Ця книга стала для мене приємним відкриттям, дуже мало знаю сучасних письменниць з таким сильним "тілесним", магічнореалістичним письмом. Враження, наче читаєш Маркеса, Кірогу і Воннегута разом узятих, але це про сучасний жіночий (часто квірний) досвід, описаний з перспективи авторки. Раджу усім поціновувачам/чкам якісної сучасної прози. Розумію, що оцінювання книжок - це справа суб'єктивна, але, знаєте, подарувала цю книжку вже трьом своїм подружкам на дні народження, отримала від усіх лише захопливі схвальні відгуки.

Я очікувала, що ця книга буде про здоровий погляд на тілесність, жіночність, сексуальність. Проте отримала не надто здоровий. Депресивно - ось так я можу охарактеризувати цю книжку. Тут вісім оповідей, без жодного натяку на світло. Вісім оповідачок, що захлинаються стражданням. Майже всі вони зациклені на якихось несвідомих думках, а деякі здаються одурманеними або ненормальними. Можливо, хтось побачить за цими рефлексіями глибокі роздуми про важкість життя пересічної жінки. Можливо, мені треба було трохи притримати раціональність і подивитись на оповіді більш творчо, щоб побачити у них метафори. Але, якщо чесно, не хотілось. Ці метафори задушливі та гнітючі. І я постійно роздумувала над тим, чому б певним персонажкам не звернутись по допомогу або хоча б задатись питанням “що я можу зробити собі приємного” замість того щоб постійно жувати думку “як мені паскудно”. Найбільше мені сподобалось оповідання “Інвентаризація”. Жінка-бісексуалка перелічує своїх коханок і коханців, розгортаючи перед читачем історію втечі від смертельного вірусу. Одна історія була дещо з присмаком Кінга, проте найцікавіша сюжетна лінія не отримала пояснення. Навіть натяків не було. Більшість історій не затягують. Я дочитала книгу лише з принципу.