І раптом вже вечір
Паперова книга | Код товару 887680
Yakaboo 4.5/5
Автор
Петра Морсбах
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Людмила Нор
Кількість сторінок
616
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм

Усе про книжку І раптом вже вечір

«І раптом вже вечір» – це історія життя попівської доньки Люсі, яка прагне бути щасливою. Вона шукає порятунку в коханні, однак ? можливо, саме тому – залишається здебільшого покинутою сама на себе. До того ж життєві обставини – нелегкі: як і решта її співвітчизників, Люся борсається у в’язкому болоті абсурдної, ригідної системи, що впливає на найінтимніші сфери приватного життя; потрапляє у жорна ідеології, якою, втім, без надмірних сумнівів і застережень намагається послуговуватись. Вона робить помилки, витрачає безліч зусиль, зустрічає інших людей, що також борються – з обставинами й одне з одним; врешті, в підсумку залишаються понівечені долі, життя, країна. Роман, події якого розгортаються в Ленінграді/Cанкт-Петербурзі, – це грандіозна, воістину толстовського масштабу панорама «vitae sovjeticae», 70 років історії Радянської імперії, втіленої в одній жіночій долі. Цей протокол занепаду – рідкісна для західної літератури спроба художнього осмислення гуманітарної трагедії, спричиненої тоталітаризмом, але й водночас історія невтомного духу боротьби, мужності й гумору, любові і дружби – захоплива, дотепна, жахлива, неймовірна історія російської матінки Кураж. Першорядний взірець великої літератури про «маленьку людину», де серед строкатої імперської поліфонії чи не вперше звучить – виразний і трагічний – український голос.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Петра Морсбах
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Людмила Нор
Кількість сторінок
616
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Рецензії
  •  
    Коммунистический режим в чистом виде 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Этим романом Петра Морсбах, можно сказать, расставила все точки над И о советском режиме, который должен фактически убрать любые сомнения у всех последователей коммунистической идеологии. Прекрасным живописным языком Морсбах безжалостно описывает образ русского человека и весь произвол и высокомерие власти. Любой, кто когда-либо побывал в советской стране, до или после "смены системы", сможет лишь с ужасом подтвердить все эти бесчеловечные унижения. С индивидуумом не считаются, коллектив тоже мало значит, силу имеют только правители, те, кто обладает некой властью - от контролера до политиков. На этом фоне описывается история жизни женщины, которая в молодости страдала и любила и понимала русскую душу слишком хорошо, потому что она тоже была частью этого общества. Став пожилой, измученной и опустошенной, она, наконец, смирилась с судьбой. Конечно, в книге использованы многие клише, но многое просто очень близко к реальности и остается неизменным и по сей день. Душа русского народа имеет тенденцию к кипению чувств и жестоким их всплесками, но в то же время к подчинению власти.
    Как и в других романах, Морсбах умело и достоверно описывает обстановку, и это всегда поражает читателя. Кроме того, у неё неповторимый язык, который описывает ситуации и людей с большой легкостью, часто бывает приправлен юмором. Каждый персонаж этого чудесного романа имеет свой характерный образ и отличается от остальных. Мне кажется, после прочтения этого романа есть вероятность, что читатель захочет познакомиться и с другими книгами писательницы.
  •  
    І раптом вже вечір .....
    "І раптом вже вечір" - дебютний роман (1995) Петри Морсбах ( у 1981-1982 навчалася режисурі у Ленінградському інституті театральних мистецтв, захистила дисертацію про творчість Ісаак Бабеля), відзначений премією, яка присуджується авторам, чиєю основною темою є конфлікт між нездійсненним прагненням щастя і реальністю буденності.
    Саме цей конфлікт і є предметом роману. Конфлікт між прагненням Люсі, дочки священика, до звичайного людського щастя, та буденністю , зумовленою країною, а якій вона мешкає.
    "Коли Люся розважає про свою власну долю, їй не спадає на думку нічого, крім хаосу: страх, втеча,нелегальне становище, війна, поміж усього кілька незбагненних годин радості.Але нічого видатного, а головне - ніякого розвитку. Живе собі, бо народилася" - пересічна жінка в обставинах буття...Не ремствує, не філософствує, ЖИВЕ своє життя, кохає, народжує дітей, працює, пристосовується, аби вижити, не злостивиться, сподівається на щастя й ставиться до життя, яке б недосконале воно не було, як до дива :" Проте недосконале життя і є справжнє! Адже воно минає, й іншого минулого не існує. Потрібно розпізнавати важливість миті і в саму мить; якщо це вміти, тобі відкривають скарби. Так розуміла Люся це життя. Життя - це диво. Вона сама, Люся , є дивом. Навіть образливе комунальне співіснування враз видається прекрасним і захопливим. На дрібні тертя зважати не варто. Люся переконана, що всі її люблять і тішаться її щастям"....
    Все це відбувається протягом тривалого проміжку часу - від Другої Світової до Перебудови... Все це в описі авторки, яка належить до цілковито інших культури і обставин буття...
    Цікаво, чому Петра Морсбах вирішила, що героїня роману має походити із сім'ї священика?
    Чи склалась би доля Люсі інакше в іншій країні? Чи з іншим чоловіком?
    Чи ставлення до дисидентів зумовлено особистими враженнями авторки?
    Чи до чоловіків Німеччини у Петри Морсбах таке ж ставлення, як і до героїв, описаних у її романі?
    Що є визначальним у взаємовідносинах між батьками і дітьми? Чи існує осердя родини? Чи відрізняється воно від країни до країни? Чи так би виховували ( чи не виховували) дітей як Люся ?
    Чи толерування корупції криється у пристосуванні до умов виживання в СРСР?
    Чи насправді єдина характеристика, на яку заслуговує країна , а якій Люсі прожила своє життя, криється у її роздумах щодо онука:"Принаймні він не змушений жити тут, а цій жалюгідний, занапащеній країні. В цій ... та якій там країні? Це просто якийсь бордель, ідіотський трудовий табір, дурдом, заражене звалище, хай вони буде прокляте"...
    Книга, яка залишає післясмак і змушує розмірковувати

Купити - І раптом вже вечір
І раптом вже вечір
250 грн
Є в наявності
 

Рецензії І раптом вже вечір

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Коммунистический режим в чистом виде 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Этим романом Петра Морсбах, можно сказать, расставила все точки над И о советском режиме, который должен фактически убрать любые сомнения у всех последователей коммунистической идеологии. Прекрасным живописным языком Морсбах безжалостно описывает образ русского человека и весь произвол и высокомерие власти. Любой, кто когда-либо побывал в советской стране, до или после "смены системы", сможет лишь с ужасом подтвердить все эти бесчеловечные унижения. С индивидуумом не считаются, коллектив тоже мало значит, силу имеют только правители, те, кто обладает некой властью - от контролера до политиков. На этом фоне описывается история жизни женщины, которая в молодости страдала и любила и понимала русскую душу слишком хорошо, потому что она тоже была частью этого общества. Став пожилой, измученной и опустошенной, она, наконец, смирилась с судьбой. Конечно, в книге использованы многие клише, но многое просто очень близко к реальности и остается неизменным и по сей день. Душа русского народа имеет тенденцию к кипению чувств и жестоким их всплесками, но в то же время к подчинению власти.
    Как и в других романах, Морсбах умело и достоверно описывает обстановку, и это всегда поражает читателя. Кроме того, у неё неповторимый язык, который описывает ситуации и людей с большой легкостью, часто бывает приправлен юмором. Каждый персонаж этого чудесного романа имеет свой характерный образ и отличается от остальных. Мне кажется, после прочтения этого романа есть вероятность, что читатель захочет познакомиться и с другими книгами писательницы.
  •  
    І раптом вже вечір .....
    "І раптом вже вечір" - дебютний роман (1995) Петри Морсбах ( у 1981-1982 навчалася режисурі у Ленінградському інституті театральних мистецтв, захистила дисертацію про творчість Ісаак Бабеля), відзначений премією, яка присуджується авторам, чиєю основною темою є конфлікт між нездійсненним прагненням щастя і реальністю буденності.
    Саме цей конфлікт і є предметом роману. Конфлікт між прагненням Люсі, дочки священика, до звичайного людського щастя, та буденністю , зумовленою країною, а якій вона мешкає.
    "Коли Люся розважає про свою власну долю, їй не спадає на думку нічого, крім хаосу: страх, втеча,нелегальне становище, війна, поміж усього кілька незбагненних годин радості.Але нічого видатного, а головне - ніякого розвитку. Живе собі, бо народилася" - пересічна жінка в обставинах буття...Не ремствує, не філософствує, ЖИВЕ своє життя, кохає, народжує дітей, працює, пристосовується, аби вижити, не злостивиться, сподівається на щастя й ставиться до життя, яке б недосконале воно не було, як до дива :" Проте недосконале життя і є справжнє! Адже воно минає, й іншого минулого не існує. Потрібно розпізнавати важливість миті і в саму мить; якщо це вміти, тобі відкривають скарби. Так розуміла Люся це життя. Життя - це диво. Вона сама, Люся , є дивом. Навіть образливе комунальне співіснування враз видається прекрасним і захопливим. На дрібні тертя зважати не варто. Люся переконана, що всі її люблять і тішаться її щастям"....
    Все це відбувається протягом тривалого проміжку часу - від Другої Світової до Перебудови... Все це в описі авторки, яка належить до цілковито інших культури і обставин буття...
    Цікаво, чому Петра Морсбах вирішила, що героїня роману має походити із сім'ї священика?
    Чи склалась би доля Люсі інакше в іншій країні? Чи з іншим чоловіком?
    Чи ставлення до дисидентів зумовлено особистими враженнями авторки?
    Чи до чоловіків Німеччини у Петри Морсбах таке ж ставлення, як і до героїв, описаних у її романі?
    Що є визначальним у взаємовідносинах між батьками і дітьми? Чи існує осердя родини? Чи відрізняється воно від країни до країни? Чи так би виховували ( чи не виховували) дітей як Люся ?
    Чи толерування корупції криється у пристосуванні до умов виживання в СРСР?
    Чи насправді єдина характеристика, на яку заслуговує країна , а якій Люсі прожила своє життя, криється у її роздумах щодо онука:"Принаймні він не змушений жити тут, а цій жалюгідний, занапащеній країні. В цій ... та якій там країні? Це просто якийсь бордель, ідіотський трудовий табір, дурдом, заражене звалище, хай вони буде прокляте"...
    Книга, яка залишає післясмак і змушує розмірковувати

  •  
    Як дивитися радянський серіал...
    На перший погляд, читати цю книгу - як дивитися радянський серіал. Ось Люся, вона мріє про велике кохання і щасливу родину. Кілька разів виходить заміж, має залицяльників - Люсю завжди помічали чоловіки. Але щасливого життя не вийшло.

    Любовні пригоди головної героїні накладаються на соціальне тло, впізнаване навіть для тих, хто про Радянський Союз знає лише власне з книг/кіно і розповідей родичів. І поблажливості від авторки тут не жди.

    У Петри Морсбах нема ностальгії за "справжнім" морозивом і хлібом за 20 копійок. Тому вона безжально викриває репресії і корупцію. Скажені черги за продуктами, дефіцит одягу, хабарі і доноси. Органи "правосуддя", які творять, що їм заманеться. За кожен найдрібніший документ - сунь двадцятку. І так без краю.

    Скалічені системою люди зрідка могли будувати здорові стосунки. І як би не старалася Люся, їй довелося відчути на собі все: і каральну радянську психіатрію, і приниження при відвідуванні таборів. ⠀
    Намагаючись прогодувати і виховати дітей, Люся готова боротися. Вона не забуває репресії, які пережила її родина. І попри всі її вчинки, я її розуміла. Люся не опускала рук - і це в ній захоплювало.
    Хамство найменшого чиновника, сімейне насильство, дрібні крадіжки замість чесної праці, заробляння "дисидентством" - авторка викриває всі недоліки радянської системи. "Краще б навчилися господарювати на своїй землі, ніж постійно будувати таборі".

    "Країна, у якій карають за співчуття - проклята".
  •  
    Вразило! 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Скажу одразу: книга мені сподобалася. Це історія життя людини, це своєрідна сага про декілька поколінь однієї родини, а також їх друзів, сусідів, випадкових (а може й не випадкових?) людей. Читається дуже швидко і легко.
    Найбільше мене вразило те, наскільки правдиво народжена в Швейцарії авторка, яка переважну частину життя живе в Німеччині, на території, яка не входила до складу НДР, описала радянські часи, побут, стиль життя, стосунки між людьми в той період. Не кожен вітчизняний автор зміг би так правдиво зобразити цей період історії. Хоча й є і "ляпи": вінчання в церкві в радянському Ленінграді з викладачем ВНЗ та ще й гості на вінчанні і без подальших проблем на роботі - ситуація нереальна.
    Ще невеличким мінуси вважаю переклад: місцями фрази занадто "топорні", подекуди зустрічаються діалектні варіанти, що спонукає звернутися до словника, аби зрозуміти зміст (огряд - це скатертина), деякі слова вжиті взагалі не доречно: замість слова "власне" кожен раз "властиво", такі моменти дратують.
 
Характеристики І раптом вже вечір
Автор
Петра Морсбах
Видавництво
Видавництво 21
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Людмила Нор
Кількість сторінок
616
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х200 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-614-213-3
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література