Як козаки Україну боронили
Паперова книга | Код товару 850430
Yakaboo 2.5/5
Автор
Юрій Мицик, Сергій Плохій
Видавництво
Кліо
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х170 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Як козаки Україну боронили

Книжка містить захоплюючу науково-популярну розповідь про виникнення українського козацтва, його розквіт і занепад. Характеризуються звичаї козацтва, його військове мистецтво, релігійне життя, побут, устрій і функції Запорозької Січі, боротьба з зовнішніми ворогами, внесок козацтва в культуру українського народу. Також висвітлюється вплив традицій козацтва на ментальність і суспільно-політичне життя сучасних українців.
Характеристики
Автор
Юрій Мицик, Сергій Плохій
Видавництво
Кліо
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х170 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Розчарувала 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вагався, чи взагалі варто писати цю рецензію, але врешті-решт вирішив, що треба. Адже обмежуватися у відгуках лише хвалебними одами нечесно - читачі й потенційні покупці потребують об'єктивної картини, тому критика теж корисна. Отже, цю книгу я купив на Yakaboo на початку літа, десь у червні. Маю сказати, що я дуже прискіпливо обираю книги взагалі й історичні дослідження зокрема. Історія козацтва - моя пристрасть з раннього дитинства, за роки встиг багато чого прочитати й осмислити, набув певного досвіду. Виробив критерій, котрий дуже рідко хибить: обираючи книгу для читання або тим паче купівлі, слід насамперед орієнтуватися на постать автора, його фаховість. Завжди намагаюся оминати опуси численних аматорів-"козакознавців" чи полум'яних історичних публіцистів - довіряю тільки компетентним дослідникам. Під цим оглядом вибір книги "Як козаки Україну боронили" видавався бездоганним, адже обидва автори - відомі українські історики, знані дослідники Козаччини. Юрій Мицик - видатний джерелознавець, що опублікував величезну кількість документів. Сергій Плохій взагалі не потребує окремого представлення - він сьогодні є одним з найшанованіших українських істориків, а починав саме як дослідник козацької доби (раннього модерну за світовою термінологією). Отже, високий науковий рівень нової праці не викликав сумнівів, і я впевнено натиснув кнопку "купити". Очікував отримати загальний і стислий, науково-популярний, але дуже фахово написаний виклад історії козацтва. На жаль, поклавши руку на серце, не можу сказати, що мої сподівання справдилися. Можливо, вони були вибагливими, але точно не недосяжними.
    Отже, почну з якості самого видання. Мені зовсім не сподобалося, як воно ілюстроване. Усі ілюстрації в книзі чорно-білі і, що гірше, дуже маленькі за розмірами - менше половини сторінки. Через це їх не досить добре видно, аби щось роздивитися мусиш напружувати очі. Це особливо погано, коли йдеться про підписи на мапах (а їх багато) - хоч лупу бери. Знов-таки, можливо, я розбещений розкішними західними виданнями, але мені здається, що так ілюструвати книги - це в час інтернету й смартфонів уже глибоко вчорашній день. Я й не очікував побачити кольоровий альбом, але краще б уже зробили книгу взагалі без ілюстрацій, аніж такі.
    Втім, я би стерпів незадовільну якість паперу й ілюстрацій, бо врешті купив книгу не задля картинок. Найбільшим розчаруванням став власне текст, точніше його патосна ура-патріотична стилістика. Я розумію, що це огляд для широкого читацького загалу і поважаю бажання авторів писати просто й цікаво, проте деякі місця аж надто прикро вражають. Аби не здатися марнослівним, зацитую для кращого розуміння стилю один уривок: "Україна була передовим краєм тогочасної Європи, що ставала лідером всесвітнього прогресу й цивілізації. Адже саме в Європі швидко розвивалися передові капіталістичні відносини, культура Відродження. За Османською ж імперією стояв феодалізм, відсталість, східний деспотизм...". Ні, я теж український патріот і палкий прихильник євроінтеграції. Але називати "відсталою" Османську державу часів її блискучого розквіту - це я серйозно чую від істориків такого рівня й кваліфікації? Ну а постійне вживання прикметника "феодальний" стосовно реалій XVII століття ("феодальна Туреччина", "феодальна Польща", "шляхта-феодали") взагалі дивне. Це запрошення повернутися назад в СРСР з його схемою зміни суспільних формацій чи що таке? Загалом же книга - яскравий приклад того, як, передавши куті меду, можна, на жаль, зіпсувати гарну в зародку ідею. Розумію, що історія виховує громадянина, сам таким шляхом сформувався. Однак коли без упину ллється патріотична риторика про Україну-неньку, роздерту агресивними загарбниками, то воно справляє геть протилежне враження, починає відштовхувати. Що занадто, те нездраво. Це саме те, що я означив як "патріотичну публіцистику" і чого зазвичай намагаюся уникати. Мені завжди здавалося, що сумлінного історика від аматора має відрізняти зокрема й намагання триматися в межах спокійного, виваженого стилю, уникати патетичної категоричності. Про любов не конче кричати. І про любов до рідної землі також.
    Наостанок хочу ще раз наголосити: моя глибока пошана до обох авторів лишається незмінною. Я читав і читатиму надалі інші їхні праці, бо висока наукова компетентність Юрія Мицика і Сергія Плохія безперечна. У кожного автора знайдуться кращі і менш вдалі роботи. Ця книга, на мою думку, належить до другої категорії. Це прикро, бо насправді далеко не все в ній погано: я зауважив чимало гарно написаних фрагментів, вдалих і загальнозрозумілих аналогій. Здається, злий жарт з авторами зіграло бажання "виховувати" читача, прищепити йому патріотизм. Ця настанова на патріотичне виховання занадто впадає в око. Можливо також, що книга просто писалася з розрахунком на іншу цільову авдиторію, в яку я не потрапляю. Напевно, дітям чи підліткам для першого ознайомлення з козацькою темою вона стане в пригоді. Сам у шкільні роки читав схожі творі. Якби книгу назвали "Дітям про козаків", то моя оцінка була б прихильніша. Загалом скажу так: цю працю можна прочитати тим, хто зовсім мало знає про козацтво й шукає щось для отримання найзагальнішого уявлення. Якщо ж ви глибоко занурені в українську історію і віддаєте перевагу фаховій літературі, то краще заощадити гроші й купити інші книги. Наприклад, "Царі та козаки" і "Козацький міф" Сергія Плохія або біографічний нарис "Іван Сірко" Юрія Мицика - дійсно висококласні праці першорядних істориків.
  •  
    Підручник про козаків
    Я взяла цю книжку насамперед через прізвище Плохія на обкладинці, одного з найвідоміших українських істориків, чиї книги "Брама Європи", "Ялта" і "По червоному сліду" сподобалися дуже. Ця книжка їм поступається, хоча виявилося, що Плохій автор лиш одного розділу.

    Ця книжка стане вам у нагоді, якщо ви лиш трошки пам'ятаєте про козаків з шкільної програми. І загалом вона справляє враження підручника для підлітків.

    Про козацтво тут інформації багато - від походження слова і появи перших козаків аж до смерті останнього кошового. Книга гарно структурована: є розділи про основні поняття, географічне розташування, найважливіші битви, список гетьманів і кошових отаманів. Читач має можливість дізнатися, якою були Січі і як формували табір під час облоги і нападу. Що їли, у що одягалися і чим воювали козаки.

    Книжка багата ілюстраціями, на жаль, трохи маленькими і не дуже якісними. У сучасних реаліях можна було б зробити QR-коди з посиланнями на карти, гравюри та інші візуальні елементи, що доповнюють оповідь.

    Ще один мінус - повтори. При чому не повтори фактів, а фрагменти тексту, з мовленнєвими зворотами, що трапляються не один раз. Схоже на не надто ретельну вичитку.

    Найбільше мені сподобався розділ про культуру авторства Плохія.
Купити - Як козаки Україну боронили
Як козаки Україну боронили
200 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Сергій Плохій
Сергій Плохій

Сергій Плохій - україно-американський історик і письменник, що спеціалізується на вивченні історії України, Східної Європи і холодної війни. На даний момент професор Гарвардського університету. Народився Сергій Плохій в родині українців, інженера-металурга і педіатра, в російському місті Нижній Новгород. Незабаром після його народження родина перебралася жити в Запоріжжя, там пройшло дитинство і...

Детальніше

Рецензії Як козаки Україну боронили

2.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Розчарувала 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вагався, чи взагалі варто писати цю рецензію, але врешті-решт вирішив, що треба. Адже обмежуватися у відгуках лише хвалебними одами нечесно - читачі й потенційні покупці потребують об'єктивної картини, тому критика теж корисна. Отже, цю книгу я купив на Yakaboo на початку літа, десь у червні. Маю сказати, що я дуже прискіпливо обираю книги взагалі й історичні дослідження зокрема. Історія козацтва - моя пристрасть з раннього дитинства, за роки встиг багато чого прочитати й осмислити, набув певного досвіду. Виробив критерій, котрий дуже рідко хибить: обираючи книгу для читання або тим паче купівлі, слід насамперед орієнтуватися на постать автора, його фаховість. Завжди намагаюся оминати опуси численних аматорів-"козакознавців" чи полум'яних історичних публіцистів - довіряю тільки компетентним дослідникам. Під цим оглядом вибір книги "Як козаки Україну боронили" видавався бездоганним, адже обидва автори - відомі українські історики, знані дослідники Козаччини. Юрій Мицик - видатний джерелознавець, що опублікував величезну кількість документів. Сергій Плохій взагалі не потребує окремого представлення - він сьогодні є одним з найшанованіших українських істориків, а починав саме як дослідник козацької доби (раннього модерну за світовою термінологією). Отже, високий науковий рівень нової праці не викликав сумнівів, і я впевнено натиснув кнопку "купити". Очікував отримати загальний і стислий, науково-популярний, але дуже фахово написаний виклад історії козацтва. На жаль, поклавши руку на серце, не можу сказати, що мої сподівання справдилися. Можливо, вони були вибагливими, але точно не недосяжними.
    Отже, почну з якості самого видання. Мені зовсім не сподобалося, як воно ілюстроване. Усі ілюстрації в книзі чорно-білі і, що гірше, дуже маленькі за розмірами - менше половини сторінки. Через це їх не досить добре видно, аби щось роздивитися мусиш напружувати очі. Це особливо погано, коли йдеться про підписи на мапах (а їх багато) - хоч лупу бери. Знов-таки, можливо, я розбещений розкішними західними виданнями, але мені здається, що так ілюструвати книги - це в час інтернету й смартфонів уже глибоко вчорашній день. Я й не очікував побачити кольоровий альбом, але краще б уже зробили книгу взагалі без ілюстрацій, аніж такі.
    Втім, я би стерпів незадовільну якість паперу й ілюстрацій, бо врешті купив книгу не задля картинок. Найбільшим розчаруванням став власне текст, точніше його патосна ура-патріотична стилістика. Я розумію, що це огляд для широкого читацького загалу і поважаю бажання авторів писати просто й цікаво, проте деякі місця аж надто прикро вражають. Аби не здатися марнослівним, зацитую для кращого розуміння стилю один уривок: "Україна була передовим краєм тогочасної Європи, що ставала лідером всесвітнього прогресу й цивілізації. Адже саме в Європі швидко розвивалися передові капіталістичні відносини, культура Відродження. За Османською ж імперією стояв феодалізм, відсталість, східний деспотизм...". Ні, я теж український патріот і палкий прихильник євроінтеграції. Але називати "відсталою" Османську державу часів її блискучого розквіту - це я серйозно чую від істориків такого рівня й кваліфікації? Ну а постійне вживання прикметника "феодальний" стосовно реалій XVII століття ("феодальна Туреччина", "феодальна Польща", "шляхта-феодали") взагалі дивне. Це запрошення повернутися назад в СРСР з його схемою зміни суспільних формацій чи що таке? Загалом же книга - яскравий приклад того, як, передавши куті меду, можна, на жаль, зіпсувати гарну в зародку ідею. Розумію, що історія виховує громадянина, сам таким шляхом сформувався. Однак коли без упину ллється патріотична риторика про Україну-неньку, роздерту агресивними загарбниками, то воно справляє геть протилежне враження, починає відштовхувати. Що занадто, те нездраво. Це саме те, що я означив як "патріотичну публіцистику" і чого зазвичай намагаюся уникати. Мені завжди здавалося, що сумлінного історика від аматора має відрізняти зокрема й намагання триматися в межах спокійного, виваженого стилю, уникати патетичної категоричності. Про любов не конче кричати. І про любов до рідної землі також.
    Наостанок хочу ще раз наголосити: моя глибока пошана до обох авторів лишається незмінною. Я читав і читатиму надалі інші їхні праці, бо висока наукова компетентність Юрія Мицика і Сергія Плохія безперечна. У кожного автора знайдуться кращі і менш вдалі роботи. Ця книга, на мою думку, належить до другої категорії. Це прикро, бо насправді далеко не все в ній погано: я зауважив чимало гарно написаних фрагментів, вдалих і загальнозрозумілих аналогій. Здається, злий жарт з авторами зіграло бажання "виховувати" читача, прищепити йому патріотизм. Ця настанова на патріотичне виховання занадто впадає в око. Можливо також, що книга просто писалася з розрахунком на іншу цільову авдиторію, в яку я не потрапляю. Напевно, дітям чи підліткам для першого ознайомлення з козацькою темою вона стане в пригоді. Сам у шкільні роки читав схожі творі. Якби книгу назвали "Дітям про козаків", то моя оцінка була б прихильніша. Загалом скажу так: цю працю можна прочитати тим, хто зовсім мало знає про козацтво й шукає щось для отримання найзагальнішого уявлення. Якщо ж ви глибоко занурені в українську історію і віддаєте перевагу фаховій літературі, то краще заощадити гроші й купити інші книги. Наприклад, "Царі та козаки" і "Козацький міф" Сергія Плохія або біографічний нарис "Іван Сірко" Юрія Мицика - дійсно висококласні праці першорядних істориків.
  •  
    Підручник про козаків
    Я взяла цю книжку насамперед через прізвище Плохія на обкладинці, одного з найвідоміших українських істориків, чиї книги "Брама Європи", "Ялта" і "По червоному сліду" сподобалися дуже. Ця книжка їм поступається, хоча виявилося, що Плохій автор лиш одного розділу.

    Ця книжка стане вам у нагоді, якщо ви лиш трошки пам'ятаєте про козаків з шкільної програми. І загалом вона справляє враження підручника для підлітків.

    Про козацтво тут інформації багато - від походження слова і появи перших козаків аж до смерті останнього кошового. Книга гарно структурована: є розділи про основні поняття, географічне розташування, найважливіші битви, список гетьманів і кошових отаманів. Читач має можливість дізнатися, якою були Січі і як формували табір під час облоги і нападу. Що їли, у що одягалися і чим воювали козаки.

    Книжка багата ілюстраціями, на жаль, трохи маленькими і не дуже якісними. У сучасних реаліях можна було б зробити QR-коди з посиланнями на карти, гравюри та інші візуальні елементи, що доповнюють оповідь.

    Ще один мінус - повтори. При чому не повтори фактів, а фрагменти тексту, з мовленнєвими зворотами, що трапляються не один раз. Схоже на не надто ретельну вичитку.

    Найбільше мені сподобався розділ про культуру авторства Плохія.
 
Характеристики Як козаки Україну боронили
Автор
Юрій Мицик, Сергій Плохій
Видавництво
Кліо
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
150х170 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Книжкова
Тираж
5000
ISBN
978-617-7023-63-9
Вага
200 гр.
Тип
Паперова
Історичний період
Новий час (XVI - 1918 р.)
 

Про автора Як козаки Україну боронили