.
    "Як нагодувати диктатора" вкотре доводить, що найбільші злочини чинять не якісь міфічні монстри, а звичайні люди, які не їли немовлят на вечерю, а цілком вдовольнялися спагетті, як Фідель Кастро.
  •  
    На кузні диктаторів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже оригінальна книга про 5х диктаторів, історії, розказані їхніми кухарями.
    Подобається, що автор намагається подати спершу інформацію про долю самого кухаря, тоді короткий опис ситуації в країні, а тоді вже приступає до, власне, кулінарних тем.
    Примітно, що майже жоден кухар не відзивався негативно про свого працедавця-тирана, і всі ці жахливі вбивства, геноциди що проходили у країнах їх наче стосувалися, а наче й ні.
    Зі всіх розділів найбільше сподобався про Кубу та Ірак, тут автор дуже цікаво описує життя простих людей до, під час, та після правління диктатора. Найменше сподобалась історія про фанатичну кухарку Пола Рота, правителя Камбоджі, бо вона постійно наголошує, що її працедавець був милим, красивим та усміхненим, в аж ніяк не знав про геноцид, що відбувався у країні, хоч її чоловік був високопоставленим чиновником, а вона сама, з її слів, великим другом диктатора.
    У цілому автор каже, що на написання книги він витратив 4 роки (охоче вірю!), І вважаю що книга однозначно варта уваги. Написана легко, цікаво, і викликає однозначне бажання прочитати і інші книги автора.
  •  
    Смачно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Неочікувано смачно.
    Найбільше вразило те, наскільки по-іншому можна дивитись на людей, яких знав увесь світ як жорстоких убивць і тиранів через розповіді найближчих до них людей. Вражає також наскільки відданими були кухарі своїм диктаторам, перебуваючи з ними в якомусь особливому виді стосунків, в основі якого ховалась тонка межа довіри і відданості.
    Книга писалась 4 роки і сміливо можна сказати що Шабловський проробив сильну, а моментами і небезпечну роботу, беручи інтерв'ю в кухарів. Кожна історія по-своєму унікальна і насичена. Кухар Енвера Ходжі, наприклад захотів залишитись анонімним, і дозволив сфотографувати тільки свої руки. Кухарка Пола Пота розповідає, що те що вона відчувала до нього все життя можна вважати нічим іншим, як любов'ю і щиро вірить досі, що її диктатор не був жорстоким убивцею, а усього лиш мрійником, якого ніхто не розумів. Інші ж кухарі щодня балансували на межі дружби, відданості і страху і зберігають певний трепет розповідаючи про своє життя.
    Книга однозначно унікальна і варта уваги.
    І звісно, на сторінках між усім іншим додається кілька рецептів з фото, щоб розсмакувати все як належить.
  •  
    Як готувати для диктаторів та вижити
    Прочитала за один вечір та ранок і не можу не поділитись. Бо поки що — це одна з найцікавіших новинок у жанрі репортажистики, які я читала. Нас запрошують у подорож п'ятьма країнами, де ми маємо познайомитись з колишніми кухарями диктаторів, навчитись готувати з ними страви, які обожнювали їх колишні боси, розпитати про те, як воно готувати для того, чиї руки в крові багатьох тисяч людей. І кухарі зазвичай вам скажуть, що «нормально», і що «це все не не вони», що їх боси були добродушними і щедрими, мрійниками та ледь не святими людьми. Так ми знайомимось з Саддамом Хусейном, Іді Аміном, Енвером Ходжі, Фіделем Кастро та Пол Потом. Спочатку здається, що ми будемо читати тільки про кулінарні вподобання диктаторів, але польський репортер Вітольд Шабловський випитує у кухарів про стосунки з жінками, дітей та особисті трагедії. Він дає заглянути за лаштунки палаців і історичних рішень, а також спілкується з місцевими жителями, часто маючи всього одне питання: «Як вам жилось за N?».

    Усі з різними культурами та історіями, які ще раз ілюструють страшну річ: як багато залежить від однієї людини та її настрою.

  •  
    Смачно про тиранів

    Що їли найжорстокіші диктатори ХХ сторіччя, коли віддавали накази про страти, арешти і напади на інші країни? Чи подавали їм лобстерів тоді, як народ голодував? Чи ставились вони до своєї прислуги так само, як до інших?

    Це книжка про диктаторів, очима їхніх кухарів. 4 роки роботи, 4 континента, 5 країн і 5 тиранів. Саддам Хусейн (Ірак), Іді Амін (Уганда), Енвер Ходжа (Албанія), Фідель Кастро (Куба), Пол Пот (Камбоджа).

    "Як нагодувати диктатора" - одна з найкращих книжок за цей рік. Легко і цікаво написана про закусілля, точніше, про сковорідки і каструлі тих, хто керував країнами, тримаючи власний народ у лещатах.

    Найбільше мені сподобались частини про Саддама Хусейна і Пол Пота: гостро відчувається контраст того, яким їх бачили наближені, і тим, якими монстрами вони залишились в історії.

    Найкраще читати, коли вже є історичний бекграунд, тоді навколокулінарні деталі накладаються на картинку, яка вже є в голові. Можливо тому читати про Іді Аміна з Уганди мені було не надто цікаво - я смутно уявляю, що там у них відбувалось в колоніальний період. Зате камбоджийський Пол Пот зайшов як по маслу, тому що про геноцид Червоних Кхмерів я дізналась ще в школі.

    Всю книжку мене не полишало відчуття: яка ж величезна журналістська робота стоїть за цією книжкою. Уявляю, як непросто знайти цих кухарів, розговорити, знайти інших наближених до диктатора людей, щоб верифікувати історії, співставити з раніше написаними про це книжками, аби в сплести ці історії разом. Шабловський писав, що когось із героїв вмовляв на інтерв'ю три роки. Але в результаті вийшла книжка, від якої неможливо відірватися.
  •  
    Кулінарні вподобання 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Не думаю, що цієї книгою варто захоплюватися. Це історія про диктаторів, історія про те, кількох найжахливіших представників людства двадцятого століття. Як на мене автор намагався показати відомих диктаторів з іншого, маловідомого боку. Автор спробувати показати їх людську сторону, їх кулінарні вподобання та особливості харчування.
    Не думаю, що це спроба якось відбілити цих людей, адже в книзі багато розповідається про кухарів, які в силу тих чи інших обставин змушені були перебувати поряд із сильними світу цього значну частину свого життя.
    Якщо відкинути особистості про яких пише автора, а читати лише текст без прізвищ, то матимемо досить захоплюючі історії з вкрапленнями гумору та цікавими ситуаціями, які стосувалися кулінарії та кулінарних історій з життя відомих людей. Проте якщо все ж такти згадати про кого ця книга, то жахаєшся, наскільки буденними були для диктаторів питання доль тисяч людей. Адже вони після смачного обіду чи вечері без будь-яких докорів сумління вирішували долі інших, давали вказівки позбавити когось життя чи залишити без домівки та помирати з голоду.
  •  
    Як нагодувати диктатора?
    Книга захоплює вже самою ідеєю: що подобалося їсти великим диктаторам світу? Автор справді вирушив у подорож і зустрівся з кухарями п'яти диктаторів. Хоча я чула лише про двох, але з захопленням читала про всіх.
    Вже самі історії про життя кухарів і як їм велося при правлінні диктатора були дуже цікавими. Також є описи різних улюблених страв і навіть рецепти деяких блюд.
    А от історичні дані, дати і різні постаті просто плутали текст. Якщо ви, як і я не любите саме історичні факти, то вам ці моменти також не сподобаються.
    Звісно автор описує різні ситуації, які характеризують жорстокість обраних диктаторів. Це дуже неприємні і страшні картини. А от кухарі навіть любили своїх начальників. Майже всі відчували і страх і повагу до них одночасно.
    Лише деякі змогли хоча б щось заробити на своє подальше існування. А загалом всі залишилися бідними і не дуже люблять розповідати, що колись були кухарями відомих людей.
    Книга цікава і дійсно неповторна. Я прочитала просто за два дні і була приємно вражена.
  •  
    книга на будь-який смак
    Дана книга для мене – це був певний досвід, бо зазвичай різні спогади чи мемуари – це не моє. Але ці історії захоплюють від першої сторінки. Спогади кухарів колишніх диктаторів про те, що вони готували своїм «роботодавцям», як готували, з чого, що більше смакувало і т. п., зі спогадів про, власне, їжу, переростають у спогади про країну, епоху диктатора, стан речей і той час і в тому місці, відносини між людьми, психологію людей. Це настільки виявилось захопливим, що від книги важко відірватися. Взагалі сама ідея книги дуже незвична і захоплива. Деякі кухарі подекуди кажуть дуже мудрі речі, до яких прийшли довгим і дуже тернистим життєвим шляхом, деякі, складається враження, мають якусь дитячу свідомість (наприклад, читаючи спогади кухарки Пол Пота мене не покидало враження, що я читаю розповідь несвідомого підлітка, який такий захоплений і вражений тим,чому він є свідком, що не здатен ні критично мислити, ні мислити взагалі).
    Різні країни, різні роки, різні умови, різні люди, різні продукти, але одне спільне – влада у країні належить диктатору. І от через призму спогадів кухаря про приготування їжі для диктатора постає спільне у розумінні ситуації диктатури – коли будь-яка людина ніхто, коли більша частина країни голодує, а кухар диктатору готує щось екзотичне, коли кухар сам не знає, чи буде він завтра готувати, чи завтра вже його не буде, - така країна рано чи пізно приречена на крах. Деякі з кухарів незважаючи на те, що диктатор, для якого готували, давно помер чи загинув, до цього часу бояться (чи соромляться) розкрити себе.
    Книгу раджу не тільки любителям кухні, а взагалі любителям читати – мені здається, вона буде цікава всім. Бо тут і про кухню, і про людину, і про історію, і про психологію і про те, що життя рано чи пізно все розставляє по своїх місцях.
  •  
    Цікаво!
    Книга польського журналіста про кухарів світових диктаторів.
    5 історій про те, як готувати людям, що керують країною та людськими долями.
    Саддам Хусейн, Іді Амін, Енвер Ходжа, Фідель Кастро, Пол Пот - ці імена знайомі не тільки в їх країнах, але і далеко за межами. Для когось вони - герої, для інших - нічні жахіття. Так само відрізняються і їх кухарі - хтось працював заради грошей та статусу, хтось - зі страху за своє життя, хтось - бо свято вірив в революцію та свого вождя.
    Цікаво було читати про звички цих визначних людей, про їх характер, улюблені смаколики.
    Хтось з кухарів зараз має гарний бізнес, хтось ховається, хтось - ледве знаходить гроші на їжу.
  •  
    Найлегша книга про диктаторів для сприйняття
    Прочитала цю книгу за порадою свого друга і не пошкодувала! Книга написана дуже простою мовою та легко сприймається. В своєму роді її можна назвати унікальною,оскільки я не зустрічала серед книг про таких жахливих людей як диктатори , написанні в такому цікавому форматі як інтерв’ю що надали їх кухарі. Найцікавішою розповіддю в цій книзі, на мою думку, є історія кухарів Фіделя Кастро, тому що доля цих двох людей склалась так по-трагічному різно. Хотілося б зауважити те ,що в цій книзі загалом справді написані історії розказані кухарями і в них не присутня надто детальна інформація про диктаторів. Тож якщо ви як і я хочете дізнатися більше про політичні злочини та життя Диктаторів вам краще звернутися до Інтернет джерел і не очікувати від цієї книги надто вичерпних яскравих біографій цих людей. Також ,якщо ви не знайомі попередньо з історією когось із перелічених у книзі правителів, раджу коротко ознайомитися з їхнім життям попередньо, щоб краще розуміти з якими монстрами доводилося жити героям нашої книги. Щодо самого видання хотілося б зазначити що книга оформлена в дуже цікавому стилі на подобі меню із ресторану, а розділи в ній названі як « закуска», « перекуска» ,«сніданок» , «ланч» та «вечеря». Мій вердикт як досвідченого книголюба -безумовно рекомендую до прочитання, незалежно від того, цікавила вас колись кухня чи історія найяскравіших диктаторів світу чи зовсім ні.
  •  
    Прекрасний зразок репортажної прози
    Не можу сказати, що репортаж належить до моїх улюблених жанрів – він передбачає швидше детальну характеристику досить вузького питання, я ж віддаю перевагу аналітичним, систематизуючим чи хоча б оглядовим текстам, якщо йдеться про нехудожню літературу. Та й тему – диктатори другої половини ХХ ст., життєствердною не назвеш.

    З іншого боку – високий рівень польської школи репортажної публіцистики, авторитет перекладача Андрія Бондаря, впевненість у тому, що ВСЛ видасть книгу дійсно на високому рівні – так що книга, попри мою байдужість до репортажів, таки отримала шанс. І мушу визнати, що історії п’яти людей, чиїм завданням було буквально «нагодувати диктатора» зібрано і розказано дуже професійно.

    Додам до цього, що мені в принципі цікава кулінарна тема, причому її соціальний і культурний аспекти. Звісно, в книзі йдеться не стільки про кулінарію як таку, скільки про місце оповідача – кухня, погодьтесь, з одного боку віддалена від політичних процесів, а з іншого, людина, яка десятиліттями вгадує настрій господаря по тому, що він просить до обіду, чи який у нього апетит, досить втаємничена і може розповісти багато цікавого. Відразу обмовлюсь – в книзі все ж є власне кухня з рецептами і антропологічними нюансами (от, наприклад, африканські диктатори віддавали перевагу європейським стравам, Хусейн, навпаки, традиційним національним). Скажу навіть, що деякі рецепти виглядають досить цікавими, щоб спробувати їх приготувати.

    Долі у героїв книги (а це кухарі, а не диктатори – авторське ставлення саме до поварів як до центральних персонажів, нехай і тих, хто випадково потрапив у близьке коло політиків, які тероризували цілі країни) склались дуже по-різному. Ставлення до них теж варіюється від співчуття (кухар Іді Аміна – закоханий у свою справу чоловік, у якого роботодавець – ну так вже сталось – маніпулятор і при цьому параноїк), до жаху і огиди (кухарка Пол Пота, яка з такою безпечальною щирістю розповідає про «м’якого і доброго» масового убивцю, що справді моторошно від цього).

    Історії кухарів дозволяють розповісти і про країни, особливо зримими виявились Албанія Енвера Ходжі із її повсюдним страхом і Куба Фіделя Кастро, голодна, але зачарована харизмою революціонерів.

    Оформлення книги, як і завжди у ВСЛ на висоті.
    От прямо обов’язковим читанням називати я б не поспішала, але для тих, хто любить репортажну прозу і / або цікавиться історією тиранів, дуже рекомендую
 
Характеристики Як нагодувати диктатора
Автор
Вітольд Шабловський
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Андрій Бондар
Кількість сторінок
256
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
153х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-785-2
Вага
470 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Польщі
Література за періодами
Сучасна література