Це дивна книга, на яку так сильно чекали і яка багатьох не менш сильно розчарувала. Чесно кажучи, мені не зовсім зрозуміло, що саме спонукало Джоан Ролінг взяти участь у цій авантюрі. В принципі, знаючи, як їй подобається гратися з читачами, можна сприйняти цей твір як великий жарт. Таке враження, що автор (чи автори?) запозичили найбільш дурнуваті і слабкі ідеї у підлітків-фікрайтерів. З усією повагою до авторів фанфіків, серед яких зустрічаються справді цікаві і добре написані твори, все, що читач зустріне тут, поважний фікрайтер міг би використати тільки у випадку, якби вирішив писати стьоб. Починаючи від ковдрочки, яку Гаррі дає синові і закінчуючи донькою Волдеморта. Ну, і звичайно, легендарна пані з візком у потязі, створена, мабуть, під впливом якоїсь з частин "Термінатора". Поттероман все одно не зможе оминути цю книгу, і, можливо, читаючи відчує навіть деякий напад сентиментальності, буде зворушений зустріччю з улюбленими персонажами, але... Але - на один раз.

Книга варта уваги для поціновувачів даного всесвіту. Вона не позбавлена недоліків, але сама суть подорожей в часі не може бути достатньо обґрунтовуваною і логічною, тому даний недолік не вважаю досить суттєвим. Суттєвим в даній книзі є продовження прекрасної історії та неординарна подача захоплюючого сюжету. Саме подача може бути незвичною у порівнянні з попередніми частинами, адже вони були написані в більш класичній манері. Також, про дану подачу сюжету можна сказати, що вона зменшує об‘єм книги і тому вона читається дуже швидко. Загалом книга справила дуже приємне враження.

З самого початку не було завищених очікувань, бо "Гаррі Поттер і прокляте дитя" - п'єса. Через структуру читалося швидко, але не вистачало того опису і шарму, який був у попередніх книгах (хоча я зазвичай описи не люблю, Поттер - виключення). Дорослим головним героям важко було повірити, бо поведінка не дуже схожа на дорослу, здавалося, що це ті ж діти у дорослому тілі. А от персонажі дітей Поттера і Малфоя прописані добре, дивно було бачити сина Гаррі не в такому амплуа, яке було в його батька. Спогади про минуле, коли персонажі поверталися у часі - доволі приємні миті, можна було згадати старі добрі часи. Цікаві були варіанти альтернативної реальності, коли маленька зміна в минулому призводить до жахливих наслідків у майбутньому. Хтось не виживе, хтось зміниться, а ще світ перетвориться на темний. Знову буде справжня дружба, але тут постане ще питання батьків і дітей. Сумніви ще викликає те саме "прокляте дитя", дуже цікаво, коли це Волан де Морт встиг зробити дитину, та ще й від кого... Але загалом історія класна, як і можливість знову повернутися до школи магії