Да, были времена, когда получали Нобелевскую премию за реальный талант, а не вот-это-вот как сейчас. Было - да прошло. Один из самых талантливых писателей прошлого века, да и в целом - письменной истории человечества, Эрнест Хэмингуэй не даром получил Нобелевскую премию по литературе в далекие годы 20 века, ведь его произведения это настоящие примеры искреннего творчества, настоящего таланта и прочее. Его романы захватывают дух миллионов, его повести и рассказы радуют как детей так и взрослых и все этот объединяется очень красивым и талантливым стилем, мудрым языком и просто легкой рукой автора. "Фиеста: и восходит солнце" это роман-трагедия, роман-ностальгия, роман-утопия. Главный герой - Джейк Банрс, живет в Париже. Он был ранен на войне, но это ранение принесло как и боль так и радость - он познакомился с невероятной девушкой в которую влюблен, которая влюблена в него, но быть они вместе не могут - все слишком сложно. Герой проживает каждый день в празднестве и дебошах, но никогда не забывает свою судьбу и судьбу всего мира.

"Фієста" стала другою книгою Гемінґвея, яку я прочитав. І оскільки перша запам'яталась як величезне розчарування, у мене не залишилось ні сподівань, ні кредиту довіри. Що б не опинилось переді мною, я сприймав це без контексту. Одразу хочу відзначити видання, воно неперевершене. Гемінґвей від Старого Лева — найкращі книги на моїй полиці. Вже гортаючи їх сторінки відчуваєш щире естетичне задоволення. Сама книга сподобалась. Не буду повторюватись про лаконічний стиль Гемінґвея, скажу лише, що атмосфера закарбувалась в пам'яті. Не можу чітко зрозуміти чому, але текст змусив мене відчути всі вулички та бари Парижа, гірські річки та свята Памлони. Мене захопило життя головних героїв, те, настільки воно сповнене подій та безглузде водночас. Намагаючись зрозуміти їх, я все глибше та глибше занурювався в твір. Часто вони робили незбагненні вчинки та самі створюють собі проблеми, зберігаючи за собою місця як протагоністів, так і антагоністів, а інколи виявляли в собі справжню буденну велич. І саме пошук та аналіз причин, чому вони стали на цей шлях та чому рухаються ним, зацікавив мене найбільше. Сюжету як такого немає. Тобто, є розповідь про п'янку, і хоч вона сповнена подій, вони не складаються згідно звичним шаблонам, і за ними не так цікаво стежити. Виникає таке враження, ніби тут сюжет більше пролягав у героях, формуючись в єдину ланку із численних подій їх внутрішніх життів, залишаючи зовнішньому світові роль декорації. І Гемінґвей все описав — без зайвої сопливості та надмірності, чітко і щиро.

Перша книжка Гемінґвея, яку я прочитала. Скажу чесно, післясмак від прочитаного залишився й до сьогодні. Читаючи, не могла зрозуміти, подобається мені чи ні. Та й зараз не впевнена. Знаю одне, книги цього автора буду читати й надалі. Стиль написання Гемінґвея — це окрема історія. І все ніби то так просто і зрозуміло, але не звично. Потрібен час, щоб втягнутись. Я втягнулась. Щодо видання і перекладу. Тут без лишніх слів — неймовірно. І передмова Жадана просто в яблучко. Без неї було б важче зрозуміти книгу. Сам сюжет мені дуже імпонує. Люблю чергувати гостросюжетні книги із такими плавними та неспішними (хоч тут є присутній мотив подорожі). Дотошно детальний опис усіх подій, їжі, алкоголю. Мене це не відштовхувало, а навпаки — більше й більше занурило в події, в Іспанію, в час Фієсти. Особливо сподобались мені герої. Жоден не був улюблений і жоден не був огидний. Симпатизую усім. Кожен чимось особливий і запам'ятовується одразу. Все описано так як насправді є у житті. Немає нічого однозначного. У кожного свій шлях, думки, мотиви й поведінка. Війна, і хоч її там немає, як може здатись на перший погляд. Війна там є усюди. Спогади, поведінка, плавна неспішність — це все наслідки цього страшного дійства. Люди просто насолоджуються життям. Таким, яке воно є. А точніше, як його сприймає кожен. Особливо, по своєму, не завжди правильно з погляду суспільства і кліше. Вони просто живуть. Книжка однозначно варта уваги. Хтось знайде у ній для себе цікаву подорож, хтось відкриє для себе автора (як це сталось у моєму випадку), а хтось зможе переоцінити своє життя та своє ставлення до нього. Одним словом...читайте! Ви не пошкодуєте.