Книга Хмари

Не налаштовуйтесь на легку прогулянку, попереджаю відразу. Бо щоб книга дійсно "зайшла", необхідно докопатись до суті. А вся суть книги - в її назві. Хмари - це те, що нагнав царський режим на Україну того часу. Закрив їй ясне синє небо своєю політикою пригноблення і шовінізму. Хто ж може їх розігнати?! Той, хто і мусить - інтелігенція. Квола, непевна своїх сил, вона потроху повстає з кожною сторінкою з більшою впевненістю.
Єдине, що викликає питання, - яким шляхом йти?! Отут у всій красі проступає талант Нечуя-Левицького. У перипетіях сюжету (які комусь можуть здатися нудними) закладено всі підводні камені цього питання.
Ну і звичайно ж Ви встигнете побачити Київ кінця 19 століття - золотоверхі собори, духовна семінарія, культурне життя інтелігенції і ниці розваги місцевої публіки, а також життя звичайних українських сіл Черкащини і Полтавщини.
Книга заслуговує уваги, якщо Вам небайдужа історія власної держави. Та й не забуваймо, за що ми любимо Нечуя-Левицького! За соковиту українську мову, за прискіпливість до деталей, за повноту розкриття людських характерів. Приємного читання!

Літературу 19 століття я прочитала всю. І скажу, що інші твори Нечуй-Левицького беруть за душу, чіпляють серце.. але не "Хмари". Роман - це просто якась мимовільна оповідь про студентів, які хочуть налагодити своє життя, але вдача та принципи у всіх різні. Далі розповідається вже про їх сім'ї, нащадків, ще одних студентів, більш молодших. Але що, до чого.. якось усе не до ладу. Так, піднімаються важливі питання про мову, українську думку, волю, свободу слова. Навіть кохання та дружбу, любов до рідного села, батьків. Але, на жаль, взагалі не зачепило, не вразило. Як почалося, так і закінчилося, непомітно. Дуже, дуже в'ялий сюжет, поворотів ніяких. Не очікувала від одного з найулюбленіших українських авторів.