Читали книгу з родиною в Канаді за дуже гарними відгуками друзів і на багатьох сайтах. Книга вражає мудрістю та силою слова!!! Після прочитання довго не залишало відчуття шедевру та сильної енергетики авторського слова. Низький уклін Старому Леву за таку книгу!!! Також мене дивує, що на Якабу модератори дозволяють принизливі коментарі на кшталт, що ця книга нічого не вартує , а авторка приймає наркотики. Не можу повірити, що Якабу пропускають такі відверто брехливі коментарі, яких не бачили про дану книгу на жодному із сайтів та літкритиків. Дякуємо авторці та Старому Леву за таку сильну в усіх сенсах книгу.

Це одна з небагатьох книг у моєму житті, яку я не змогла осилити. Зазвичай, якщо книга нецікава, незрозуміла і т. п., я все ж продовжую її читати, бо, можливо, далі буде цікавіше/зрозуміло/сподобається і т. п. Продовжую через «не хочу», виділяючи собі за правило читати хоча б по 10 сторінок в день. Інколи це спрацьовує і дійсно «втягуюсь». Але тут ніяк. Прочитавши десь сторінок 100, я зрозуміла, що насилля над власною свідомістю – то вже занадто. Читання повинно бути в задоволення. Я чесно намагалася розібратися у всіх тих душевних хитросплетіннях, незрозумілих містичних оповідях, уявленнях головної героїні і т. п., чесно намагалася зрозуміти, про що вона каже, але мене не покидало відчуття, що я читаю записки (саме записки, бо твір якось так структурований, що вигладяє окремими клаптями) людини після вживання чогось галюциногенного, бо от ніби слова зрозумілі, навіть словосполучення зрозумілі, але загальний смисл – що хотіли сказати і про що це взагалі – ні. Я «купилась», купляючи книгу, на три речі – видавництво, обкладинку і анотацію. Всі три підвели. Головна героїня Клеверик зайнята найголовнішим у своєму житті – пошуком «свого» чоловіка. Надіюсь, в кінці книги вона його таки знайшла, і муки пошуку були вартими всього того незрозумілого написаного. Можливо, ця книга «для своїх» – які люблять містику, філософію, в житті теж спілкуються незрозумілими словами, описами, які розуміють одне одного в суто вузькому колі, але поза його межами виглядають диваками. Думаю, книга буде цікавою таким людям – трошки не від цього світу, з філософськими і містичними уподобаннями. А також тим, хто хоче розлюбити читати, але не знає як.

Відверто кажучи, ця книга трохи мене розчарувала. Я купила її спонтанно, не читаючи відгуків, не сильно звертаючи увагу на анотацію. Просто побачила обкладинку (як завжди, шикарна робота Видавництва старого лева), побачила слово «тайстра» - тобто, щось пов’язане з Карпатами – і купила. Але, почавши читати, я була трішки розчарована. Коли я перегорнула останню сторінку, моє розчарування лише посилилось. По-перше, мене дратувала головна героїня – гуцулка з дивним ім’ям Клеверик. А це вже ознака того, що книга мені не сподобається. По-друге, мене заплутав стиль написання книги – вона нагадує ковдру з різних клаптиків – розповідь не лінійна, а з серії «що згадала, те й пишу». Можливо, це класний літературний прийом і багатьом подобається – але не мені. По-третє, якщо відкинути складне написання, сам сюжет неймовірно примітивний. Ось таке дивнюще поєднання – складний текст і банальний сюжет. І щоб мене добити – мені було мало Карпат. Я очікувала якоїсь магії, чогось такого етно, фольклору, якоїсь доісторичної магії. Цього мені не вистачило. Та й узагалі, як на мене, роман добряче затягнутий. Половину тексту можна було б легко прибрати без істотних втрат для змісту. У мене все.