Ну от і завершилося моє знайомство із тритомником прозових творів Говарда Філіпса Лавкрафта, це була чудова мандрівка (ну, можливо, за кількома невеликими виключеннями, але вони були у попередніх двох томах). Повісті і оповідання розміщені у хронологічному порядку, тому у третьому томі ми знайомимося з же дозрілим і роками випрацюваним авторським стилем. Мені дуже тішить, що Лавкрафт усе більше і більше часу присвячує описам тих чи інших місць чи страховиськ, часом навіть занадто ("У горах божевілля", зокрема, читалася мною дуже довго через ті затяжні і деталізовані описи,на які автор відволікався від сюжету і цим мало не звів мене з розуму (жартую, звісно)). У перших же своїх роботах він не то щоб якось описував страховиськ, витворених своєю уявою, бо ж вони були настільки страхолюдні, що годі й описати. Здогадайсь, мовляв, сама, що там і до чого. Пізніші творіння автора мають більше елементів фентезі і наукової фантастики, автор ще більше привідкриває (але ніколи не остаточно) завісу до свого всесвіту. Пізній Лавкрафт багато розмірковує і філософствує (ох, і не оптимістичніші ж його думки щодо долі людства!), нагнітає атмосферу безпорадності і загубленості людей у величезному всесвіті, керованому лихими силами. І тим силам на нас, на людей, просто байдуже.

Я не зможу словами описати, наскільки я закохана у творчість цього письменника. Говард Філіпс Лавкрафт – це непересічна, дещо упереджена особа з надзвичайно непростою долею, яка в наш час стала справжнім каноном готичної літератури, котра донині знаходить відгуки в найрізноманітніших проявах сучасного мистецтва: кіно, літературі та навіть музиці. Це третій том прозових творів американського письменника від «Видавництва Жупанського», яких охоплює останній етап творчості Лавкрафта з 1930 року до 1935. Серед них є такі «гіганти» жанру, як «Шепіт у пітьмі», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом» та декілька інших. Усі вони чудово доповнюють один одного атмосферою жаху, безумства та безвиході перед чимось надзвичайно сильним та потужним, але невідомим людству. Твори Лавкарфта нагадують мені космос чи океан – це щось далеке, холодне, самотнє невідоме людям. Хтозна, що ховається в цих недрах, можливо саме ці світи та істоти, описані ним? Лавкрафт сміливо фантазує на цю тему, створюючи щось надзвичайно багатогранне, неповторне та моторошне. Я рекомендую всім ознайомиться з творчістю Лавкрафта саме в цьому виданні, адже оформлення чудово виконане і підкреслює всю помпезність та потужність його слів, думок та всесвітів.

І ось нарешті третій том чудового повного зібрання прозових творів Говарда Філіпса Лавкрафта. Він завершує серію і відкриває перед читачем твори написані в останні роки життя письменника - в 1930-1935 роках. Вони ілюструють еволюцію творчості та уяви автора, його шлях до досконалості авторського стилю, що тут уже виражений вповні. На відміну від першого тому із ранніми творами, тут їх уже не так багато (адже Лавкрафт хворів і не так уже багато писав) - їх тут 9, але уже значно більших, розлогіших, глибших. Тут і славетні "Морок над Інсмутом", і "Той, Хто чаїться в темряві". Ці твори справді заворожують і якось поглинають... аж деколи стає страшнувато їх читати... Особливо варто цього уникати перед сном - адже буде снитися ;) Книга теж витримана в такому ж хорошому стилі і формує із двома попередніми томами одноманітну серію, яка гарно презентується на полиці! Кожен зібравши ці три томи творів Лафкрафта від Видавництва Жупанського отримає справді чудову серію, яку вже і не буде чим доповнити, адже це всі твори цього письменника! Так що кожному раджу придбати їх, прикрасити свою домашню бібліотеку цим чудовим виданням і звичайно ж зануритись і думками, уявою та відчуттями у химерні світи придумані Лавкрафтом! Ціна звичайно ж також радує, адже таке якісне видання варте значно більшої суми!