Книга Джона Грішема «Фірма» - захоплива та цікава історія. У центрі сюжету фірма, до якої потрапляє молодий спеціаліст. Фірма має дуже цікаву структура: вона наймає на роботу тільки одного юриста в рік. Цей юрист має дуже багато зобов’язань і ще більше привілеїв. Фірма виступає в ролі закритої структури в якій люди спілкуються лише між собою, їхні родини дружать, для дружин є спеціальні зібрання, для працівників з великим стажем відкриваються хороші можливості фінансового та кар’єрного зростання. Однак не все так позитивно. Насправді, ця фірма дуже небезпечна і причетна до чорних справ. Одного дня, до головного героя навідуються слідчі-федерали і ставлять його перед вибором: співпрацювати у викритті фірми або йти відразу за грати. Це дуже хороший гостросюжетний детектив з інтригою, несподіваною розв’язкою, винахідливими головними героями. Від книги не потрібно очікувати глибокого сенсу, чи філософських роздумів, але описи фірми та її афер вартує того, щоб її прочитати. Оформлення книги якісне, стильне, папір цупкий, кремового кольору, переклад бездоганний. Рекомендую!

Придбав книгу, бо все ж таки хотів познайомитися з автором, який є одним із найбільш популярних в США. (Стільки бачив серіалів та фільмів, де охоронці, продавці читали книги Грішема) Довго обирав між "Адвокатом негідників" та "Фірмою", обрав саме фірму, здалося, що це більше зайде людині, яка абсолютно нічого не тямить в юридичній сфері. Було цікаво спочатку, перші сторінок 100-120. Навіть не звертав уваги на помилки, помарки в тексті. Тому що з захопленням чекав, а що ж це таки за фірма? а як же оце так вони провертають? А хто ж це в них головний клієнт? Чекав....чекав...чекав....і ось вже минуло 400 сторінок (на кожній з яких фактично редакторські помилки, невірні імена, що заплутує і ти не розумієш, хто це щойно сказав), 500 сторінок, відповіді я отримав у вигляді "пшик". З персонажів найбільше сподобався хіба що Едді Ломакс, якого чітко уявляеш собі в голові як ковбоя. Очікування від "генія" юридичного триллера повністю розтанули. Можливо через роботу "КМ-Букс" (що дедалі більше мене рочаровує з кожною книгою), можливо через те, що я не американець і мені просто не зайшла ця книга, можливо на той час вона була б більш інтригуючою, можливо я просто не зрозумів її, можливо саме ця книга не моя і варто спробувати ще якусь книгу автора....Не знаю. Можливо. Колись.

До читання цієї книги підходив з неабияким запалом, адже я люблю трилери. Термін «юридичний трилер» не відлякував, а, навпаки, підбадьорював, адже сам маю юридичну освіту. Та протягом читання запал поступово згас. Історія розпочалась не надто соковито, але таємничість так і говорила: «Далі буде цікавіше…» Та цікавіше так і не стало. Звичайно, були непогані моменти, але загалом книга здалась надто прісною, схожою на ложку меду в бочці з водою. Щодо самого опису персонажів, то все майже ідеально. Один раз, правда, на початку розділу сам автор сказав, що у батька спокійний характер, а мама є джерелом усіх мовних сутичок, але далі, у цьому ж розділі, сам же порушив свої правила. Це здалось дивним. Ще здалось трохи незрозумілим, що як тільки робітнича професія: консьєрж, кухар, офіціант – обов’язково чорношкірий. Сама історія непогана, та могла би бути набагато цікавішою. Письменник повинен дивувати – в трилері це головне. Та якщо автор і намагався зробити захоплюючий твіст, то він відчувався ще за 50 сторінок до того, як він ним «шокував». Було відверто нудно. Можливо, зіграло роль те, що роман написаний у 1991р. Хоч основним персонажем є юрист і його фірма та «юридичним» трилер ну ніяк не назвеш, «економічним» нехай, навіть «податковим». Хотілось дійсно бачити магію юриспруденції, неочікувані рішення, певні юридичні «підземні течії». Навіть неозброєним оком виднілись повно сюжетних дір, навіть не пов’язаних з правом. Щодо перекладу, то досить непогано. А от коректор багатенько моментів прогледів. Це великої ролі не зіграло, та було неприємно. Можу порадити цей роман любителям легкого чтива. Впевнений, сподобається багатьом жінкам. Від мене суб’єктивна трієчка з п’яти.