Дуже неоднозначне відчуття після прочитання книжки. Перше враження було позитивне - цікавий заголовок, гарні ілюстрації, великий формат, очікування були відповідні. Але коли почали читати, то враження змінилося. Так сюжет нетривіальний - дівчинка не хоче бути принцесою, а лише драконом, який їсть лицарів та боронить принцесу, яка сидить в замку. Так це на перший погляд, гарна ідея, що можна бути ким завгодно, а не тим кого від тебе очікують. Але в чому причина? це просто її бажання бути собою або щось глибше? І текст дає однозначну відповідь- дідусь каже "Вона сказала, що занадто негарна як на принцесу". Тобто образ дракона - це захисна маска, за якою криється невпевненість у своїй красі? Але ніхто з рідних не звертає на це уваги, і тільки бабуся переймається цим і намагається зарадити цьому повторюючи, що онука дужу гарна. Пізніше згадується, що дівчинка дивиться у дзеркало, щоб переконатися чи досі вона дракон, і на превелике здивування вона перетворилася на башту. А наприкінці книжки вона знову стала драконом, але на мою думку саме завдяки старанням бабусі, вже гарненьким драконом. Отже, як на мене, книга порушує дуже багато важливих складних питань, але не дає на них відповіді і тут велика відповідальність на батьках, як вони зможуть допомогти дитині правильно їх зрозуміти. Так бути собою і пробувати себе у різних образах це прекрасно, навіть корисно виражати свої негативні емоції, наприклад в образі дракона, але дитині (особливо дівчинці) дуже важливо бути впевненій у своїй природній красі, а це йде з родини, яка і створює цей фундамент. Тому рекомендувати можу тільки з обережністю.

У нас з цією книжкою було два знайомства: перше - як тільки купила, за звичкою сіли читати. Прочитали разок, може два, і все, дитина більше не виявляла до неї зацікавленості. Тоді доньці було трохи більше трьох років. Я засмутилася, адже книжка дуже класна: величезного розміру, з яскравими забавними ілюстраціями та кумедною історією. Лише через рік чи більше ми повернулися до неї знову. Донька не пам'ятала, що ми вже її читали, тому наново познайомилася з героями - сім'єю маленької дівчинки, ну і самою дівчинкою, які щодня грали в одну і ту ж гру з принцесою у замку, принцем, що має врятувати її від дракона, скелетами інших принців, які вже робили спроби визволити принцесу, та непереможним драконом. Ролі дівчинка розприділяла незвично та оригінально, сама не хотіла бути принцесою, лише драконом. Доньці книжка зайшла за другим разом так, як і сама почала грати в подібні ігри. Обирайте цю книжку, якщо ваша дитина у схожих іграх обирає собі незвичні ролі, переважно негативних персонажів. Таким дітям вона припаде до смаку.

Я не хочу бути принцесою! Як незвично це звучить, дівчаткам з раннього віку впевняють, що потрібно бути принцесою. А хіба не важливіше бути собою?! Дуже мила, цікава та кумедно історія, про найголовнішу річ в нашому житті, про те як важливо бути собою. Марися не принцеса, вона дракон. А принцесою нехай буде мама, а її вірним лицарем та захисником тато. Щоб не було сумно дідусю та бабусі, вони нехай будуть скелетами попередніх жертв драконів. І все було б добре, аж поки Марися не вирішила перетворитися на башту, і ви можете уявити хто став принцесою?... Усі діти (та й дорослі) різні, кожен хоче бути тим, ким захоче, а значить бути по - своєму щасливим. Не потрібно нав'язувати свою точку зору комусь, потрібно ділитися своїми емоціями, та не забувати поважати погляди та емоції тих, хто нас оточують. Прекрасна історія, наповнена теплом, радості та любові. Ілюстрації чудово доповнили даний твір. Книга для того, аби цікаво провести вечір з дітьми. Раджу для читання всім. Сподобається не тільки дітям а й батькам.