«Химерне сяйво» - це пряме продовження першої книги про Дискосвіт «Колір магії». Другу книгу я прочитала значно легше, веселіше і захопленіше, ніж першу. Яку я мучила близько місяця. Тож, якщо ви боїтеся продовжувати читати або думаєте, що «Дискосвіт» - це не для вас, то сміливо відкидайте страхи і рухайтесь вперед. «Химерне сяйво» закрутить вас у круговерті подій, і оком зморгнути не встигнете. Роман розповідає про наближення світової катастрофи – зірки, яка прямує на планету і, звісно, роль Риндсвінда і Двоцвіта у спасіння планети. Врятувати її можна лише тоді, коли всі вісім великих заклять будуть проголошені водночас в потрібний час. Але є одна проблема. У книзі заклять Октаво не вистачає одного закляття, яке заскочило в голову Риндсвінда, і тепер він блукає по світу недоучкою, зате з великих закляттям. Панство чаклунів шукає Риндсвінда, що вполювати на закляття в його голові. Той проти, щоб його використовували. І, взагалі, розважається собі: рятує життя в черговій низці екстремальних пригод: потрапляє в ліс з деревами, що говорять, ночує в пряничному будиночку, літає на гігантських бетонних плитах з друїдами, рятує дівчисьок від жертвоприношень, зустрічається з пристаркуватими героями і кам’яними тролями, рятується від богатирки-героїні і відвідує дім Смерті, шляхом зустрічаючись з його дочкою. Загалом, читати весело, захопливо, іноді абсурдно, дуже смішно. Я почала бачити місця пародії і сарказму, і місця оригінального світотворення. Велика рекомендація, задоволена, що взяла до рук цю книгу. Читатиму далі!

За невеликий проміжок часу Террі Пратчетт став для мене прикладом того, як треба "подавати" текст читачеві. Деякі абзаци, як на мене, виявилися такими вдалими й дотепними, що навіть довелось залишити невеличкі закладки, щоб не забути про них. Цей твір став для мене книгою, яка під час і після прочитання надає великий простір для роздумів. От не можна її просто взяти і читати. І напевно через це іноді відчувалося перенасичення від книги, від усіх її зворотів, фраз і метафор. Тож доводиться або читати з перервами, або не надто реагувати на усілякі цікавенькі зауваження. Щодо героїв. Ринсвінд - дуже розумний чоловік, але це складно помітити одразу. Він не задає питань, відповіді на які йому не прийшлись до душі. Він не робить спроби переконати інших у тому, що вони помиляються, краще вдавати, що ти з усім погоджуєшся, аніж витрачати час на суперечки й чвари. Двоцвіт - найнезграбніший, але разом з тим уважний герой. Він має здібність передбачати майбутнє, лише спостерігаючи за навколишніми. Стосунки між цими двома тішили мене протягом усієї книги. Їм вдалось подолати досить довгий, але неймовірно цікавий шлях від незнайомців до гарних друзів. Попри те, що роман написаний років тридцять тому, він все ще залишається актуальним.

«Химерне сяйво» – це чудовий роман, крапка. Пряме продовження «Кольору магії», першого роману Пратчетта, і стає зрозуміло, чому Террі Пратчетта так люблять. Починає вироблятися у нього стиль. Хоча, на перший погляд, стає трохи лячно, коли твоя книга не поділена зовсім на жодну частину. Це є суцільний текст – безперервна пригода. Цього разу на терезах доля усього світу. Величезна комета прямує у напрямку Дискосвіту, а в той же час серед чаклунів з’являються свої зрадники і злодії. Із усім цим потрібно розібратись чаклуну Ринсвінду та його другові Двоцвіту. Є лише одне «ні». Ринсвінда не можна назвати сміливим і вдалим чаклуном. Він взагалі не знає ніяких чарів, а найулюбленіша його фраза говорить про те, що він не любить вмирати, бо занадто сильно звик жити. Пратчетт цього разу вирішив не плутати читачів нехронологічними подіями. Усе йде своєю чергою і зрозуміти, що і де, набагато легше, аніж з попереднім романом. А ще, саме у цьому романі можна знайти величезне розширення канонів Дискосвіту. Із цього роману, як мені здається, у нього почала з’являтись стабільний (хоч і дуже-дуже химерний) всесвіт, занурюватись в який надзвичайно цікаво. Видання хочеться хвалити і хвалити. Кольорова гама обгортки та малюнок на ній привертає увагу одразу. Переклад бездоганний. Усім фанатам комедійного фентезі дуже раджу. Я сам у захваті від цього роману.