Є такий собі Квоут, здавалося б, звичайний власник шинквасу. Та одного дня до нього навідується Хроніст – людина, яка пише про життя великих людей. На здивування свого учня й помічника, Квоут (він же й Реші й Коут) розпочинає розповідати свою життєву історію. Був такий собі хлопчисько, який разом з батьками й мандрівною трупою артистів подорожував світом. Його навчав маг-арканіст, який показував найнеобхідніші речі для існування, розвивав його здібності і таланти. Та сталося непередбачене – його сім’я загинула, хлопчик лишився сам. Він стійко витримував усі тяжкості долі, мирився з усіма несправедливостями життя (ох, а повірте, у нього їх було дуже багато). Тож все ж таки, як цьому хлопчиську, який не мав ані гроша у кишені, вдалося вступити в такий омріяний Університет, одержати визнання за свої навики й таланти і при цьому бути хорошою людиною..? Якщо бути чесною, то сюжет не заходив мені так легко: історія дуже насичена деталями, що перевантажує трохи мозок, я читала її три тижні, а для мене це дуже довго. Але післясмак лишається приємний, тож я раджу цю книгу істинним поціновувачам цього жанру, які готові до глибоких історій.

Це офіційно одна із найбільших книг які я читала у своєму житті. Коли замовляла, то не глянула на кількість сторінок, а коли вже взяла книгу до рук то дуже здивувалася. ⠀ Я боюся читати книги де більше 500 сторінок. Боюся, що історія буде затягнута і не цікава. На щастя, ця книга захопила мене в полон майже одразу. ⠀ Не буду брехати, що від першої ж сторінки я закохалася. Це не так. Але після перших двісті я вже не могла та і не хотіла відкладати цю книгу. ⠀ Оповідь ведеться від імені головного героя. І всім складно зрозуміти хто він. Герой, злочинець чи проста людина, яка описує свій життєвий шлях? ⠀ Історія йде таким собі маятником. То повільно, розмірено і неспішно. То навпаки форсуються події і все відбувається занадто неочікувано і швидко. ⠀ Тим не менше симпатія до головного героя відчувається крізь сторінки. Йому щиро співчуваєш, бо різні люди трапляються на його шляху. За ними цікаво спостерігати і бачити яку ж роль вони відіграють на колесі долі нашого оповідача. ⠀ На мою думку, незважаючи на великий обсяг, історія не є затягнутою чи нудною. Тому я рада, що осилила її.

Даний твір, як на мене, більш пригодницький, аніж фентазійний. Всі сторінки маємо можливість спостерігати за пригодами хлопчака Квоута, за нелегким життям, сповненим боротьбою за виживання. На диво, увесь твір уявляла його юнаком , аж ніяк не 15-м. Можливо на ті часи це вже був дорослий вік ,а 30-х автор описує як старих. Щодо наповнення, мови автора, в принципі добре, іноді було повторення сказаного, можливо раза два, тож допустимо. Магії в творі зовсім мало, хотілося б більше. Та й по суті звичної магії тут немає, автор увів поняття «чандріяни, арканісти», поки не зовсім зрозуміло хто є хто, для цього потрібно прочитати наступну частину, на жаль, українською немає перекладу, а 3 частина взагалі не написана. Читаючи цю книжку я не знала,що це трилогія, тому хоч було цікаво читати, але залишається гіркота від того, що далі продовження немає. Фактично перша частина це лише верх айсберга, аперитив, аж ніяк не основна страва, тому залишаєшся голодний, не дивлячись на 800 сторінок.