"Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід
Паперова книга | Код товару 1233620
Yakaboo 4.5/5
Автор
Олександр Михед
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку "Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід

Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів. Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька? Якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? І які історії заховано у вільних степах Дикого поля?

Олександр Михед ділиться унікальними розмовами з відомими письменниками, митцями, істориками, які народилися на Сході: Сергієм Жаданом, Алевтиною Кахідзе, Ігорем Козловським, Романом Мініним, Володимиром Рафєєнком та Оленою Стяжкіною. Людьми, які від часу війни допомагають осмислювати жах нової повсякденності та зрозуміти багатоголосся українського Сходу.

Для широкого кола читачів, для всіх, хто хоче пізнати історію і сьогодення українського Сходу.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Олександр Михед
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    "Нам треба встановити пам'ятник граблям. Історія нас нічого не вчить." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перше, що зацікавило мене в цій книзі - це її назва.
    Друге - її оформлення.
    Книга досить важка та має яскраво білі сторінки, що неймовірно радує. Також, тут є наявність карт та фото.
    Читала книгу з великим задоволенням. Це історії людей, що живуть в містах українського Сходу.
    Вони розповідають про своє життя за часів СРСР та зараз. Розповідають, чому міста стали такими, як вони є та чому вони так живуть(виживають).
    Абсолютно рандомні історії від рандомних людей.
    Книгу можна розбирати на цитати і дуже сподобалось, що автор не нав'язує свою думку, а дає історію так як він її зрозумів і дозволяє робити висновки самостійно.
    Сподобалась історія про Максима Залізняка. Автор досліджував його життя, брався за кожну ймовірну ниточку та давав багато джерел, які можна переглянути та дізнатись ще більше.
    Я дуже рекомендую купити цю книгу та прочитати її. Це дасть розуміння того, як живуть люди там і дасть вам зрозуміти, що ми всі українці і насправді ми всі однакові.
    Знизу напишу декілька цитат, що дуже відгукнулись мені.

    "У нас тут своя особлива традиція є. На Паску всі йдуть бухати на кладовища. Ще з радянських часів нібито був припис, що тільки там на релігійні свята не можна чіпати людей. Так традиція і залишилась."

    "Раніше тут було все. Тепер хочеться це все повернути. Це місто можливостей. Бо тут немає нічого."

    "І дивились на нас, як на наївних психів, і хитали головою - у нас люди такі, що ну його на хер. Точно це все відкрутять і поламають."
  •  
    Про Схід, якого ми можемо не розуміти 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якось так виходить, що нам складно повірити в те, чого ми не бачили. У мене з Донбасом так само. Я ніколи там не бувала, ніколи не бачили шахти, терикони, ось цей такий трішки інопланетний пейзаж. Тому мені і дивно уявити, як же люди там живуть? Як вони можуть бути там щасливими? Любити свою домівку? Після того, як там почалася війна, усім зрозуміло, що жити там і тим паче жити щасливо – неможливо. Але Олександр Михед показує нам ось такий незрозумілий нам стиль життя. Воно відрізняється від нашого, воно інакше. Але воно має право на існування. Ми можемо його не розуміти, але яке право ми маємо судити і засуджувати? У 2016 році автор вирушив у подорож населеними пунктами, назви яких тепер знає вся Україна. За військовими новинами. Костянтинівка, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Уся книга – це голоси місцевих жителів. Вони різні. Серед них є і ті, хто вірять в російську пропаганду (і як не вірити, якщо всі новини лише російські, іншої інформації просто немає). Але і ті, хто вночі пише на парканах «Слава Україні», хто впевнений, що на мітингах за ДНР не було нікого з місцевих. Бо вони просто не могли. Донбас різний. Мені він схожий на блудного сина, який не слухається батьків, який вважає, що його ніхто не любить. Який бунтує, показує свою впертість, гордість, зарозумілість. Але якого так треба вислухати, зрозуміти. Знову прийняти до родини. Адже лише порозумівшись, ми зможемо жити разом в одній країні.
Купити - "Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід
"Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід
220 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Олександр Михед
Олександр Михед

Олександр Михед (нар. 1988) – письменник, куратор мистецьких проектів, літературознавець. Вибрані есеї та фрагменти творів перекладено десятьма мовами. Автор художніх книжок «Амнезія» (2013), «Понтиїзм» (2014, довгий список премії «Книга року ВВС-2014»), «Астра» (2015, довгий список премії «Книга року ВВС-2015»), арт-буку «Мо...

Детальніше

Рецензії "Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід

  •  
    "Нам треба встановити пам'ятник граблям. Історія нас нічого не вчить." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перше, що зацікавило мене в цій книзі - це її назва.
    Друге - її оформлення.
    Книга досить важка та має яскраво білі сторінки, що неймовірно радує. Також, тут є наявність карт та фото.
    Читала книгу з великим задоволенням. Це історії людей, що живуть в містах українського Сходу.
    Вони розповідають про своє життя за часів СРСР та зараз. Розповідають, чому міста стали такими, як вони є та чому вони так живуть(виживають).
    Абсолютно рандомні історії від рандомних людей.
    Книгу можна розбирати на цитати і дуже сподобалось, що автор не нав'язує свою думку, а дає історію так як він її зрозумів і дозволяє робити висновки самостійно.
    Сподобалась історія про Максима Залізняка. Автор досліджував його життя, брався за кожну ймовірну ниточку та давав багато джерел, які можна переглянути та дізнатись ще більше.
    Я дуже рекомендую купити цю книгу та прочитати її. Це дасть розуміння того, як живуть люди там і дасть вам зрозуміти, що ми всі українці і насправді ми всі однакові.
    Знизу напишу декілька цитат, що дуже відгукнулись мені.

    "У нас тут своя особлива традиція є. На Паску всі йдуть бухати на кладовища. Ще з радянських часів нібито був припис, що тільки там на релігійні свята не можна чіпати людей. Так традиція і залишилась."

    "Раніше тут було все. Тепер хочеться це все повернути. Це місто можливостей. Бо тут немає нічого."

    "І дивились на нас, як на наївних психів, і хитали головою - у нас люди такі, що ну його на хер. Точно це все відкрутять і поламають."
  •  
    Про Схід, якого ми можемо не розуміти 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якось так виходить, що нам складно повірити в те, чого ми не бачили. У мене з Донбасом так само. Я ніколи там не бувала, ніколи не бачили шахти, терикони, ось цей такий трішки інопланетний пейзаж. Тому мені і дивно уявити, як же люди там живуть? Як вони можуть бути там щасливими? Любити свою домівку? Після того, як там почалася війна, усім зрозуміло, що жити там і тим паче жити щасливо – неможливо. Але Олександр Михед показує нам ось такий незрозумілий нам стиль життя. Воно відрізняється від нашого, воно інакше. Але воно має право на існування. Ми можемо його не розуміти, але яке право ми маємо судити і засуджувати? У 2016 році автор вирушив у подорож населеними пунктами, назви яких тепер знає вся Україна. За військовими новинами. Костянтинівка, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Уся книга – це голоси місцевих жителів. Вони різні. Серед них є і ті, хто вірять в російську пропаганду (і як не вірити, якщо всі новини лише російські, іншої інформації просто немає). Але і ті, хто вночі пише на парканах «Слава Україні», хто впевнений, що на мітингах за ДНР не було нікого з місцевих. Бо вони просто не могли. Донбас різний. Мені він схожий на блудного сина, який не слухається батьків, який вважає, що його ніхто не любить. Який бунтує, показує свою впертість, гордість, зарозумілість. Але якого так треба вислухати, зрозуміти. Знову прийняти до родини. Адже лише порозумівшись, ми зможемо жити разом в одній країні.
  •  
    Я змішаю твою кров із вугіллям 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Події, які відбуваються на Сході нашої країни з 2014 року, викликають багато питань:
    - чи дійсно ми такі різні?
    - чи було в людей таке бажання - приєднатися до Росії?
    - яке ставлення в мешканців до України?
    - ким вони себе відчувають - українцями чи ні? - та багато інших.
    Автор провів ціле дослідження минулого і сьогодення Сходу України. В цій книзі - сотні думок, вражень, побажань та живих історій різноманітних людей. Вони розповідають про своє дитинство, про історії, які вони чули від своїх батьків, дідусів та бабусь, про виховання...
    Ми дізнаємося про історичні причини цього "відмінного" мислення і ставлення до своєї країни.
    Звичайно, люди є різні, і не можна говорити про всіх однаково суто через місце їх народження чи проживання. Але чомусь в Донецькій та Луганській області дійсно спостерігається оця відсутність єдності...
    Прочитати цю книгу повинен кожен українець. Думаю, це - найменше, що ми можемо зробити - знати історію і спробувати зрозуміти людей. Тому що ми - одна країна і нам потрібно бути разом.
  •  
    Що тут скажеш, я дуже раджу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дочитала, і не відпускає вона мене. Така сильна, по-хорошому хвороблива книжка. Наче розворушила рани, розчухала шрами цілого пласту людей.
    Мені сподобалось у ній усе. Але я й не претендую на знавця Донбасу.
    Головний козир цієї книжки: автор не сидить згори на троні істини, щедро посипаючи тих, хто читатиме, знаннями. Михед теж шукає відповіді, теж хоче зрозуміти, теж гуглить і читає архіви. І оце відчуття, що всі 350 сторінок ти складаєш Донбас у своїй голові, як пазл (з історії і історій, з фактів і легенд, із реальності у вигляді поломаних уже через тиждень інсталяцій у центрі східного міста) - це дуже затягує.
    Легко написано, багато голосів реальних людей. Які часто, звісно, кажуть геть не те, що я хотіла би чути. Але проти наші реалій не попреш.
    Дуже сподобалась частина Олени Стяжкіної про те, як СРСР, залишивши позаду Гулаг, відтворив його маленькі подоби в садках, школах, на партзборах. Сиди тихо, не сперечайся з авторитетами, поменше говори, що думаєш. Це все досі є, і впливає на кожен наш день.
  •  
    Автор провів кропітку роботу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цікава книга про Схід. В ній переплітаються думки автора і його перші враження щодо міст, в які він приїхав, думки і фрази людей зі Сходу та інтерв'ю з відомими людьми, що діляться спогадами.

    Перші враження цікаві, в них є ті дрібнички, які не помічаєш у повсякденності, але вони створюють певну атмосферу міста. Письменник кілька разів повертається у міста в різні пори року.

    Думки людей, дивні і цікаві фрази, спогади про минуле і роздуми про майбутнє - це занурює в місто по вуха. Написи на бігбордах і стінах теж несуть в собі якісь ідеї.

    В інтерв'ю відомі люди зі Сходу розповідають про регіон, своє минуле і історію. Тут і про міфи області, і про вірування шахтарів, про важку працю і вміння виживати.

    Паралельно письменник досліджує історію міст, відвідує музеї і пам'ятні місця. Багато цікавого можна дізнатися про невеликі міста Донецької і Луганської області. Цікава інформація про появу місць, людей, завдяки яким повстали заводи і запрацювали шахти.

    В кожному місті письменник шукав дух міста, міфологему, що можна втілити в арт-об'єкті. В рамках цього проекту в містах з'явилися скульптури, мурали і будинки на деревах, що відтворювали атмосферу і історію кожного міста.
  •  
    Про рідні місця але з іншого ракурсу 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Здавалося б, що нового можна почерпнути з книжки, яка описує тебе? Принаймні, ті реалії, які оточували тебе протягом шістнадцяти років?

    Та попри сумніви, мене все одно тягнуло прочитати книжку "Я змішаю твою кров з вугіллям" Олександра Михеда.

    По-перше, бо автор - це справді інтелектуал, і його живі виступи дуже цікаво слухати.

    По-друге, мене шалено цікавило, що ж побачить людина, для якої Донецька та Луганська область постануть вже у тому становищі, в якому вони є зараз?

    Частина книжки викликала у мене сум. Інша - відчуття ностальгії і оце "ага, тонко підмітили!". Ця подорож чимось нагадує Одісею, що перемежована випадковими діалогами, неймовірно цікавими історіями про бельгійців та Залізняка. Деякі факти стали відкриттям навіть для мене, тому було дуже цікаво вкотре дізнатися ще глибшу історію рідного краю.

    Але мені дечого бракувало.

    Розуміла, що цього не станеться, але так мріяла побачити репортаж про Донецьк. Або (це взагалі захмарно!) про Іловайськ, який зараз відомий лише сумнозвісними подіями, хоча насправді має не менш цікаву історію, яку можна і треба розповідати людям.

    Тому автору хочу побажати написання "другого тому" залучаючи до репортажів нові місця. А усім нам - мирного неба над головою. Щоб можна було не розгортати книжку, аби відчути атмосферу рідних місць, а просто взяти квиток, сісти та потяг та приїхати. Повірте, ще небачений розкіш.

  •  
    "Бо там, де люди бачили, що таке справжня розруха, ламати нічого не будуть"
    Власне, ця книга зацікавила мене давненько, не тільки своїм оформленням, а й вельми цікавою назвою і, знаєте, мені вона дійсно подобається. Вона досить незвична, оригінальна та ще й має за собою певну історію. Ну і звісно ще одним фактором стало те, що я сама з Донеччини.

    Загалом враження непогане, приємною несподіванкою стала наявність в книзі розповіді про книгу "З ангелом-охоронцем і фото по життю" (однієї з моїх улюблений), її автора і, власне, Марка Залізняка.

    З плюсів зазначу те, що книга зацікавлює з перших сторінок і читається дуже легко і швидко за рахунок великого шрифту, багатьох відступів, а подеколи частково або повністю пустих сторінок. Також мене дійсно захопив формат інтерв'ю, найкраще сприймалися вставки фраз звичайних людей і їхні коментарі, думаю, така пряма мова найкраще могла передати всю атмосферу.

    Але є й інша сторона медалі. Часом мова автора стає зовсім незрозумілою. Тобто він часто задає купу питань, які ніби нас до чогось підводять, але потім не дає зовсім ніяких відповідей і на тому розділ й обривається. Якоїсь конкретики від цієї книги очікувати не варто.

    Власне, до читання її можна радити, купуйте, якщо цікавить така тематика.
  •  
    Монографія про Донбас
    Я - людина, яка більш-менш в темі Донбасу. І у багатьох із описаних у книзі міст я була. Тому якісь речі для мене були очевидними. У мене є велика і головна претензія до цієї книги - мені вона більше скидається на розширену вікіпедію. Зараз поясню. Тут є багато кльових інтерв'ю з різними людьми, багато діалогів, монологів героїв, багато історичних довідок про міста. Але якось цей текст видався не пропрацьованим - просто сирі шматки розмов.
    З плюсів - багато інформації про різні міста, що дає читачеві розуміння про контекст міст, про людей, які там живуть, про настрої і реальність. Ти ніби виходиш зі своєї бульбашки і бачиш, чому у тому чи іншому місті виникають певні проблеми. І головне - що таке взагалі Донбас? Адже саме люди наповнюють сенсом це слово. Це не просто назви міст і їхнє географічне розташування. Це настрій і характер, особлива ментальність жителів Костянтинівки, Слов'янка, Добропілля, Покровська, Сєвєродонецька і низки інших міст, описаних у книзі.
    Чи рекомендую цю книгу? Так, але варто бути готовим, що все-таки це не зовсім книга, а більше монографія з окремими розділами.
  •  
    тішить, що таки український 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Олександр Михед та його книга "Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід". тішить, що таки український. та чи вдасться зрозуміти і як?
    безперечно, автор пропрацював на славу - в книжці дуже багато інформації історичної, різноманітних довідок. чудово, що є також велика кількість посилань на джерела. далось в знаки і журналістська натура Михеда - є і інтерв'ю, і простежується у зборі інформації в місцевих жителів саме такий, журналістський, стиль.

    та особисто для мене книжка не стала відкриттям. на жаль, я її навіть не дочитала. і винних у цьому нема. просто є різні смаки до різних тематик. я би просто не радила плекати великих очікувань, коли братимете до рук книжку. автор добре бореться з міфами та стереотипами. та, зрештою, від деякої правди всім відомої не сховатись

    книга цікаво побудована, в плані подачі всієї інформації, структурованості тексту.
    приємністю була і робота видавництва - просто білосніжні сторінки, книжка важка і якось так приємно тримати її в руках)
 
Характеристики "Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід
Автор
Олександр Михед
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Кольорові
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7866-33-5
Вага
700 гр.
Тип
Паперова
 

Про автора "Я змішаю твою кров із вугіллям". Як зрозуміти український Схід