Хоч ця книжка і названа фентезі, вона більше нагадує притчу. Ситуації переважно абстрактні, і лише читаючи між рядків, можна побачити справжнє життя. Два хлопці й дівчина потрапляють у химерну Долину, виявляється, що в ній багато небезпек і вибратися з цієї ілюзорно-затуманеної місцевості не так вже й просто. Для цього герої мають пізнати себе, усвідомивши сильні сторони і вади, навчитися спілкуватися із місцевими мешканцями, що не так вже й легко, хоч говорять вони й однією мовою. Мені найбільше сподобався епізод, в якому Стан влаштувався на роботу робити меблі. У ньому показано весь абсурд дивної системи Долини: треба було швидко і без інструментів робити шафи, які нікому не потрібні. Купа керівників, а робота без користі. Як не сумно, а в житті теж часто так буває. Також життєва ситуація із жебраком - вона показує, як непросто зробити когось щасливим. Люди на добро можуть відповідати злом, бо просто зневірились і думають, що ніхто не може просто так робити добро, без прихованого мотиву. У творі піднято багато цікавих тем, і про пам'ять, про історію та її міфологізацію, про пошук свого шляху, але їх часто треба "виловлювати" із абстрактних "ніби-казкових" пригод. Це читання не для всіх, бо не у всіх вистачить терпіння виловлювати такі мудрі думки з тексту, але той, хто наважиться - отримає задоволення і цікаві висновки.